Провадження № 22-ц/790/3714/13 Головуючий 1-ї інстанції -
Справа № 2010/2730/12 Жорняк О.М.
Категорія : земельні Доповідач - Швецова Л.А.
03 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Малінської С.М., Даниленка В.М.
при секретарі - Колісник Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері
на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року
по справі за позовом заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_2, виконкому Русько-Лозівської сільської ради, третя особа: квартино-експлуатаційний відділ м. Харкова про визнання недійсним державного акту та витребування майна з чужого незаконного володіння ,-
У квітні 2012 року заступник військового прокурора Харківського гарнізону діючи в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з вказаним позовом в обгрунтування якого посилався на те, що 1 лютого 1949 року Постановою Ради Міністрів У PCP №291/091 земельна ділянка площею 675 га, розташована на території Русько- Лозівської сільської ради надана в постійне користування Міністерству оборони. В подальшому, у зв'язку з реформуванням та скороченням Збройних Сил України частина земель військового містечка №223 (с. Руська Лозова), яка не використовувались за призначенням була запропонована для передачі органам місцевої влади. З метою вирішення питання щодо передачі частини земельної ділянки військового містечка №223, 19.10.1999 року комісією було складено Акт, яким запропоновано передати в народне господарство землі загальною площею 542,9 га, за Харківським військовим університетом залишено земельну ділянку площею 132,1 га.
В подальшому, розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 23 квітня 2003 року №120 «Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки Харківським військовим університетом» за Харківським військовим університетом було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 535 га, що розташована на території Русько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту. У зв'язку з тим, що вказане Розпорядження Дергачівської райдержадміністрації прийняте за відсутності дозволу Міністра оборони України, військовою прокуратурою було подано до суду позовну заяву про його скасування. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року по справі №2-а-2193/2010 встановлено, що Міністерством оборони України згода на припинення права користування земельною ділянкою військового містечка №223 площею 535 га не надавалась, така згода була надана лише на припинення права користування земельною ділянкою площею 260 га. У зв'язку з цим, Розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №120 від 23 квітня 2003 року щодо припинення за Харківським університетом Повітряних Сил права постійного користування земельною ділянкою площею 535 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 визнано нечинним та зобов'язано Дергачівську районну державну адміністрацію Харківської області вирішити питання щодо її повернення Міністерству оборони України. З метою виконання рішення суду, Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації №601 від 23 вересня 2012 року створено комісію по передачі земель Міністерству оборони України на території Русько-Лозівської сільради за межами населеного пункту.
Комісією, за результатами проведеної роботи, 28 вересня 2011 року було складено Акт відповідно до якого встановлено, що на території військового містечка №223, яка підлягає поверненню Міністерству оборони України, є наступні сторонні землекористувачі, 22 громадянина, які отримали у 2001 році земельні ділянки у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства площею по 0,60 га кожний, загальна площа земельних ділянок складає 13,2 га. Через наявність сторонніх землекористувачів, Дергачівська районна держадміністрація Харківської області не змогла остаточно виконати постанову суду та повернути в повній мірі земельну ділянку, яка незаконно була вилучена з користування Міністерства оборони України. Проведеною за даним фактом перевіркою встановлено, що станом на 2001 рік будь-які земельні ділянки військового містечка № 223 до органів місцевого самоврядування Міністерством оборони України не передавались, відповідних рішень Міністром оборони України не приймалось. Також не приймалось і рішень з боку органів місцевого самоврядування про вилучення частини земельної ділянки військового містечка №223 або припинення користування земельною ділянкою Харківським військовим університетом, категорія земель оборони не змінювалась. 4 травня 2001 року Дергачівським відділом земельних ресурсів підготовлено Висновок №1 згідно до змісту якого відділ земельних ресурсів вважає можливим надати в постійне користування жителям радгоспу «Берізка» земельні ділянки площею 0,60 га на території Русько-Лозівської сільради з видачею Державного акту на право постійного користування землею за умови використання земельної ділянки за цільовим призначенням - ведення особистого підсобного господарства.
19 червня 2001 року рішенням виконкому Русько-Лозівської сільради № 93 «Про затвердження проекту організації території та надання земельних ділянок жителям радгоспу «Берізка» затверджено проект організації території колишнього полігону для ведення особистого підсобного господарства. Пунктом 2 Рішення надано земельну ділянку площею 0,60 га в постійне користування мешканцям радгоспу «Берізка».
Так, 25 вересня 2001 року, на підставі вищевказаного рішення, ОСОБА_2 надано у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку АДРЕСА_1.
Таким чином державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка знаходиться на території військового містечка №223 та відноситься до категорії земель оборони.
Враховуючи, що Міністерство оборони дозвіл на передачу в користування, закріплення земельної ділянки вказаного військового містечка не надавало, зазначене питання з органами Міністерства оборони не погоджувалось, до 2003 року взагалі не було рішень щодо припинення за Міністерством оборони України права користування спірною земельною ділянкою, а отже, Русько-Лозівська сільська рада при прийнятті рішення від 19.06.2001 року №93 перевищила надані їй повноваження і передала фізичній особі землі, які мають категорію земель оборони.
На підставі викладеного, заступник військового прокурора Харківського гарнізону діючи в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України просив суд визнати незаконним рішення Виконкому Русько-Лозівської сільської ради №93 від 19.06.2001 року в частині надання земельної ділянки площею 0,60 га в постійне користування ОСОБА_2; визнати недійсним Державний акт на право постійного користування серії ХР-10-00-013107 на ім'я ОСОБА_2; витребувати від ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 0,60 га, нормативна вартість якої становить 7410,60 гривень.; зобов'язати ОСОБА_2 передати земельну ділянку площею 0,60 га шляхом складання акту приймання-передачі земельної ділянки.
Відповідач ОСОБА_2 участі у судовому засіданні при розгляді вказаної цивільної справи не приймав, надавши до суду заву, в якій зазначив що проти позову заперечує та просить розглядати справу за його відсутності.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_2, виконкому Русько-Лозівської сільської ради, третя особа: квартино-експлуатаційний відділ м. Харкова про визнання недійсним державного акту та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням заступник Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Однак, у даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Харківського гарнізону, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування свої позовних вимог.
Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
По справі було встановлено, що Постановою Ради Міністрів УРСР № 291/091 земельна ділянка площею 675 га, яка розташована на території Русько-Лозівської сільської ради була надана в постійне користування Міністерству оборони. В подальшому, у зв'язку з реформуванням та скороченням Збройних Сил України частина земель військового містечка №223 (с. Руська Лозова), яка не використовувались за призначенням була запропонована для передачі органам місцевої влади. З метою вирішення питання щодо передачі частини земельної ділянки військового містечка №223, 19.10.1999 року комісією було складено Акт, яким запропоновано передати в народне господарство землі загальною площею 542,9 га, за Харківським військовим університетом залишено земельну ділянку площею 132,1 га.
Проте, розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 23 квітня 2003 року №120 «Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки Харківським військовим університетом» за Харківським військовим університетом було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 535 га, що розташована на території Русько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту.
Постановою Харківського адміністративного суду від 20 квітня 2011 року вказане розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 23 квітня 2003 року №120 щодо припинення за Харківським університетом права постійного користування земельною ділянкою площею 535 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 визнано нечинним та зобов'язано Дергачівську районну державну адміністрацію Харківської області вирішити питання щодо її повернення Міністерству оборони України.
При цьому, постановляючи таке рішення, суд виходив з того, що Міністерство оборони України згоди на припинення права користування земельною ділянкою військового містечка № 223 площею 535 га не надавалася, така згода була надана лише на припинення права користування земельною ділянкою площею 260 га.
Вказане рішення суду набрало законної сили та ніким не оскаржено.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, згідно ч. 1 ст. 115 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності на право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Вимогами ст. 149 Земельного кодексу України, передбачено, що вилучення земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Починаючи з 1 лютого 1949 року ( дата винесення Постанови Ради Міністрів УРСР № 291/091, якою земельна ділянка площею 675 га, яка розташована на території Русько-Лозівської сільської ради була надана в постійне користування Міністерству оборони) вказана земельна ділянка використовується для потреб оборони, та з того часу відноситься до категорії земель оборони.
За таких обставин, та враховуючи те, що Міністерство оборони не надавало дозвіл на передачу в користування, закріплення ділянки вказаного військового містечка, зазначене питання з органами Міністерства оборони не погоджувалось, до 2003 року взагалі не було рішень щодо припинення за Міністерством оборони права користування спірною земельною ділянкою, у Русько-Лозівською радою були відсутні підстави для прийнятті рішення про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки, яка відноситься до категорії земель оборони.
Факт того, що спірна земельна ділянка, яка була виділена у постійне користування ОСОБА_4 знаходиться та території земель Міністерства оборони. Підтверджується актом, складеним 28 вересня 2011 року комісією у складі представників Міністерства оборони та Дергачівської державної районної адміністрації.
Оскільки розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 23 квітня 2003 року №120 щодо припинення за Харківським університетом права постійного користування земельною ділянкою площею 535 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 визнано нечинним, то відсутні підстави для закріплення спірної земельної ділянки за відповідачем.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Даних, про те, що спірна з земельна ділянка знаходилася у власності Русько-Лозівської селищної ради, матеріали справи не містять.
Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на зазначені вище обставини, які вже встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, і доказуванню не підлягають, уваги не звернув, у зв'язку з чим передчасно вирішив питання про відмову в задоволенні позовних вимог, за їх недоведеністю.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року не може бути визнане правильним, обґрунтованим і таким, що постановлене у відповідності до вимог процесуального закону, а тому судова колегія вважає за необхідне скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким заявлені прокурором позовні вимог задовольнити.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-4, 10, 11, 58, 59, 61, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - задовольнити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року - скасувати.
Позовні вимоги заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_2, виконкому Русько-Лозівської сільської ради, третя особа: квартино-експлуатаційний відділ м. Харкова про визнання недійсним державного акту та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Визнати незаконним рішення Виконкому Русько-Лозівської сільської ради №93 від 19.06.2001 року в частині надання земельної ділянки площею 0,60 га в постійне користування ОСОБА_2.
Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування серії ХР-10-00-013107 на ім'я ОСОБА_2.
Витребувати від ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 0,60 га, нормативна вартість якої становить 7410,60 гривень.
Зобов'язати ОСОБА_2 передати земельну ділянку площею 0,60 га шляхом складання акту приймання-передачі земельної ділянки.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: