Справа № 119/2351/13-к Суддя у І-й інстанції: Гаврилюк І.І.
Провадження №11-кп/191/59/13 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
04 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді - Іщенка В.І.,
суддів - Зінькова В.І.,
- Копиляна В.А.,
при секретарі - Хоружій О.В.,
з участю прокурора - Волімбовської Т.П.,
потерпілого - ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4,
обвинуваченого - ОСОБА_5,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії апеляційні скарги ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року у кримінальному провадженні, яким
ОСОБА_7, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Приморське м.
Феодосії АР Крим, громадянина України, не
одруженого, з середньою освітою, не працюючого,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АР
АДРЕСА_3 раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України та призначено покарання:
- за ч.4 ст. 187 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією ? частки майна, що є його власністю;
- за п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
- На підставі ч.1 ст. 70 КК України, застосовуючи принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
ОСОБА_5, народження ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт. Приморське м. Феодосії АР Крим, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, не працюючого, студента 2 курсу КРПТУЗ «Приморський професійний промисловий ліцей», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України та призначено покарання:
- за ч.4 ст. 187 КК України у виді 9 років позбавлення волі без конфіскації майна;
- за п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України у виді 11 років позбавлення волі без конфіскації майна.
- На підставі ч.1 ст. 70 КК України, застосовуючи принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі без конфіскації майна.
- Строк відбування покарання ОСОБА_7 і ОСОБА_5 рахується з 14 січня 2013 року.
- Міру запобіжного заходу залишено тримання під вартою до прибуття до місця відбування покарання. Вирішено питання речових доказів та цивільного позову.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 13 січня 2013 року, біля 19 години, за попередньою змовою зі своїм знайомим ОСОБА_5, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння прийшли до бару «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого по АДРЕСА_4. У ході вживання алкогольних напоїв ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вступили у злочину змову, направлену на умисне вбивство в корисних цілях власниці бару «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_8, яка в той день також працювала у вказаному барі в якості бармена. З метою реалізації свого злочинного наміру, приблизно о 22 год., ОСОБА_5 знайшов на вулиці біля входу у бар «ІНФОРМАЦІЯ_3» частину цеглини, яку заніс до приміщення бару та передав ОСОБА_7 Останній, діючи у злочинній змові з ОСОБА_5, по єдиному з ним злочинному наміру та з корисливих мотивів, підійшов до ОСОБА_8, яка знаходилась за барною стійкою, та напав на неї, завдавши їй один удар цеглиною у голову, від чого ОСОБА_8 впала на підлогу на живіт. ОСОБА_5, також діючи по єдиному злочинному наміру з ОСОБА_7, побачивши, що ОСОБА_8 подає ознаки життя, побоюючись, що вона може прийти до тями та вчинити опір їх діям, взяв у ОСОБА_7 вказану цеглину, та підійшовши до потерпілої, яка лежала на підлозі, наніс спочатку їй два удари по голові ногою, а потім два удари по голові цеглиною. В цей час ОСОБА_7, знайшовши у коробці під барною стійкою гроші у сумі 430 гривень, заволодів ними, після чого ОСОБА_5 заволодів однією пляшкою коньяку «Шустов 150», вартістю 27 грн. 05 коп., однією пляшкою коньяку «Магарач», вартістю 44 грн. 88 коп. та однією пляшкою коняку «Десна», вартістю 32 грн.05 коп. Усього вказані особи протиправно заволоділи вищевказаним майном ОСОБА_8 на загальну суму 533 грн. 98 коп., після чого ОСОБА_7, завдав не менш двох ударів цеглиною по голові ОСОБА_8
В результаті сумісних протиправних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_8, були спричинені тілесні ушкодження : відкрита черепно-мозкова травма у вигляді саден лобової частини зліва (1); синців на верхніх віках обох очей (2), правої потиличної і завушній області (1); правої щічної області і мочки правої вушної раковини; забитих ран потиличної області (1 ); правої тім'яної і привушної (скроневої) області (5); крововиливів в м'які покриви потиличної області лобної, скроневої і тім'яної областей праворуч; лобної, скроневої і потиличної областей зліва; крововиливів під м'які мозкові оболонки правої скроневої і тім'яної частки; лівій лобовій і скроневої частки; на базальній поверхні лівої півкулі мозочка; локально-конструкційних переломів лобової, тім'яної, скроневої і потиличної кісток справа і розходження зовнішньої частини правої половини потиличних, скроневого і тім'яно-сосцевідно-потиличного швів праворуч, лінійного перелому кута лівої скроневої кістки, множинних переломів кісток основи черепа, пірамідки правої скроневої кістки з пошкодженням тіла і крил основної кістки, лінійних переломів передньої черепної ямки справа і зліва.
Відкрита черепно-мозкова травма з пошкодженням кісток склепіння та основи черепа, крововиливами в оболонки і речовину головного мозку за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті, яка настала від відкритої черепно-мозкової травми з множинними переломами кісток склепіння та основи черепа, крововиливом в оболонки і речовину головного мозку, яка супроводжувалася розвитком травматичного та геморрагічного шоку тяжкого ступеню, набряком та здавленням головного мозку, тим самим ОСОБА_9 та ОСОБА_5 вбили потерпілу ОСОБА_8
У подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з місця злочину зникли та розпорядились майном ОСОБА_8 за власним розсудом.
Не погодившись з вироком суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року змінити, призначити покарання менше ніж 11 років позбавлення волі з застосуванням ст. 69 КК України.
Апелянт вказує на те, що суд не в повний мірі врахував його особу та інші обставини які мають значення для справи. Апелянт вказує на те, що судом не враховані роз'яснення Пленуму Верховного суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироків», та клопотання його захисника ОСОБА_4, який також просив призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України і представників СКМСД та ССД, які просили призначити мінімальне покарання у виді 10 років. На думку апелянта суд не врахував положення ч.2 ст. 50 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а також виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Вважає, що суд не врахував вплив дорослих та рівень розвитку ОСОБА_5 та наявність п'яти пом'якшуючих обставин, тобто більше чім у ОСОБА_7, і не врахував положення ч.2 ст. 65 КК України та, що ОСОБА_7 є старшим за нього на сім років. Вважає, що покарання у виді 10 років було-б достатнім та справедливим покаранням за скоєний злочин, оскільки він кається у вчиненому, вибачився перед потерпілим, частково відшкодував матеріальну шкоду і потерпілий просив призначити покарання на розсуд суду не настоюючи на суровому покаранні. Вказує, що в кінці судового засідання він свою вину визнав в повному обсязі, а тому висновок суду, щодо часткового визнання вини є помилковим, вказує що тяжко переживає.
Захисник ОСОБА_5- ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року змінити, призначити покарання менше ніж 11 років позбавлення волі з застосуванням ст. 69 КК України.
В апеляційній скарзі адвокат вказав ті самі доводи, що і обвинувачений ОСОБА_5 та зазначив на те, що суд не врахував вимоги ст.103 КК України, яка передбачає, що при призначенні неповнолітньому покарання суд повинен враховувати і інші обставини, крім передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу. Зазначає, що у ОСОБА_5 немає батьків, проте він піклується про свою бабусю, яка є його законним представником та опікуном, піклується про маленьку сестру, позитивно характеризується за місцем навчання та проживання, раніше не судимий. Вважає призначене покарання занадто суворим, оскільки розмір покарання тільки на один рік є меншим від призначеного покарання повнолітньому ОСОБА_7, що є на його думку несправедливим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянтів ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду зміні з таких підстав.
Обставини злочину, доведеність вини та правильність кваліфікації судом злочинних дій ОСОБА_5 за ч.4 ст. 187, п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України апелянтами не оспорюється, а вирок суду оскаржено тільки в частині розміру призначеного покарання.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» неповнолітній вік особи, яка вчинила злочин, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 66 КК є обставиною, яка пом'якшує покарання. Вона обов'язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч. 1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо). При призначенні покарання неповнолітнім повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд визнав вчинення злочину неповнолітнім, відсутність судимості, позитивні характеристики, часткове відшкодування шкоди, те що він є дитиною, яка позбавлена батьківського піклування.
Колегія суддів вважає, що суд визнавши, зазначені вище обставинами, такими які пом'якшують покарання ОСОБА_5, фактично не врахував їх при призначенні покарання і належним чином не мотивував неможливість призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 115 КК України.
З матеріалів кримінального провадження дійсно вбачається, що ОСОБА_5 є дитиною, яка позбавлена батьківського піклування, проживає з неповнолітньою сестрою і з бабусею, яка є його опікуном, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку у психолога та нарколога не перебуває, попросив вибачення у потерпілого, частково відшкодував матеріальну шкоду.
Окрім того, суд при призначенні покарання не взяв до уваги ту обставину, що злочин ОСОБА_5 вчинив у групі з дорослою особою.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає можливим пом'якшити призначене ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки призначене покарання за своєю суворістю не відповідає особі обвинуваченого і вважає можливим призначити мінімальне покарання, передбачене в санкції цієї статті, і яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Разом з тим колегія суддів, враховуючи тяжкість вчинених ОСОБА_5 злочинів, вважає неможливим призначення йому покарання з застосуванням ч.1 ст. 69 КК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Керуючись статтями 405, 407, 408, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року в частині призначеного покарання ОСОБА_5 за п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України змінити.
Пом'якшити призначене ОСОБА_5 покарання за вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року за п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України до десяти років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України ОСОБА_5, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити 10 років позбавлення волі без конфіскації майна.
В іншій частині вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року залишити без змін.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити без змін - тримання під вартою.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, з дня вручення копії ухвали, до суду касаційної інстанції.
Судді:
Іщенко В.І. Зіньков В.І. Копилян В.А.