Справа № 1570/6963/2012
22 травня 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Солдатової О.С.
За участю
Позивача: ОСОБА_1
Представника позивача: ОСОБА_2
Представника відповідача (Київський РВ): Прилипка О.В.
Представника відповідача (ГУ ДМС): Скурихіної Т.О.
Представника відповідача (Київська РА): не з'явилися
Представника третьої особи: ОСОБА_5
Третіх осіб: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсним розпорядження, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Київської районної адміністрації Одеської міської ради (далі Київська РА ОМР), Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області), Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (далі ГУДМС в Одеській області), треті особи - комунальне підприємство «Жилово-комунальний сервіс «Чорноморський» (далі КП «ЖКС «Чорноморський), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в якому просив суд: визнати незаконними дії Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 з місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ГУДМС в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1 по місцю постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1; визнати незаконними дії Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо реєстрації місця постійного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ГУДМС в Одеській області зняти ОСОБА_6 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним розпорядження Київської РА ОМР № 437 від 27.05.2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.1981 року виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів м. Одеси було видано ордер на зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, сім'ї ОСОБА_10, яка складалась із 11 чоловік, у тому числі і на дочку - ОСОБА_11. 14.12.1985 року ОСОБА_11 вийшла заміж за ОСОБА_12 та у них утворилась своя сім'я, при цьому ОСОБА_11 змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12. ІНФОРМАЦІЯ_4 року в сім'ї ОСОБА_12 та ОСОБА_13 народився син - ОСОБА_1. 06.02.187 року на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси сім'ї ОСОБА_10 в складі 13 чоловік було видано ордер на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2. В ордер була вписана дочка - ОСОБА_11, однак на той період такого члена сім'ї в родині ОСОБА_10 вже не було, а сім'я ОСОБА_1 в зазначеному ордері взагалі не значилась. У зв'язку з тим, що сім'ї ОСОБА_1 іншого жилого приміщення надано не було, позивач разом із батьками залишились проживати в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. В даний час сім'я ОСОБА_1 проживає в зазначеній квартирі разом з рідними сестрами ОСОБА_13 та їх дітьми, які не переїхали в дім на АДРЕСА_2, у зв'язку з браком житлової площі. 27.05.2008 року Київською РА ОМР було винесено розпорядження № 437 про передачу спірної квартири прокуратурі Київського району м. Одеси для подальшого перерозподілу співробітникам, які мають право на покращення житлових умов. В зазначеному розпорядженні Київська РА ОМР посилається на те, що згідно даних КП «ЖКС «Чорноморський» зазначена квартира була звільнена сім'єю ОСОБА_10 24.05.2008 року, які були зняті з реєстрації та переїхали до іншого будинку. Однак, зазначені обставини не відповідають дійсності, оскільки сім'я ОСОБА_13 не переїжджала з цієї квартири, а тому будь-яких правових підстав, на думку позивача, приймати зазначене розпорядження у Київської РА ОМР не було.
В подальшому на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 449 від 29.05.2008 року, співробітнику прокуратури Київського району м.Одеси ОСОБА_6 було видано ордер на зайняття житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 та Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зареєстровано ОСОБА_6 та членів його сім'ї за зазначеною адресою. Разом з тим ОСОБА_6 із сім'єю в спірну квартиру не вселявся та фактично там не проживає, а тому реєстрацію його місця проживання за зазначеною адресою було проведено Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області неправомірно.
Крім того позивач зазначає, що Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було протиправно знято його з реєстрації за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1. Штамп про зняття його з реєстрації було проставлено відповідачем в травні 2012 року заднім числом - 11.08.2008 року. Оскільки на даний час позивач фактично проживає за цією адресою, дії відповідача щодо зняття його з реєстрації є протиправними, а його повинно бути зареєстровано за фактичним місцем проживання.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені в уточненому адміністративному позові, підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача - Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 115-117). Зазначив, що 08.04.2008 року позивачем було подана до ВГІРФО Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області заяву про зняття його з місця реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1. Після отримання зазначеної заяви, відповідачем було з'ясовано, що у ОСОБА_1 відсутній паспорт громадянина України, що в подальшому унеможливлює поставлення відповідного штампу в паспорті. 19.05.2008 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення його особи і видачу паспорту, повідомивши при цьому, що проживає за адресою разом з матір'ю та сестрою, що письмово було підтверджено матір'ю заявника. Тому, при видачі паспорта ОСОБА_1 було помилково проставлено штамп про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому відповідачем було з'ясовано, що заявник подав не правдиві відомості, зазначена житлова площа була звільнена членами його родини 24.05.2008 року, у зв'язку з чим 11.06.2008 року начальником Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було затверджено висновок про зняття з реєстрації ОСОБА_1 за зазначеною адресою. Відповідну відмітку в паспорті ОСОБА_1 було проставлено в травні 2012 року при пред'явленні позивачем паспорту. Крім того, представник відповідача зазначив, що місце проживання ОСОБА_6 та членів його сім'ї було зареєстровано за спірною адресою на підставі заяви про реєстрацію місця проживання та ордеру на право зайняття квартири АДРЕСА_1, виданого Київською РА ОМР 29.05.2008 року, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача - ГУДМС в Одеській області залишила вирішення позовних вимог позивача на розсуд суду.
Представники відповідача - Київської РА ОМР до суду не з'явились, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином та своєчасно. У судових засіданнях 11.02.2013 року, 05.03.2013 року, 26.03.2013 року, 15.04.2013 року участь приймали, заперечували проти адміністративного позову з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 66-68), наполягали, що оскаржуване розпорядження Київської РА є законним, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначили, що з огляду на наявність під час прийняття оскаржуваного розпорядження: актів КП «ЖКС «Чорноморський» від 18.03.2008 року та від 20.05.2008 року, згідно яких квартира за адресою: АДРЕСА_1 звільнена попередніми наймачами та опечатана працівниками КП «ЖКС «Чорноморський»; довідки Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 16.05.2008 року, згідно якої в зазначеній квартирі ніхто не зареєстрований, у Київської РА ОМР були правові підстави для передачі зазначеної квартири прокуратурі Київського району м. Одеси.
Представник третьої особи ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача та підтримала позицію Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з огляду на обґрунтування, зазначені ним у запереченнях на адміністративний позов.
Представник третьої особи - КП «ЖКС «Чорноморський» - до суду не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно. У судових засіданнях 26.03.2013 року та 15.04.2013 року участь приймав, пояснив, що в травні 2008 року спірна квартира була звільнена всіма членами родини ОСОБА_10, про що були складені відповідні акти від 18.03.2008 року та від 20.05.2008 року та письмово повідомлено Київську РА ОМР. З червня 2008 року за зазначеною адресою зареєстрований ОСОБА_6 разом з членами його сім'ї. Жодних документів з 2008 року ОСОБА_1 для реєстрації місця проживання за вказаною адресою комунальним підприємством не видавалось.
Треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, до суду не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України належним чином та своєчасно.
На підставі положень статті 128 КАС України судом було вирішено слухати справу за відсутності представника КП «ЖКС «Чорноморський», третіх сторін - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та представника Київської РА ОМР за наявними в справі доказами, проти чого сторони у судовому засіданні не заперечували.
Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:
02.02.1981 року виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів м.Одеси видано ордер ОСОБА_10, сім'я якого складається із 11 чоловік, на право зайняття п'яти кімнат житловою площею 60,61 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 В ордер було вписано, зокрема, дочку ОСОБА_10 - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13, 14).
14.05.1985 року відділом РАЦС Київського районного управління юстиції у м. Одесі було зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_4 року у ОСОБА_13 та ОСОБА_12 народився син - ОСОБА_1 (а.с. 188).
На підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси ОСОБА_14 із сім'єю з 13 чоловік видано ордер на право зайняття житлового приміщення площею 102, 53 кв.м за адресою: АДРЕСА_2. В ордер було вписано, зокрема, дочку - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 18, 19; 166, 167-168).
Згідно актів від 18.03.2008 року та від 20.05.2008 року, складених працівниками КП «ЖСК «Чорноморський», на балансі якого знаходиться квартира за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_10 здав ключі від квартири в КП «ЖСК «Чорноморський», квартира закрита та опечатана, сім'я ОСОБА_10 приміщення квартири звільнила її та всі члени родини із квартири виписались (а.с. 77, 78).
Згідно виписки з домової книги про склад сім'ї та прописці в період з 16.04.2008 року до 07.05.2008 року члени сім'ї ОСОБА_10, зокрема ОСОБА_13, були зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1
16.05.2008 року КП «ЖКС «Чорноморський» було письмово повідомлено Київську РА ОМР проте, що сім'я ОСОБА_10 звільнила житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з переїздом всієї родини в інший дім, та по вищезазначеній адресі ніхто не прописаний (а.с. 75, 76).
22.05.2008 року до голови Київської РА ОМР звернувся прокурор Київського району м. Одеси з клопотанням про передачу для розподілу між працівниками прокуратури району, які мають потребу в покращенні житлових умов та знаходяться на квартирному обліку, звільнену п'ятикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 74).
За результатами розгляду зазначеного клопотання, Київською РА ОМР було прийнято розпорядження № 437 від 27.05.2008 року «Про передачу прокуратурі Київського району м.Одеси, для розподілу, житлової площі квартири АДРЕСА_1», яким передано прокуратурі Київського району м. Одеси зазначену п'ятикімнатну квартиру, житловою площею 60,61 кв.м, для подальшого її надання співробітникам, які мають право на покращення житлових умов і перебувають на квартирному обліку за місцем проживання (а.с. 72).
29.05.2008 року на підставі розпорядження Київської РА ОМР № 449 від 29.05.2008 року, ОСОБА_6 із сім'єю з 4 осіб ( дружина - ОСОБА_7, донька - ОСОБА_8, син -ОСОБА_9.) видано ордер на зайняття житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).
02.06.2008 року місце проживання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 111).
19.05.2008 року ОСОБА_1 звернувся до ВГІРФО Київського РВ ОМУ ГУМВС із заявою про встановлення його особи та документування його паспортом, в якій зазначив, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір'ю та сестрою (а.с. 187). 19.05.2008 року органом внутрішніх справ було заведено справу № 338 від 19.05.2008 року про встановлення особи позивача.
ОСОБА_1 був виписаний паспорт серії КМ № 545401, в якому 09.06.2008 року був проставлений штамп реєстрації за останнім місцем проживання: АДРЕСА_1. Паспорт було видано ОСОБА_1 для зняття з реєстраційного обліку в Київському РВК м. Одеси, у зв'язку із зміною місця проживання (а.с. 25).
11.06.2008 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не з'явився до Київського РВК м.Одеси та не повернув паспорт для зняття його з реєстраційного обліку, Київським РВ ОМУ ГУМВС України було складено висновок про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 та необхідності проставлення в паспорті відповідного штампу зняття з реєстраційного обліку (а.с. 26).
18.05.2012 року ВГІРФО Київського РВ ОМУ ГУМВС України було поставлено в паспорті ОСОБА_1 штамп про зняття з реєстрації місця проживання з 11.06.2008 року.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів та представників третіх осіб, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційні вимоги знайшли відображення у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, згідно вимог якого органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України (п. 3 ст. 24 Закону).
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 10 Закону України № 280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ст. 11 Закону України № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.
Згідно ст. 30 Закону України № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.
Відповідно до ст. 15 Житлового кодексу Української РСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті: здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад (частина перша статті 18); здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду; здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39); приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (стаття 52); видають ордери на жилі приміщення (частина перша статті 58, частина перша статті 122, частина друга статті 141).
Судом встановлено, що в ході розгляду клопотання прокурора Київського району м.Одеси про передачу для розподілу між працівниками прокуратури району, які мають потребу в покращенні житлових умов та знаходяться на квартирному обліку, квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Київською РА ОМР на підставі документів, наданих КП «ЖКС «Чорноморський», на балансі якого знаходився зазначений будинок, було встановлено, що зазначена квартира звільнена попередніми жильцями - родиною ОСОБА_10, всі члени родини знялись з реєстрації місця проживання за вказаною адресою та переїхали до іншого місця проживання.
З огляду на встановлені в судовому обставини про звільнення зазначеної квартири та відсутності у неї на час видання спірного розпорядження зареєстрованих осіб (у тому числі ОСОБА_12.), суд вважає, що Київською РА ОМР розпорядження № 437 від 27.05.2008 року «Про передачу прокуратурі Київського району м. Одеси, для розподілу житлової площі, квартири АДРЕСА_1», яким зазначену квартиру було передано прокуратурі Київського району м. Одеси для подальшого її надання працівникам прокуратури, які мають право на покращення житлових умов і перебувають на квартирному обліку за місцем проживання, було видано цілком обґрунтовано та в межах повноважень, передбачених ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Твердження позивача та його представника про те, що спірне розпорядження було видано Київською РА ОМР необґрунтовано з тих підстав, що спірна квартира не була звільнена всіма членами родини ОСОБА_10, у тому числі і сім'єю ОСОБА_12, суд до уваги не приймає, з огляду на те, що позивачем не було надано жодних доказів тогою що він та члени його родини у зв'язку із браком житлової площі для сім'ї ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 або її непридатності для проживання, звертались до Київської районної адміністрації РА для постановки на облік для поліпшення житлових умов, звернення до Київської РА ОМР про залишення квартири за членами сім'ї, на яких не було видано ордер на право зайняття будинку за адресою: за адресою: АДРЕСА_2, а також доказів повідомлення цього відповідача щодо зазначених обставин. Крім того, позивачем не було надано до суду будь-яких доказів щодо ініціювання ним будь-якого житлового спору в адміністративному чи в судовому порядку з приводу спірної квартири.
Натомість, твердження позивача про те, що спірна квартира на час прийняття оскаржуваного розпорядження Київської РА ОМР не була звільнена попередніми жильцями, спростовується актом КП «ЖКС «Чорноморський» від 18.03.2013 року, з якого вбачається що він також підписаний власноручно, як відповідальним квартиронаймачем ОСОБА_10, так і його сусідом. Крім того, як вбачається з довідки (виписки із домової книги про склад сім'ї та прописці) станом на момент видання Київською РА ОМР оскаржуваного розпорядження № 437 від 27.05.2008 року «Про передачу прокуратурі Київського району м.Одеси для розподілу житлову площу квартири АДРЕСА_1», в спірній квартирі члени сімей ОСОБА_10 та ОСОБА_12 зареєстровані не були (а.с. 22).
Будь-яких доказів на спростування зазначеної в наданих КП «ЖКС «Чорноморський» інформації позивачем в судовому засіданні надано не було.
Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин суд доходить висновку, що розпорядження Київської РА ОМР № 437 від 27.05.2008 року «Про передачу прокуратурі Київського району м. Одеси для розподілу житлову площу квартири АДРЕСА_1» є правомірним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного житлового законодавства та в межах повноважень виконавчого органу міської ради, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання його недійсним задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV (далі Закон України № 1382-IV) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно вимог ст. 6 цього Закону, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву; паспортний документ; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Як було встановлено судом під час судового розгляду справи, на підставі розпорядження Київської РА ОМР житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було передано прокуратурі Київського району та в подальшому розподілено співробітнику зазначеного органу - ОСОБА_6, якому на підставі розпорядження Київської РА ОМР № 449 від 29.05.2008 року було видано ордер на зазначену квартиру із сім'єю з 4 осіб: дружина - ОСОБА_7, донька - ОСОБА_8, син -ОСОБА_9
Представник Київського РВ ОМУ ГУМВС України пояснив, що реєстрацію ОСОБА_6 та членів його родини за адресою: АДРЕСА_1 органом внутрішніх справ було проведено 02.06.2008 року на підставі письмової заяви ОСОБА_6, в якій ним було зазначено в якості підстави для реєстрації місця проживання отримання ордеру на право зайняття зазначеної квартири, а тому її було проведено з дотриманням вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (а.с. 111).
Крім того, як зазначив представник Київського райвідділу в судовому засіданні, чинним на час проведення спірної реєстрації законодавством не було встановлено обов'язку реєстраційного органу щодо фактичного встановлення проживання особи при здійсненні реєстрації її місця проживання за наявності документу, що посвідчує право на зайняття житлового приміщення, чого позивачем та його представником також спростовано не було.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ще 08.04.2008 року ОСОБА_1 звертався до ВГІРФО Київського РВ ОМУ ГУМВС України із заявою про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з необхідністю зареєструватись за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 195).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на підставі наданих ОСОБА_6 документів обґрунтовано та правомірно було здійснено реєстрацію його за адресою: АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дії Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_6 за зазначеною адресою та відповідно щодо зобов'язання ГУДМС в Одеській області зняти ОСОБА_6 з реєстрації за цією адресою задоволенню не підлягають.
Також суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними дії Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 з місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання ГУДМС в Одеській області зареєструвати його за зазначеною адресою, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України № 1382-IV, в редакції чинній на момент зняття позивача з реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
У судовому засіданні представник Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо обставин зняття позивача з реєстрації місця проживання за спірною адресою пояснив, що ще 08.04.2008 року ОСОБА_1 одночасно із членами його родини подавалась заява про зняття його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Станом на час подання цієї заяви Київським РВ було встановлено відсутність у позивача паспортного документу, в якому необхідно проставити відповідну відмітку зняття з реєстрації. Оскільки на момент звернення із зазначеною заявою ОСОБА_1 виповнилось 22 роки, для документування його паспортом згідно вимог «Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 600 від 15.06.2006 року, органом реєстрацію було заведено справу про встановлення особи ОСОБА_1 09.06.2008 року ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина України, в якому цим же числом на підставі зазначення позивачем як останнього місця проживання адресу: АДРЕСА_1 та заяви від 08.04.2008 року про зняття з реєстрації за цією ж адресою, відповідачем було проставлено штамп реєстрації місця проживання. 11.06.2008 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.04.2008 року позивача було знято з реєстрації за спірною адресою, про що складено висновок 11.06.2008 року.
Будь-яких доказів на спростування зазначених представником органу внутрішніх справ обставин позивачем та його представником до суду надано не було.
Посилання позивача в обґрунтування протиправності дій Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, знову ж таки на обставини фактичного проживання в спірному житловому приміщенні його та членів його родини, не може бути безумовною підставою для визнання незаконними дій відповідача щодо зняття ОСОБА_1 з реєстрації, оскільки згідно положень частини 2 ст. 2 Закону України № 1382-IV реєстрація місця проживання особи та зняття особи з реєстрації само по собі не тягне за собою набуття особою будь-яких прав, зокрема житлових, або їх позбавлення.
Крім того, позивачем до суду не було надано будь-яких доказів щодо обізнаності ВГІРФО Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області під час зняття 11.06.2008 року з реєстрації ОСОБА_1 про повідомлені ним обставини.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 626 від 17.07.2012 року «Про функціонування ДМС» у зв'язку із завершенням законодавчого врегулювання повноважень Державної міграційної служби України щодо реалізації державної політики у сфері міграції до 1 серпня 2012 року вжито заходів щодо завершення розгляду територіальними органами та підрозділами ДДГІРФО питань, зокрема, реєстрації місця проживання фізичних осіб. ГУМВС України в Одеській області в свою чергу видано наказ № 2309 від 15.11.2012 року про організаційно-штатні зміни, пов'язані з ліквідацією підрозділів ГІРФО. Спільним наказом МВС України та ДМС України № 1132/289 від 07.12.2012 року створені комісії з передачі-приймання документів, справ, картотек до органів ДМС України.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, тобто цією статтею Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області із заявами про його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1, не звертався, будь-яких рішень, дій або бездіяльності зазначеним відповідачем з цього приводу не приймалось та не вчинялось, а тому суд вважає, що позивачем не наведено доказів порушення зазначеним відповідачем його права на реєстрацію місця проживання.
Посилання позивача на обов'язок ГУДМС зареєструвати його місце проживання, виходячи лише з наявності у нього права на проживання в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 суд до уваги не приймає, у зв'язку з його необґрунтованістю. Навпаки, як встановлено в судовому засіданні, станом на час розгляду адміністративної справи № 1570/6963/2012 в Київському районному суді м.Одеси розглядається цивільна справа № 2-7607/11 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про виселення останнього з квартири АДРЕСА_1, тобто вирішується спір про право на проживання у даному житловому приміщенні (а.с. 29-31, 32-33, 147, 160).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, треті особи - комунальне підприємство «Жилово-комунальний сервіс «Чорноморський», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсним розпорядження - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 27 травня 2013 року.
Суддядпис/ Білостоцький О.В.