Головуючий в 1 інстанції: Ларіонова Н.М. Доповідач: Мальований Ю.М.
Категорія 6
22 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Біляєвої О.М.,
суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі: Саєнко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, -
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 листопада 2012 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна - відмовлено.
З вказаним рішенням позивач ОСОБА_1 не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що судом не враховано обставин, що мають значення для вирішення спору.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає подальшому розглядові справи.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_2 проти скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду слід залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з рішенням Куйбишевської районної ради народних депутатів виконавчого комітету від 22 червня 1983 року № 266/1, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається з двох будинків ( будинок А-1 складає 26/100 часток від загального домоволодіння, будинок Б-1 - 74/100 часток), які розташовані не земельній ділянці площею 800 м2, залишено у загальному користуванні співвласників (а.с. 125).
Відповідно до договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 28 квітня 2000 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 купив 26/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 800 кв.м. На вказаній земельній ділянці розташовано: А-1 житловий будинок загальною площею 54,90 кв.м.(а.с. 35).
Відповідно до довідки КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» право власності на 26% володіння за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 2000 року № 1379, 74% домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у спільній власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29 травня 1993 року № 1935, виданого 5 -ю донецькою державною нотаріальною конторою (а.с. 32).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 травня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом П'ятої донецької державної нотаріальної контори, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 отримали спадкове майно після смерті ОСОБА_12, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у вигляді 74/100 частини домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 (а.с. 136).
Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 жовтня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом П'ятої донецької державної нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_13 отримала спадщину після смерті ОСОБА_9, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у вигляді 148/300 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 135).
З листа Головного управління держтехногенбезпеки у Донецькій області від 03 серпня 2012 року № 500 вбачається, що мінімальні протипожежні розриви між житловими будинками у межах однієї присадибної ділянки не нормуються. Реконструкція мансардного поверху будинку під літерою Б-1 не суперечить вимогам п. 7 додатку 3.1 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (а.с. 89).
Згідно з листом Державного пожежного нагляду Куйбишевського району м. Донецька від 25 травня 2010 року № 212, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, побудовано з порушенням вимог ДБН 360-92 додаток 3.1 таблиця 1, тим самим було значно зменшено протипожежну відстань до житлового будинку, а також до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 33,34).
Згідно з листом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 18 травня 2010 року № 11/0433, під час проведення перевірки було встановлено, що у відповідності до інвентаризаційних даних КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Донецька вказаний житловий будинок було збудовано у 1948 році. Під час перевірки встановлено, що будівельні роботи на об'єкті не виконуються, власником будинку здійснено опорядження зовнішніх сторін житлового будинку та встановлено огорожу некапітальну, дозвіл на зведення якої не вимагається відповідно до переліку видів робіт, затвердженого постановою КМ України № 1104 від 30 вересня 2009 року (а.с. 163).
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України від 12 жовтня 2011 року скасовано рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2010 року і ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2010 року та ухвалено нове рішення, згідно з яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Куйбишевської районної у м. Донецьку ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовлено (а.с. 28 -30).
З довідки КП «БТІ м. Донецька» від 21 грудня 2011 року № 127 вбачається, що у відповідності до рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2011 року, анульовано запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 74/100 частини двох житлових будинків з надвірними прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 у реєстраційній книзі реєстровий № 28759 (а.с. 43).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки спірне майно йому не належить. Крім того, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що права позивача були порушені.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 названого Кодексу. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив реконструкцію будинку, що займає 74/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, в межах вказаної частини, чим не порушив права позивача.
Частиною 1 статті 30 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Як вбачається зі змісту ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК України).
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам Закону.
Приведені в апеляційній скарзі та представником позивача в судовому засіданні доводи, зводяться на думку апеляційного суду до переоцінки висновків суду першої інстанції і не містить підстав для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній інстанції.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись п.1.ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: