Головуючий 1 інстанції: Подколзін В.М. Доповідач: Мальований Ю.М. Категорія 27
15 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Біляєвої О.М.,
суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі: Саєнко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія», про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі -ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій зазначив, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднано вантажно - транспортною компанією» було укладено кредитний договір № 54-А/07 від 12 липня 2007 року, за умовами якого останній отримав 2 072 700,00 грн., які зобов'язався повернути в строк до 12 липня 2010 року зі сплатою відсотків відповідно до вказаного договору. З метою забезпечення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, між позивачем і відповідачем було укладено договір поруки. Боржник зобов'язання по кредитному договору не виконав, у зв'язку з чим Банк просив стягнути заборгованість по кредиту з ОСОБА_1, оскільки він є поручителем по зазначеному договору.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту - відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати через невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права. Договір,укладений між сторонами містить всі істотні умови необхідні для його укладання, його зміст є чітким та зрозумілим для сторін, крім того, відповідач з умовами договору ознайомлений, що підтверджується його підписом. Судом помилково застосовано позовну давність до спірних правовідносин, оскільки сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності стосовно стягнення неустойки по кредитному договору до 5 років. Незастосування судом названих норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи призвели до ухвалення незаконного рішення.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та задовольнити його вимоги, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, суд дійшов помилкового висновку про припинення між сторонами дії договору поруки, який діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором, судом порушено вимоги ст. 599 ЦК України щодо покладення відповідальності за невиконання зобов'язання, помилковими є висновки суду щодо пропуску позивачем строк для пред'явлення вимоги до поручителя, не враховано, що строк дії договору поруки встановлено п. 5.1 договору і він складає 5 років.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак відповідач ОСОБА_1 та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Кахраманов Р.Н. підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 проти скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що 12 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» було укладено кредитний договір, за яким останнє отримало 2 072 700 грн. строком до 12 липня 2010 року. З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору 12 липня 2007 року між сторонами було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 поручився за виконання кредитного зобов'язання. Внаслідок неналежного виконання обов'язків боржником за кредитним договором станом на 26 жовтня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 2 956 359 грн. 24 коп. За кредитним договором строк виконання зобов'язання встановлено до 12 липня 2010 року і саме з цього строку у Банку виникло право вимоги до поручителя протягом 6 місяців, тобто з 12 липня 2010 року. Оскільки позивач у встановлений законом строк не звернувся, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Але, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки вони суперечать вимогам матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація при банкрутстві - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Відповідно до ст. 111 ЦК України дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду Донецької області від 25 липня 2012 року ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком до 25 січня 2013 року (а.с.47-49).
Згідно з витягом з ЄДРПОУ - ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» значиться в реєстрі як юридична особа, тобто боржника не ліквідовано, а тому і дія кредитного договору та договору поруки не припинилася (а.с. 148, 149).
Відповідно до Кредитного договору, укладеного 12 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія», третя особа отримала кредитні кошти в розмірі 2 072 700 грн. для придбання транспортних засобів у кількості семи штук, відповідно до договору купівлі-продажу авто техніки від 31 травня 2007 року та рахунку від 02 липня 2007 року, під 15 % річних (а.с.12-21).
З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору 12 липня 2007 року між сторонами було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 поручився за виконання кредитного зобов'язання.
Відповідно до п.5.1 договору поруки сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу встановлюється протягом у 5 років (а.с.23).
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
ОСОБА_1, як поручителю за кредитним договором неодноразово направлялися вимоги щодо наявності заборгованості та щодо оплати заборгованості за кредитним договором, а саме 19 жовтня 2009 року, 12 листопада 2009 року, 09 грудня 2009 року, 19 січня 2010 року, 11 лютого 2010 року, 03 березня 2010 року, 08 квітня 2010 року, 14 травня 2010 року, 04 червня 2010 року та 27 квітня 2011 року (а.с. 37-46), але відповідач на вказані вимоги не відреагував.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 54-А/07 від 12 липня 2007 року станом на 26 жовтня 2012 року складає 2 956 359 грн. 24 коп.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд приходить до висновку, що суд не мав законних підстав відмовляти у задоволенні позову про стягнення заборгованості, посилання на ст. 559 ЦК України є безпідставним, оскільки п.5.1 договору поруки сторони визначили строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, який становить 5 років.
Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За наведених обставин апеляційну скаргу слід задовольнити та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, понесені позивачем в розмірі 3 219,00 грн.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Єнакіївського міського суду від 01 лютого 2013 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 956 359 (два мільйона дев'ятсот п'ятдесят шість тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 24 коп., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 1 055 300 грн. 45 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 1 029 913 грн. 01 коп., заборгованості з комісії в розмірі 97 592 грн. 45 коп., заборгованості з пені в розмірі 773 553 грн. 33 коп. та судовий збір в розмірі 3 219,00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Судді :