"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/1383/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Мороз Л.Л.
Сороки М.О.
Мироненка О.В.
провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику про визнання дій по відмові у призначені пенсії неправомірними та зобов'язання зарахувати в стаж роботи роботу на підприємстві та зобов'язання виплати пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2010 року,
У листопаді 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику про визнання дій по відмові у призначені пенсії неправомірними та зобов'язання зарахувати в стаж роботи роботу.
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 грудня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2010 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову суду першої інстанції с касово та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, посилаючись на наступне.
Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач в період з 28.01.1985 року по 16.10.1995 року працював на посаді майстра з повним робочим днем та виконував будівельно-монтажні роботи в Хмільницькому ПМК-208 і атестація робочих місць на цьому підприємстві проводилась. В період з 21.04.2004 року по 30.09.2008 року позивач працював на посаді муляра в бригаді мулярів, але атестація робочих місць в цей період на даному підприємстві не проводилась.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що робоче місце позивача в період роботи в пп. «Київська будівельна компанія» з 21.04.2004 року по 30.09.2008 року не було атестоване і компетентний висновок про умови роботи позивача в цей період відсутній. Відмовляючи позивачу в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідач обгрунтовано посилався на відсутність висновку атестації робочого місця позивача за вищевказаний період роботи в ПП «Київська будівельна компанія», тобто відповідач діяв відповідно до вимог закону і в межах своїх повноважень, а тому немає підстав вважати ці дії неправомірними.
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду, посилаючись на наступне.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку проте, що відмова відповідача є неправомірною, оскільки відповідно до пунктів 1,2 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров»я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до ч. 2 п.4 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 встановлено, що відповідальність з своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її не проведення не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і підлягає скасуванню, постанову суду першої інстанції слід залишити в силі.
За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 222, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2010 року скасувати.
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 грудня 2009 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді