16 листопада 2006 р.
№ 04/66-40 (01/144-40)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:
Добролюбової Т.В.,
Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Малого приватного підприємства "Зоря", м. Луцьк
на рішення
господарського суду Волинської області від 10.05.2006
та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006
у справі
№ 04/66-40
за позовом
Малого приватного підприємства "Зоря", м. Луцьк
до
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк
про
стягнення збитків у сумі 349 984,89грн.
за участю представників сторін:
від позивача:
Галімурка С.Р. -директор
Олексюк А.Л. за дор. від 03.01.2006 №1
від відповідача:
Божкова О.М. за дов. від 16.03.2006 №11
Мале приватне підприємство "Зоря" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області збитків у загальній сумі 349984,89грн.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Рішенням господарського суду Волинської області від 19.05.2005року (суддя: Якушева І.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2005року (судді: Кравчук Н.М.-головуючий, Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.)-позов, з урахуванням уточнень, задоволений частково, з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області на користь Малого приватного підприємства "Зоря" стягнуто 66000,00грн.-вартості будівлі, 9379,79грн.-збитків.
Вказані судові рішення були переглянуті в касаційному порядку і постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2006 скасовані з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
При новому розгляді справи рішенням господарського суду Волинської області від 10.05.2006 (суддя Філатова С.Т.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 (судді: Онишкевич В.В.-головуючий, Слука М.Г., Скрутовський П.Д.) - у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що відносини сторін регулюються законодавством про приватизацію, а правові наслідки, передбачені статею 216 Цивільного кодексу України, статею 208 Господарського кодексу України застосовуються, якщо Законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Суди дійшли висновку, що в даному випадку пунктом 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затв. Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000 встановлені особливі правові наслідки визнання недійсними угод купівлі-продажу об'єктів приватизації.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, повернувши придбаний на аукціоні об'єкт відповідачеві, мав право вимагати лише повернення коштів, сплачених за цей об'єкт та визнав, що заявлений Малим приватним підприємством "Зоря" позов про стягнення збитків, розмір яких обраховано виходячи із ринкової вартості будівлі, суперечить вимогам статті 48 Цивільного кодексу УРСР та статті 216 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Мале приватне підприємство "Зоря" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник вважає, що рішення та постанова прийняті з порушенням частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами проігноровані вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2006року.
На думку скаржника прийняті у справі судові рішення обґрунтовані підзаконним актом-Порядком повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затв. наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 №1701. Вважає, що зазначений Порядок регламентує повернення коштів, отриманих за об'єкт приватизації, тоді як предметом даного позову є відшкодування збитків.
Посилається на те, що суди взагалі не розглянули позов, виходячи із реальності завданих відповідачем збитків.
У відзиві на касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області просить судові акти залишити без змін з підстав, якими вони вмотивовані.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке:
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України від 24.04.1981 №4, від 25.12.1992 №13, від 25.05.1998 №15), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності-на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Разом з тим, прийняті у справі судові акти вказаним вимогам не відповідають з наступних підстав.
Позивач у даній справі звернувся до господарського суду згідно уточнених позовних вимог з позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих неправомірними діями Фонду державного майна України по Волинській області, які призвели до позбавлення позивача майна.
В обґрунтування заявлених вимог підприємство послалося на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2003 у справі №02/59-88, якою був визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 06.07.2001, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та МП "Зоря".
Як вбачається із зазначеної постанови при визначенні способу приватизації будівлі навчально-виробничої майстерні №3, що знаходиться на балансі Луцького вищого професійного училища №2 шляхом продажу на аукціоні, не було враховано право позивача -ТОВ "ТЕКС-ВССК" на викуп цього приміщення, передбачене пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, і це призвело до неправильного визначення способу приватизації. Підставою для визнання недійсною укладеної МП "Зоря" на аукціоні угоди суд апеляційної інстанції у господарській справі №02/59-88 визнав допущене Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області порушення щодо включення до переліку об'єктів, котрі підлягають приватизації, спірного об'єкта.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення збитків суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач має право лише на повернення сплачених за об'єкт приватизації коштів, а не на відшкодування збитків та обґрунтували свої висновки тим, що правові наслідки визнання приватизаційних угод недійсними передбачені іншим Законом, ніж норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Отже, суди виходили із того, що наслідком недійсності укладеної позивачем на аукціоні угоди купівлі-продажу будівлі майстерні є двостороння реституція, вимога про застосування якої позивачем не заявлялася.
З таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується, оскільки двостороння реституція є загальним наслідком недійсності правочину, який настає незалежно від наявності винних сторін правочину у тому, що він є недійсним. У тих випадках, коли визнанню правочину недійсним сприяла протиправна поведінка однієї із сторін, двостороння реституція може супроводжуватися додатковими негативними наслідками для винної сторони.
Зокрема, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Спеціальними нормами можуть бути встановлені особливі умови застосування загальних наслідків або особливі правові наслідки для окремих видів недійсних правочинів.
Посилання судових інстанцій на затверджений наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 року №1701 "Порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу" є помилковими, оскільки цей Порядок розроблено згідно з пунктом 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки і ним визначається механізм повернення покупцю об'єкта приватизації коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об'єкта приватизації у власність держави, що в даному випадку не мало місце.
Відповідно до вимог статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Господарський суд першої інстанції у порушення положення зазначеної норми під час нового розгляду справи не взяв до уваги висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2006 року.
Львівський апеляційний господарський суд згадані недоліки не виправив, що призвело до ухвалення незаконного судового акта.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 у справі № 04/66-40 -скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Зоря" -задовольнити частково.
Головуючий, суддя
Т. Добролюбова
Суддя
Т. Гоголь
Суддя
Л. Продаєвич