"27" травня 2013 р. м. Київ К-23844/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
за участю секретаря Корженкової І.О.
представників відповідача-1 Ріпак О.Д.
відповідача-3 Шевченко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010
у справі №7/292
за позовом ОСОБА_4
до 1) Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва, 2) Державної податкової адміністрації в м.Києві, 3) Міністерства фінансів і зборів України (правонаступник Державної податкової адміністрації України)
про скасування податкового повідомлення-рішення, рішень про результати розгляду скарг, -
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0001951730/0 від 19.06.2007, №00091730/2 від 29.01.2008, №00081730/2 від 29.01.2008, №00091730/3 від 04.02.2008, №00081730/3 від 04.02.2008 винесені ДПІ у Подільському районі м.Києва. В іншій частині позову відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в частині задоволених позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну сторони відповідача-3 Державної податкової адміністрації України на правонаступника - Міністерство доходів і зборів України. відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №166-р.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) позивачем за період з 14.09.2005 по 31.12.2006, за наслідками якої складено акт від 07.06.2007 №60-17-405-2944804032.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2007 №0001951730/0 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 147598,65 грн., у т.ч. основного платежу 104508,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 43090,65 грн., та №0001961730/0 від 19.06.2007 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1403,76 грн.
За наслідками адміністративного узгодження, скарги платника задоволено частково, податкове повідомлення-рішення №0001961730/0 від 19.06.2007 скасовано, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2007 №0001951730/0 скасовано частково, прийнято податкові повідомлення-рішення №00081730/2 від 29.01.2008 та №00081730/3 від 04.02.2008 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 10181,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 00091730/2 від 29.01.2008 та №00091730/3 від 04.02.2008 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 23577,00 грн., у т.ч. 22506,00 грн. - основний платіж та 1071,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до пункту 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Таким чином, якщо суб'єкт господарювання здійснює діяльність із організації перевезень, тобто укладає за дорученням і за рахунок замовника договори на придбання транспортних та/або допоміжних транспортних послуг, то зазначені операції підпадають під норми абзацу третього пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
При цьому норми абзацу третього пункту 4.7 статті 4 цього Закону є спеціальними нормами щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту за посередницькими операціями, проте вони не встановлюють нового самостійного об'єкта оподаткування податком на додану вартість і застосовуються в межах ст. 4 «База оподаткування». Норми цього пункту застосовуються в тому разі, коли до складу вартості товарів (послуг), що надаються виконавцем повіреному, включено податок на додану вартість, в такому випадку до суми компенсації (відшкодування), яке надходить повіреному від довірителя (замовника), податок на додану вартість включається за тією ставкою, за якою оподатковувалася поставка товарів (послуг) повіреному.
Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування.
Нульова ставка в оподаткуванні податком на додану вартість застосовується також до операцій з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України ( підпункт 6.2.4 цього Закону).
Згідно абзацу 2 підпункту 6.2.4 цього Закону у разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем у 2006 році були укладені угоди з ТОВ «Келтик», ТОВ «Прем'єр-стиль», ТОВ фірма «Антарес-ЮВ», ТОВ «Пласт Проект», ТОВ «Ас», ТОВ «Комора-С» про надання транспортно-експедиційних послуг. За умовами договорів клієнт доручає, а експедитор (позивач) бере на себе зобов'язання на протязі строку дії договору від свого імені за винагороду та за рахунок клієнта укласти з третіми особами угоди, направлені на забезпечення перевезення вантажів за замовленням клієнта, на умовах, викладених в договорі, додатках до нього, відповідно до Статуту автомобільного транспорту, діючих міжнародних договорів та конвенцій, ратифікованих Україною та діючого законодавства України.
Надання позивачем транспортно-експедиційних послуг вищезазначеним контрагентам підтверджено наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, податковими накладними, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), вантажно-митними деклараціями, заявками на перевезення, рахунками, не заперечується податковим органом.
Оскільки позивач не здійснював самостійно перевезень, а укладав договори про перевезення вантажів за межі митного кордону України за договором доручення, тобто позивачем надавались експедиційні послуги на митній території України і за такі послуги він отримував винагороду та оплачував вартість транспортних послуг коштами, що надійшли від клієнта, то, враховуючи функції, які покладено безпосередньо на експедиторів, щодо забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організації перевезення зовнішньоекономічних вантажів різними видами транспорту без будь-якого втручання в господарську діяльність транспортних підприємств, зазначені послуги оподатковуються за ставкою 20 відсотків, при цьому базою оподаткування, є компенсація за надані послуги після його розрахунків з учасниками транспортного процесу.
Доказів здійснення поставки транспортних послуг позивачем, як довіреною особою перевізника, суду не надано.
При цьому підтверджено, що операції з придбання послуг за ставкою нуль відсотків позивачем, при відшкодуванні (компенсації) замовником вартості таких послуг, проводились з податком на додану вартість нуль відсотків.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача законних підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вартості послуг з перевезення та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених в ній мотивів.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук