30 травня 2013 року м. Київ К-39963/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі № 2а-14822/09/2670 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до Закритого акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» про зобов'язання вчинити дії, -
Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві звернулась з позовом до Закритого акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» про зобов'язання відповідача допустити уповноважених осіб Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві до проведення перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при зверненні уповноважених осіб Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до керівництва ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», в допущенні до перевірки було відмовлено та не було надано бухгалтерських та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановлення і застосування цін і тарифів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судами попередній інстанцій, Державній інспекції з контролю за цінами в місті Києві у відповідності до статті 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення», Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 та на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2009 року № 1152 та № 1154 доручено провести перевірку додержання державної дисципліни цін при формуванні цін на лікарські засоби, вироби медичного призначення та засоби індивідуального захисту.
Однак, при зверненні уповноважених осіб позивача до керівництва ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» з метою проведення позапланової перевірки, їм було відмовлено в допущенні до перевірки та не надано бухгалтерських документів та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів, в результаті чого Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві складено Акт від 5 листопада 2009 року про недопуск до проведення позапланової перевірки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що при зверненні уповноважених осіб Державної інспекції з контролю за цінами до керівництва відповідача з метою проведення позапланової перевірки, останнім не був наданий наказ керівника позивача про її призначення та не визначено підстав її проведення в направленнях на проведення перевірки. На думку судів, вказані обставини є підставою, відповідно до вимог Закону України «Про ціни та ціноутворення», Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення планової або позапланової перевірки.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів та вважає їх обґрунтованими, враховуючи наступне.
Компетенція органів державного контролю за цінами визначено статтею 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення», якою встановлено, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Постановою Кабінету міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, відповідно до якого Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Мінекономіки, який у межах своєї компетенції та відповідно до законодавства здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування. Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 даного Закону.
Тобто, порядок та умови проведення Державною інспекцією з контролю за цінами планових та позапланових перевірок визначений статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Згідно ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з встановлених цією статтею обставин.
Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено підстави проведення позапланових перевірок:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обовязкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;
- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обовязкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю). Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що для проведення позапланової перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві необхідні підстави, передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», перелік яких чітко визначений.
Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24 квітня 2005 року № 3220 роз'яснено, що органи податкової служби (органи Державної інспекції з контролю за цінами, частина 3 стаття 3 Закону України «Про ціни і ціноутворення») мають право проводити позапланові перевірки на підставі рішення керівника податкового органу у випадках отримання інформації щодо порушення Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в усіх інших випадках на підставі рішення суду.
Відповідно до статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби (Державної інспекції з контролю за цінами, частина 3 статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення») вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що уповноваженими особами Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві пред'явлено відповідачу тільки направлення на позапланову виїзну перевірку без наказу керівника Державної інспекції з контролю за цінами. Крім того, в направленнях на проведення перевірки не зазначено підстав проведення перевірки, а лише посилання на статтю 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що не є підставою для проведення перевірки.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок судів про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
З огляду на дані обставини, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: