Справа № 2-185/09
24 лютого 2009року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі :
головуючої судді Ратушної В.О.
при секретарі Яковлєвій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона про визнання права власності на нерухоме майно.
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на ті обставини, що згідно довідки Антонівської селищної ради Дніпровського району м.Херсона №610 від 17.07.2008р., вона являється користувачем присадибної земельної ділянки загальною площею 0,0780 га розташованої в АДРЕСА_1 . Дана земельна ділянка перейшла в її користування на підставі акту від 30.06.1974р., реєстровий запис №61 в земельно-шнуровій книзі Антонівської селищної ради м. Херсона. В дійсності вона і раніше приблизно з 1960 року користувалася зазначеною присадибною ділянкою, яка була надана її чоловіку ОСОБА_2 , із земель радгоспу-заводу «Винрасадник» Херсонського радгоспу вин-тресту. В період спільного проживання з чоловіком на даній їм земельній ділянці був збудований житловий будинок загальною площею 40.8 кв.м., житлова площа складає 26.4 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, вона з дітьми залишилася проживати в будинку, який до теперішнього часу не прийнятий до експлуатації.
Згідно технічного паспорту на домобудівлю по АДРЕСА_1 всі споруди, а саме: житловий будинок літ»А», прибудова літ.»а», туалет літ»Б», значиться як самовільне будівництво.
Вважає, що за нею може бути визнано право власності на нерухоме майно - житло будівлю АДРЕСА_1 , тому, що забудова проведена ще в 1960 році за спільні кошти її сім,ї, будівництво велося згідно дозволу, але архівні дані по р-з «Янтарний» за вказаний період не збереглися. Вона користується будинком майже 50 років, права інших осіб у зв'язку із забудовою земельної ділянки не порушуються.
Просить визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов, просить його задовольнити у повному обсязі, з наведених підстав.
Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на ті обставини, що спірне домоволодіння знаходиться в нежитловому стані, напівзруйноване, відсутнє електропостачання та водопостачання. Земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, засмічена, ростуть карантинно-шкідливі рослини. Вважає, що за таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступного.
Відповідно до п.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника /користувача/ земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст..331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Відповідно довідки №610 від 17.07.2008р. Антонівської селищної ради, по земельно-шнуровій книзі за ОСОБА_1 зареєстрована присадибна земельна ділянка площею 0,0780 га за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстровим номером 61 на підставі акту від 30.06.1974р.
Зазначена земельна ділянка перейшла в користування позивачки, на підставі вищевказаного акту після смерті її чоловіка, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Якому згідно архівних документів від 29.10.1958р. була виділена вказана земельна ділянка під будівництво житлового будинку.
За час шлюбного життя, позивачка з чоловіком збудували на наданій їм земельній ділянці житловий будинок літ»А», загальною площею 40.8 кв.м., житлова площа складає 26.4 кв.м. прибудову літ.»а», туалет літ»Б».
Даний будинок не був введений до експлуатації, правовстановлюючі документи відсутні.
Згідно технічного паспорту на нерухомість, житловий будинок № 37 та прибудова до нього значаться як самовільне будівництво.
Свідки ОСОБА_3 ОСОБА_4 , в судовому засіданні показали, що спірний житловий будинок в 60-х роках збудували позивачка з чоловіком. Після смерті ОСОБА_2 вона з дітьми продовжувала проживати за вказаною адресою. Останні роки в житловому будинку проживала дочка позивачки, до самої смерті, а позивачка тимчасово мешкає в Росії, де доглядає за хворою сестрою. ОСОБА_1 приїздить додому та доглядає за будинком.
Таким чином, суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності на житловий будинок, оскільки в судовому засіданні доведено, що спірний будинок збудований позивачкою та її чоловіком на земельній ділянці виділеній їм під забудову житлового будинку. Більше 40 років ОСОБА_1 та члени її сім,ї користуються будинком та земельною ділянкою при цьому не порушуючи права та інтереси власників сусідніх житлових будинків.
Доводи представника відповідача про те, що домобудівля позивачки знаходиться в зруйнованому стані, суд не приймає до уваги, оскільки спростовуються наданими представником позивача доказами про наявність житлового будинку в стані придатності для проживання.
Керуючись ст..ст. 10,11,12,209,214-215,224 ЦК України, ст.. 331,376 ЦК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності
на домобудівлю по ОСОБА_1 , яка складається з житлового будинку літ «А», загальною площею 40.8 кв.м., житловою площею 26.4 кв.м. прибудову літ.»а», туалет літ»Б», ворота №1, огорожу №2.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду.
Суддя Ратушна В.О.