"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/22258/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Мороз Л.Л.
Сороки М.О.
Мироненка О.В.
провівши письмовий розгляд справи за позовом ДП "Видавництво і друкарня "Таврида" до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про скасування вимоги за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року,
У січні 2010 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-2 від 08.01.2010 року на суму 870 379 грн. 90 коп., з яких 823 543,92 гривень - недоїмка зі сплати страхових внесків, 33 948,51 гривень фінансові санкції, 1288,07 гривень-пеня.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер - 15-01-0094).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Стаття 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до п. 2 ст. 5 зазначеного вище Закону, виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом (п. 6 ст. 20 Закону).
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п. 2 ст. 106 Закону).
Ухвалюючи рішення, суд правильно зазначив проте, що згідно розділів 9,10 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1, підставою для нарахування штрафних санкцій та пені є винесення відповідного рішення органом Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що відповідно до вимоги №Ю-2 від 08.01.2010 до неї включені вимоги по штрафним санкціям і пені на підставі рішень: №321, 328 від 13.03.2009. Тобто, ствердження відповідача про включення до вимоги №Ю-2 від 08.01.2010 штрафних санкцій і пені за рішеннями: №452, 453, від 21.03.2008 не підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді