"27" травня 2013 р. м. Київ К-19950/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
за участю секретаря Корженкової І.О.
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Житомирі
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010
у справі №2а-4436/07
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у м.Житомирі
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010, позов ФОП ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення №0004261702/0, №0004271702/0,№0004281702/0 та скасовано їх. Відшкодовано з Держбюджету України на користь ОСОБА_3 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2007, за наслідками якої складено акт №4051/17-1 від 09.07.2007.
За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в деклараціях про доходи отримані від зайняття підприємницькою діяльністю за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 оподатковуваний доход підприємцем занижено на 2374924,28 грн., за період з 01.01.2007 по 31.03.2007 оподатковуваний доход занижено на 711486,87 грн., в результаті чого підприємцю необхідно сплатити податок з доходів фізичних осіб за 2006 рік в сумі 308740,15 грн., за період з 01.01.2007 по 31.03.2007 в сумі 106723,00 грн., встановлено відсутність книги обліку доходів та витрат. А також встановлено порушення п.1.12 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищена сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок на загальну суму 42058 грн., завищено від'ємне значення з ПДВ на суму 89875,00 грн., занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті на 88585,00 грн.
На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення :
№0004261702/0 від 20.07.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 415463,18 грн.;
№0004271702/0 від 20.07.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 129221,90 грн., у т.ч. за основним платежем 88585,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 40636,90 грн.;
№0004281702/0 від 20.07.2007, яким визначено суму до зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість у розмірі 42058,00 грн.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки порушенням відповідачем при проведенні перевірки вимог діючого законодавства України, а саме ст.2 Указу Президента України «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності» №817/98 від 08.06.2004, ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п.1.2, 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами.
Підставою для таких висновків стало те, що на час проведення перевірки була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_4 (ОСОБА_4.), яка діяла за дорученням позивача, і вся документація, пов'язана із здійсненням підприємницької діяльності позивача була вилучена у неї і знаходиться у ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області. Крім того перевірку та складання акта проведено з порушенням порядку оформлення результатів перевірки, оскільки перевірка повинна була бути проведена з 20.06.2007 по 05.07.2007, датою закінчення перевірки є дата підписання акта, акт складено 09.07.2007, тобто, поза межами строків перевірки. Оскільки працівники податкового органу при підписанні акта діяли з перевищенням наданих ним повноважень, такий акт не може бути належним доказом наявності порушень та підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Згідно статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327.
Відповідно до пункту 1.3 зазначеного Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт.
Згідно пункту 4.2 цього Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій, що підписання акта перевірки відбулося після закінчення строку проведення перевірки, у зв'язку з чим він складений з порушенням закону, а тому не може бути підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, є помилковими.
Акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання тобто є доказом у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі незгоди з висновками відповідача, за правилами розподілу тягаря доказування в адміністративному процесі, позивач повинен був надати докази на спростування обставин, викладених в акті перевірки.
Якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують факт виявленого порушення або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.
Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук