Головуючий 1 інстанції: Анісімова Н.Д. Доповідач: Мальований Ю.М.
Категорія 30
08 травня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Біляєвої О.М.,
суддів: Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі: Федоровій А.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 02 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -
Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька подало апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 02 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, яким з відповідача на користь позивача було стягнуто моральну шкоду у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити через порушення норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що обов'язок відшкодування моральної шкоди в даному випадку покладено на підприємство. Кошти на здійснення страхування осіб від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. Апелянт, крім того, зазначає, що є неналежним відповідачем по справі, оскільки позивачу було завдано шкоду підприємством, яке і повинно відшкодовувати її. Позивачем також не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди, його характер, причинний зв'язок між травмою та моральною шкодою, яка настала, а також її розмір, відсутні медичні дані про перенесені позивачем стресові, депресивні й інші негативні прояви в стані здоров'я.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача Левіної Н.О., яка наполягала на доводах апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості з повним робочим днем у шахті з 03 липня 1981 року по 13 вересня 2002 року, де при виконанні трудових обов'язків, отримав професійне захворювання: хронічна вертеброгенна попереково- крижова радікулопатія в стадії загострення с правобічним корінцевим м'язово- тонічним синдромом (а. с. 7-8, 9, 12).
Відповідно до довідки МСЕК від 06 червня 2002 року, позивачу було первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності на 40 %, та встановлена третя група інвалідності безстроково у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями (а. с. 13).
У відповідності до підпункту "е" пункту 1 частини 1 статті 21 та частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Частина 1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року в редакції від 21 листопада 2002 року передбачає, що "відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року в редакції від 24.10. 2003 року і Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань незалежно від втрати ним професійної працездатності.
Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції врахував наслідки професійних захворювань, характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв'язків, і обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову про стягнення моральної шкоди в межах, передбачених частиною 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка діяла на час прийняття рішення МСЕК про встановлення ступеню втрати працездатності.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок на виробництві (а.с. 6), довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (а.с. 11, 12, 54). Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку із ушкодженням її здоров'я та наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.
З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька - відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 02 квітня 2013 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді