2-а-75/2009р.
10 лютого 2009 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі :
головуючої судді Стахової Н.В.
при секретарі судового засідання Головіній А.В.
за участю представників
позивача ОСОБА_1
відповідача та 3-ї особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості з одноразової щорічної допомоги до 5-го травня за 2007, 2008 рр.
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що з грудня 1986 року по червень 2006 року мав статус ліквідатора аварії наслідків катастрофи на ЧАЕС 2-ї категорії, а з 21 червня 2006 року - 1 категорії, з 21 червня 2006 року по 19.06.2007 року йому була призначена третя група інвалідності за захворюванням, пов'язаного з наслідками Чорнобильської АЕС, а з 19.06.2007 року - ІІ група інвалідності, у зв'язку з чим він має право на отримання до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» одноразової щорічної допомоги до 5-го травня у 2007 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, яка 01.04.2007 року складає 410,06 грн., тому до виплати йому підлягає 2870 грн.42 коп., з якої недоотриманою є сума у розмірі 2570 грн.42 коп., у 2008 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка з 01.04.2008 року складає 481 грн., тому до виплати йому підлягає 3848 грн., з якої недоотриманою є 3448 грн. Оскільки відповідач відмовив у виплаті сум у повному обсязі, просив суд визнати дії відповідача у відмові здійснити виплату вказаної суми у розмірах, передбачених Законом, протиправними та стягнути з відповідача заборгованість з щорічної одноразової допомоги до 5-го травня за 2007 рік у сумі 2570 грн.42 коп., за 2008 рік у сумі 3448 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 підтримав пред'явлений позов, просив його задовольнити. В своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позові, в обґрунтування яких надав суду відповідні докази. Просив поновити йому строк звернення до суду за 2007 рік, оскільки вважає, що останній пропущений ним з поважних причин, бо йому не було відомо, що до спірних правовідносин поширюється строк звернення до суду.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, письмово та усно пояснила, що Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам ІІІ групи передбачено виплату одноразової щорічної допомоги до 5 - го травня у 2007 році у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, інвалідам ІІ групи - 8 мінімальних пенсій за віком. Однак ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що розмір пенсій за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цим Законом. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки » передбачено розмір щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня відповідно у сумі 300 та 400 грн. Одноразова щорічна допомога до 5 - го травня фінансується виключено з Державного бюджету і відповідно до п.8 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначенням. Використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню або в обсязі, що перевищує затверджені показники витрат, карається відповідно до ст. 210 КК України. Відповідачем здійснено виплату позивачу у 2008 році допомоги до 5-го травня у зазначеному розмірі, тому просила відмовити у задоволенні позову та застосувати до спірних правовідносин за 2007 рік строк звернення до суду.
Представник третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, усно суду пояснила, що в обов'язки Головного управління Державного казначейства не входить нарахування та виплата щорічної допомоги до 5-го травня. Державне казначейство контролює цільове спрямування бюджетних коштів, а розпорядником цих коштів є відповідач, який провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Відповідальність за цільове використання коштів несе відповідач.
Суд, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач є учасником ліквідації наслідків ЧАЕС інвалідом ІІІ групи з 21.06.2006 року по 19.06.2007, а з 19.06.2007 - інвалідом ІІ групи за захворюванням, пов'язаним з аварією на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки МСЕК, тому має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і інвалідів війни, що підтверджується копією копією посвідчення (а.с.5-6), відповідачем не оспорюється.
Таким чином, позивач має право відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на отримання щорічної одноразової допомоги до 5-го травня у 2007 році 2870 грн.42 коп. ( 410,06х7), з якою недоотриманою є 2570 грн.42 коп. ( 2870, 42 - 300), у 2008 році - у сумі 3848 грн., ( 481х8) з якої недоотриманою є 3448 грн. (3848 - 400).
Задовольняючи позов, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ та ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі відповідно : семи мінімальних пенсій за віком та восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 15.03.2007р. та з урахуванням ст. 28 Закону України «Про державне загальнообов'язкове пенсійне стархування» розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 року становить 410,06 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та з урахуванням ст. 28 Закону України «Про державне загальнообов'язкове пенсійне страхування » розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2008 року становить 481 грн.
Згідно ст. 17-1 ч.1 Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ст. 13 Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, пункт 13 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Положення п.13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення даного рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від від 22.05.2008 року за №1-28/200 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі і положення пунктів 20-22 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», за якими, щ орічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що величина мінімальної пенсії за віком не застосовується до правовідносин, встановлених Законом, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком є єдиною соціальною гарантією для усіх непрацездатних громадян, відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. за №2017 та до Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. за №966 він не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивача, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення його конституційних прав, передбачених ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до статті 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.
З огляду на той факт, що позивач помилко вважав, що строк звернення до суду не поширюється до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду, оскільки останній, на думку суду, пропущений з поважних причин.
Згідно з ч.1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права. Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи “Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги інваліду війни до 5-го травня є чинними, тобто не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати. Тому суд вважає за необхідне задовольнити позов позивача про визнання дій відповідача незаконними та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік у сумі 2570 грн.42 коп. та за 2008 рік у сумі 3448 грн.
На підставі ст. 22 Конституції України, ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", керуючись ст. ст. 2, 11, 99, 100, 159-163 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_4 строк звернення до адміністратвиного суду із позовними вимогами щодо визнання дій протиправними та стягнення заборгованості з одноразової щорічної допомоги до 5-го травня за 2007 рік у сумі 2570 грн. .
Позов ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості з одноразової щорічної допомоги до 5-го травня 2007, 2008 рр. задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради у відмові здійснити виплату ОСОБА_4 одноразової щорічної допомоги до 5-го травня за 2007 рік з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком, та за 2008 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком протиправними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_4 заборгованість з одноразової щорічної допомоги до 5-го травня за 2007 рік у сумі 2570 (дві тисячі п'ятсот сімдесят) гривень 42 копійки за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_4 заборгованість з одноразової щорічної допомоги до 5-го травня за 2008 рік у сумі 3448 (три тисячі чотириста сорок вісім) гривень за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судовий збір віднести на рахунок Держави.
Вступна та резолютивна частина постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 лютого 2009 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 13 лютого 2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня складення постанови у повному обсязі або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.
Суддя: