"04" червня 2013 р. м. Київ К/9991/54802/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Кошіля В.В.
Моторного О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року
у справі № 2а-829/09/1170
за позовом Державного підприємства «Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд»
до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство «Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу МДПІ залишити без задоволення.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що МДПІ було проведено перевірку позивача щодо дотримання строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, за результатами якої складено акт від 28.07.2008 року № 479.
В акті перевірки зазначено, що позивачем несвоєчасно проведено сплату узгодженої суми податкових зобов'язань за 2007-2008 роки.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2008 року №0009471700/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з транспортного податку юридичних осіб у розмірі 7644,77 грн.
За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковим органом залишено без змін, а скарга позивача без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2008 року №0009471700/0.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими такі висновки МДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до вимог ст. 1, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2008 року поновлено провадження у справі №05-01/184/6-12а/10 про банкрутство Державного підприємства «Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Державного підприємства «Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято МДПІ 11.08.2008 року та 13.10.2008 року, тобто в період дії мораторію.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.
Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.
Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань виник після порушення у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.
Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Зазначена позиція міститься також в постановах Верховного Суду України від 07.05.2012 року, 01.10.2012 року, 26.02.2013 року.
За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року підлягає скасуванню, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Касаційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року - скасувати.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний