2-а-196/2009р.
23 лютого 2009 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої одноразової щорічної допомоги до 5 травня, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом та з заявою про уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон) він, як інвалід війни 3 групи, має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 року становить 410,06 грн., згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної пенсії за віком становить з 01.04.2008 року - 481 грн. До 05.05.2007 року йому виплачено відповідачем зазначену допомогу у сумі 300 грн., недоотриманою є 2570,42 грн. До 05.05.2008 року відповідачем виплачено йому одноразову допомогу у сумі 350 грн., недоплачена сума допомоги складає 3017 грн. Просив суд, уточнивши позовні вимоги, визнати дії відповідача протиправними, стягнути з відповідача на його користь щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік у сумі 2570,42 грн., за 2008 рік у сумі 3017 грн.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові. Просив поновити строк звернення до адміністративного суду, оскільки пропустив його з поважних причин, бо є інвалідом 3 групи, має незадовільний стан здоров'я.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що виплати були здійснені відповідно до затверджених Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік», відповідними постановами КМУ розмірів. Просила застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за 2007 рік.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що в обов'язки Головного управління Державного казначейства не входить нарахування вказаних у позові виплат. Державне казначейство контролює цільове спрямування бюджетних коштів, а розпорядником цих коштів є відповідач, який провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Відповідальність за цільове використання коштів несе відповідач. Вважає, що відповідач діяв в межах компетенції та відповідно до бюджетного законодавства.
Судом досліджено наступні докази: копія посвідчення позивача, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, копія посвідчення позивача, як інваліда війни 3 групи, копія довідки МСЕК про встановлення інвалідності, копія паспорту позивача, копія відповіді від 18.12.2008р., письмові заперечення відповідача.
Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивачу з 03.02.2003 року встановлена 3 група інвалідності, за захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і інвалідів війни, що підтверджується копією довідки МСЕК та копією посвідчення (а.с.3,5), і відповідачем не оспорюється.
Таким чином, позивач має право відповідно до ст.13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на отримання одноразової грошової допомоги, що виплачується до 5 травня, у 2007 році у сумі 2870,42 грн., з якої недоотриманою є 2570,42 грн., у 2008 році у сумі 3367 грн., з якої недоотриманою є 3017 грн.
Дії відповідача по несплаті допомоги у передбачених Законом розмірах є протиправними, а недоотримані суми повинні бути стягнуті на користь позивача.
Задовольняючи позов, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується одноразова грошова допомога у розмірах: 3-ї групи - семи мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 15.03.2007р. та з урахуванням ст. 28 Закону України «Про державне загальнообов'язкове пенсійне стархування» розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 року становить 410,06 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та з урахуванням ст. 28 Закону України «Про державне загальнообов'язкове пенсійне стархування» розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2008 року становить 481 грн.
Згідно ст. 17-1 ч.1 Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір разової допомоги інвалідам війни 3 групи на 2007 рік встановлено у 300 грн.
Згідно ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» право визначення розміру разової допомоги інвалідам війни 3 групи на 2008 рік надано КМУ, який своє постановою №183 від 12.03.08. визначив такий розмір як 350 грн.
Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ст. 13 ч. 7 Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, пункт 13 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Положення п.13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення даного рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вказане положення закону про держбюджет на 2008 рік визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Суд не бере до уваги письмові посилання представника відповідача на те, що величина мінімальної пенсії за віком не застосовується до правовідносин, встановлених Законом, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком є єдиною соціальною гарантією для усіх непрацездатних громадян, відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. за №2017 та до Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. за №966 він не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивача, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення його конституційних прав, передбачених ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.
Крім того, згідно ч.1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права. Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи “Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги інваліду війни до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення є чинними, тобто не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги, що виплачується до 5 травня, за 2007 рік.
Представником відповідача заявлено про застосування строку звернення до адміністративного суду.
Однак, суд вважає за необхідне поновити позивачу пропущений строк звернення до суду, оскільки він є інвалідом 3 групи, бездіяльністю відповідача щодо нездійснення виплати допомоги у передбаченому Законом розмірі грубо порушуються конституційні права позивача, передбачені ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню одноразова щорічна допомога, що виплачується до 5 травня, у 2007 році у сумі 2570,42 грн., у 2008 році - у сумі 3017 грн.
На підставі ст. 22 Конституції України, ст. 13 ч. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 2, 11, 159-163 КАС України, суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги, що виплачується до 5 травня, за 2007 рік.
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої одноразової щорічної допомоги до 5 травня задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради щодо виплати одноразової щорічної допомоги до 5 травня у 2007 та 2008 роках у неповному розмірі протиправними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік у сумі 2570 (дві тисячі п'ятсот сімдесят) гривень 42 копійки, недоотриману одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2008 рік у сумі 3017 (три тисячі сімнадцять) гривень.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 23 лютого 2009 року, у повному обсязі складено 27 лютого 2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня складення постанови у повному обсязі або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.
Суддя: