11 квітня 2013 року м. Київ К-38897/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Приходько І.В.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010
у справі № 2а-13675/09/2670
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз»
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
проскасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Сістемз» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ай Ті Сістемз») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про скасування акту від 21.07.2008 №1170/15-238 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010, позов задоволено повністю.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.07.2009 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість у формі акту №1170/15-238 від 23.07.2009, посилаючись на порушення позивачем вимог, передбачених пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позивач не погоджуючись з даним рішенням, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Суди попередніх інстанцій задовольняючі позовні вимоги виходили з того, що відповідач неправомірно анулював свідоцтво платника податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з наступних підстав.
Згідно пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно п. 9.8 ст. 9 цього Закону, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у ст. 6 та ст. 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання; д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем надано звітні декларації з ПДВ за липень-грудень 2008 року і січень-червень 2009 року з яких вбачається, що обсяг оподатковуваних операцій за кожний окремий місяць перевищує річний ліміт у 300 тис. грн.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що посилання відповідача на пп. «в» п. 9.7 ст. 9 та на пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» як на підставу та на причину анулювання реєстрації платника податку є безпідставним, так як дані норми передбачають обов'язковість реєстрації як платника ПДВ та до якого часу діє його реєстрація. Отже, позивачем не порушена жодна із норм, на яку посилався відповідач, приймаючи оскаржуване рішення.
Суди вірно не взяли до уваги посилання відповідача, що згідно довідки від 21.07.2009 №1027-15-236 про результати невиїзної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено заниження ТОВ «Ай Ті Сістемз» податкових зобов'язань за 2008-2009 роки, а тому відповідачем було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість відповідно, як того вимагає п. 2 Розпорядження КМУ «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» від 01.07.2009 №775-р згідно якого, для упорядкування податкового обліку платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання; у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платників податку на додану вартість анулюється, оскільки Указом Президента України від 04.09.2009 №706/2009 було зупинено дію п. 2 вищевказаного Розпорядження.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)І.В. Приходько
(підпис)М.О. Федоров
З оригіналом згідно
Помічник суддіО.Я. Меньшикова