донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.05.2013 р. справа №908/565/13-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф.
За участю представників сторін
від позивача:Білич Н.С. -за довіреністю;
від відповідача:не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Запоріжбудматеріали", м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від27.03.2013 р. (підписано 28.03.2013 р.)
у справі№ 908/565/13-г (суддя Хуторной В.М.)
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Запоріжбудматеріали", м. Запоріжжя
простягнення суми
У лютому 2013 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Запоріжбудматеріали", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 2715 від 01.06.2005 р. про постачання електричної енергії у розмірі 340 984,68 грн. - основного боргу, 10 309,42 грн. - пені, 2 061,9 грн. - 3% річних та 453,37 - інфляційних нарахувань.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 27.03.2013р. позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача 340 984,68 грн. - основного боргу за використану активну електричну енергію, 313,29 грн. - інфляційних нарахувань, 2 061,90 грн. - 3% річних, 10 309,40 грн. - пені.
Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення 71 920,42 грн. по платіжній вимозі-дорученню № 10359 від 11.12.12р. та надмірно нарахованих пені, 3% річних та інфляційних.
В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Зокрема, відповідач посилається на неотримання ним від позивача на час звернення останнього до суду платіжної вимоги-доручення № 10359 від 11.12.12р., а також на невірно визначені періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. змінено склад судової колегії, суддю Принцевську Н.М. було змінено на суддю Чернота Л.Ф.
Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, який не скористався своїм правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2005р. між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії № 2715 (далі-Договір), із подальшими змінами та доповненнями.
Відповідно до п. 7 додатку № 4 до Договору, споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії.
Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);
- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;
- при направленні нарочним - дата вручення споживачу.
Вбачається, що позивач постачав, а відповідач отримував електроенергію, що підтверджується актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за період з серпня по грудень 2012р., на підставі яких позивачем були виписані та відправлені на адресу відповідача рекомендованими листами платіжні вимоги-доручення: № 7289 від 7.09.2012 р. за серпень 2012 р. на суму 37 817,64 грн., № 8498 від 10.10.2012 р. за вересень 2012 р. на суму 64 231,7 грн., № 9235 від 8.11.2012 р. за жовтень 2012 р. на суму 105 723,29 грн., № 10359 від 11.12.2012 р. за листопад 2012 р. на суму 71 920,42 грн., № 11265 від 11.01.2013 р. за грудень 2012 р. на суму 61 291,63 грн., що підтверджується копіями фіскальних чеків та переліками відправленої кореспонденції (а.с. 31-35).
Зазначені вимоги оплачені відповідачем не були.
Через невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті спожитої електроенергії позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу за спожиту активну електричну енергію в період з серпня по грудень 2012 року у сумі 340 984,68 грн.
Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки доказів оплати спірної суми відповідачем не надано, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електричну енергію за період з серпня по грудень 2012 року в сумі 340 984,68 грн.
Посилання відповідача на неправомірність стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 71 920,42 грн. судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що платіжна вимога-доручення № 10359 від 11.12.2012 р. на оскаржувану суму 71 920,42 грн. була направлена відповідачу, що підтверджується копією фіскального чеку № 3692 від 11.12.2012р.
За таких підстав, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 061,29 грн. - 3% річних за період з 18.09.2012р. по 05.02.2013 р. та 453,37 - інфляційних нарахувань за вересень-грудень 2012 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, вважає його вірним в частині стягнення з відповідача 313,29 грн. - інфляційних нарахувань за період вересень-грудень 2012 року та 2 061,29 грн. - 3% річних з 18.09.2012р. по 05.02.2013 р. - через несплату вищевказаної суми заборгованості.
Щодо доводів скаржника про невірне нарахування інфляційних за вересень 2012 року через зазначення в розрахунку інфляційних за вересень 2012 року, судова колегія вважає доводи безпідставними, оскільки при перевірці розрахунку встановлено, що фактично інфляційний індекс за вересень 2012 року при даному розрахунку не був врахований.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 309,42 грн. за період з 18.09.2012р. по 05.02.2013р., обґрунтовуючи її вимогами п. 4.2.1 Договору.
Згідно п.п 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені за порушення зобов'язання щодо оплати активної електроенергії в розмірі 10 309,42 грн. за період з 18.09.2012р. по 05.02.2013 р., судова колегія вважає його також вірним.
Доводи скаржника щодо невірного визначення періоду початку нарахування пені, 3% річних через порушення вимог нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки п. 7 Договору сторонами чітко передбачений триденний поштовий пробіг по місту, що і було дотримано позивачем при розрахунку спірних сум.
Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті спожитої електричної енергії за спірний період.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 27.03.2013 року у справі № 908/565/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Запоріжбудматеріали", м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.03.2013 року у справі № 908/565/13-г залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Стойка О.В.
Судді Діброва Г.І.
Чернота Л.Ф.
Надр.5 прим.
1 позивачу
2 відповідачу
3 до справи
4 ДАГС
5 ГС