ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" квітня 2013 р. Справа № 809/332/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільського І.І.
при секретарі Бурда М.Р.,
за участю:
представника позивача - Вірста Р.Я.,
представника відповідача - Токара В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Полімер"
до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000109220, №000110220, №000111220 від 22.11.2012 року,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпат-Полімер" (далі-позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області Державної податкової служби (далі-відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000109220, №000110220, №000111220 від 22.11.2012 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно визначено суму грошових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки акту перевірки, яка була здійснена Калуською ОДПІ в Івано-Франківській області не відповідають фактичним обставинам, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Валета» Зокрема, зазначає, що висновок податкового органу про завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток за Півріччя 2012 року є безпідставним, оскільки віднесення вказаних сум здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують виконання господарських зобов'язань між сторонами. Таким чином, вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вказав, що висновки податкового органу грунтуються на підставі дослідження під час перевірки первинних документів, наданих платником, а також інформації, отриманої у вставленому податковим законодавством порядку від інших податкових органів. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
Позивач зареєстрований в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Калуській ОДПІ, є платником податку на додану вартість.
Посадовими особами Калуської ОДПІ Івано-Франківської області Державної податкової служби у період з 30.10.2012 по 01.11.2012 на підставі Наказу № 556 від 30.10.2012 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер» (код ЄДРПОУ 33704000) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Валета» (код ЄДРПОУ 33056542), за період 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 07.11.2012 року № 2325/22-0/33704000 (а.с.17-27).
За висновками акту встановлено порушення позивачем:
- п.138.1, п.138.5, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за Півріччя 2012 року в сумі 10 грн.
- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, в результаті чого: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19 Декларації) за квітень 2012 року в сумі 568 грн.; Завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) за травень та червень 2012 року в сумі 568 грн.
- п.73.3 ст.73 ПК України із змінами та доповненнями, - не надання інформації, визначеної у запиті органу державної податкової служби від 17.08.2012 року №3412/10/22-0, та її документального підтвердження у встановлені терміни.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 року № 000110220 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 568,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 року № 000109220 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13,00 грн., за основним платежем 10,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 року № 000111220 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та санкції в розмірі 510 грн. (а.с.14-16).
Як вбачається з матеріалів справи в ході перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер» проведено аналіз господарських операцій із ТОВ «Валета» на підставі акта перевірки ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва від 20.04.2012 року №140/22-6/33056542 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Валета» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року», якою встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Валета» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.
Перевіркою ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, які підпадають під визначення ст.134, 138 р.ІІІ ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI.
Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, які підпадають під визначення ст.185,198 р. V ПК України від 02.12.2010 року.
Зазначено, що вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Валета» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та у свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.
ГВПМ ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва надано Висновок «щодо наявності ознак «фіктивності» ТОВ «Валета» № 2351/26-05 від 17.04.2012 року, в якому зокрема зазначено, що ТОВ «Валета» за адресою вказаною в реєстраційних документах не знаходиться. Стан платника - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».
Згідно даних реєстру 1-ДФ за І квартал 2012року, на підприємстві обліковувалось 4 штатних працівників, реєстр 1-ДФ за період ІІ квартал 2009 року по ІІ квартал 2011 року, до ДПІ у Оболонському районі м. Києва не подавався. Додаток АМ до декларації з податку на прибуток за IV квартал не поданий, тому не можливо встановити наявність основних фондів у підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Валета» та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень , транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.
За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та згідно з наданими ТОВ «Валета» податковими деклараціями з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року разом з Додатком 5 до декларації встановлено, що підприємством задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Карпат-Полімер» в сумі - січень 2012 року 568,00 грн.
За результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України по контрагенту ТОВ «Валета», встановлено розбіжність, а саме: завищення податкового кредиту у ТОВ «Карпат-Полімер» в сумі 568 грн. За даними Інформаційно-аналітичної системи ДПС України стан платника ТОВ «Валета» - 36 - «основний платник до кінця року».
Як наслідок податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції позивача із ТОВ «Валета» не можуть відображатись у податковому обліку, так як реально не відбулись, а їх зміст відображено лише в первинних документах.
В результаті допущених порушень податкового законодавства встановлених та відображених у п.3 розділу 3 акту перевірки відповідачем зроблено висновок, про заниження позивачем податку на прибуток за Півріччя 2012 року в сумі 10,00 грн., та завищення податкового кредиту за квітень 2012 року в сумі 568 грн.
Перевіркою повноти визначення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за січень - червень 2012 року встановлено: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд. 19 Декларації) за квітень 2012 року в сумі 568 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) за травень та червень 2012 року в сумі 568 грн.
1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.
Як встановлено з матеріалів справи, безпосереднім контрагентом позивача було ТОВ «Валета».
Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що ТОВ «Карпат-Полімер», на основі усної домовленості, отримало від ТОВ «Валета» товар - гідрозамок гідроциліндру автопідйомника типу ВС в кількості 2 шт., по ціні 1420,00 грн., на загальну суму 2840, 00 грн.
На відпуск вказаного товару виписано накладну №119 від 31.01.2012 року , згідно якої ТОВ «Валета» відпущено ТОВ «Карпат-Полімер» товар - гідрозамок гідроциліндру автопідйомника типу ВС в кількості 2 шт., по ціні 1420,00 грн., на загальну суму 2840, 00 грн.
На суму витрат по придбанню вказаного товару, збільшено балансову вартість основного засобу - автомашини КАМАЗ 4325/161 24 ІВ/ АТ 8945 ВЕ, що підтверджується актом введення в експлуатацію основного засобу № ВЄ-0000055 від 31.05.2012 року. Балансова вартість основного засобу з урахуванням проведеного ремонту становить 182731,25 грн. Місячна сума амортизації по запасній частині, яка є невід'ємною складовою автотранспортного засобу становить 47,00 грн. Амортизаційні відрахування підприємством віднесено до складу витрат у ІІ кварталі 2012 року (червень 2012 року) в сумі 47,00 грн.
Податок на додану вартість у сумі 568,00 грн., включено до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ (Додаток 5) за квітень 2012 року.
Розрахунок за придбаний товар проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в загальній сумі 3408 грн., що підтверджується випискою банку 31.01.2012 року на суму 3408 грн.
На підтвердження фактичного виконання правочину позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: податкову накладну (а.с.43), видаткову накладну (а.с. 42), рахунок №20120125-2 від 25.01.2012 року (а.с.41), виписку по рахунку з банку (а.с.44), акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.45), технічну документацію - Паспорт ГЗ6.3 -ТООПС (а.с. 46).
З наданих до справи доказів вбачається, що первинні документи належним чином складені на виконання усного правочину укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Валета». Докази того, що вказані накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і контрагентом, вказаними в акті перевірки, останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином були зареєстровані платниками ПДВ і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства.
На підтвердження фактичного використання отриманих по усному правочину від ТОВ «Валета» товару (гідрозамок гідроциліндру автопідйомника типу ВС в кількості 2 шт., по ціні 1420,00 грн., на загальну суму 2840, 00 грн.) позивачем надано картку обліку устаткування (а.с.62), платіжне доручення про сплату ТОВ «Карпат-Полімер» ВАТ «Техпостач» 3360 грн., - оплата за ремонт автовишки зг.рах.№39 від 18.05.2012 року (а.с.69)., Акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000030 (а.с.70)., технічну документацію (Паспорт ВС-28.00.000ПС) (а.с.71-73), копію свідоцтва про реєстрацію за позивачем транспортного засобу - «КАМАЗ» АТ8945ВЕ (а.с.74).
Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
В ході перевірки, результати якої оскаржуються, податковим органом не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, і судом не виявлено жодного доказу на підтвердження факту нереальності (безтоварності) вчинених позивачем з контрагентом ТОВ «Валета», господарської операції, відображеної в податковому обліку позивача.
Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарської операцій між позивачем та ТОВ «Валета», використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даного контрагента товарно-матеріальних цінностей та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. Докази того, що товарно-матеріальні цінності, придбані ТзОВ «Карпат-Полімер»у ТОВ «Валета», вказаних в акті перевірки, з метою іншою, ніж використання їх у власній господарській діяльності, податковим органом суду не надано.
Що стосується товарності операції, то така в повній мірі підтверджена долученими до справи доказами, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення господарської операцій, розкривають її зміст та обсяг.
До того ж, ні установчі, ні статутні документи контрагента позивача ТОВ «Валета» не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотнє в матеріалах справи немає.
Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допущено його контрагентом ТОВ «Валета».
За наведених обставин, висновки податкового органу щодо нікчемності правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Валета», не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість та до витрат відповідні суми за перевірений період, а висновки акта перевірки про порушення позивачем п.138.1, п.138.5, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за Півріччя 2012 року в сумі 10 грн.; - п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, в результаті чого: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19 Декларації) за квітень 2012 року в сумі 568 грн.; Завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) за травень та червень 2012 року в сумі 568 грн., є помилковими.
Щодо податкового повідомлення - рішення №000111220 від 22.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та санкції в сумі 510 грн., слід зазначити наступне.
Згідно з п.п.16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Відповідно до п.п.20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
За змістом п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Абзацом 5 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
З аналізу вказаних норм видно, що у разі коли запит складено з порушенням вимог, запит не підписаний керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби, та/або не містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, та/або не містить підстави для надіслання запиту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Аналогічні положення встановлено також п. 10 та п. 16 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 (далі - Порядок №1245).
Разом з тим, згідно з наявною у справі копією письмового запиту ДПІ від 28.04.2012 №1050/10/22-0 в ньому не зазначено підстав для його надіслання, отже даний запит складено з порушенням вимог абз. 2 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та п. 10 Порядку №1245, тому в силу абз. 5 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та п. 16 Порядку №1245 позивач звільнявся від надання на нього відповіді.
Суд зазначає, що посилання в запиті на ст. 20, п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання запитуваної інформації, а платник податків несе зобов'язання з її надання, є окремою вимогою щодо оформлення письмового запиту, визначеною п. 10 Порядку №1245, тому за відсутності конкретно-визначених підстав направлення запиту, не свідчить про належне виконання відповідачем вимог абз. 2 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, п. 10 Порядку №1245 і не спростовує допущене відповідачем порушення.
Таким чином, суд погоджується з вірністю доводів позивача про відсутність обов'язку з надання відповіді на запит ДПІ від 28.04.2012 №1050/10/22-0, оскільки, як встановлено судом, даний запит складено з порушенням вимог абз. 2 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та п. 10 Порядку №1245.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд констатує, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, а відтак податкові повідомлення - рішення за №000109220, №000110220 та №000111220 від 22.11.2012 року є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 114,71 грн., підтверджується платіжним дорученням за №3973 від 23.01.2013 року ( а.с.3).
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції №000110220, №000109220, №000111220 від 22.11.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Полімер" понесені судові витрати в розмірі 114,71 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 07.05.2013 року.