Провадження № 22-ц/774/2192/13 Головуючий в 1 інстанції - Румянцев О.П.
Справа № 2-436/35/2012 Доповідач - Петешенкова М.Ю.
Категорія - 20
01 березня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Петешенкової М.Ю.
суддів - Дерев'янка О.Г., Черненкової Л.А.
при секретарі - Грендач Т.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання добросовісним набувачем та відшкодування витрат на які збільшилася вартість майна, -
У листопаді 2007 року позивачі звернулись до суду з вище вказаним позовом, посилаючись на те, що їм на підставі свідоцтва про право власності на житло належала квартира АДРЕСА_1. Вони виїхали на постійне місце проживання до Російської Федерації та виписалися з вказаної квартири. 28 липня 2003 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого остання придбала вищезазначену квартиру. ОСОБА_8 при укладанні договору діяв від імені решти співвласників на підставі довіреностей, які йому фактично не видавались. 21 квітня 2006 року відповідно до рішення суду вказані довіреності були визнані недійсними, однак ОСОБА_1 встигла продати спірну квартиру ОСОБА_9, що і стало причиною звернення їх до суду із даним позовом.
19 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою в якій просила стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на її користь в рахунок витрат на поліпшення квартири АДРЕСА_1 12504 грн. Після уточнення позовної заяви ОСОБА_1 просила визнати її добросовісним набувачем спірної квартири та стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рахунок витрат на які збільшилась вартість спірної квартири 135 947 грн.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково (т.2, а.с. 207-209).
Визнано недійсним в 1/2 його частині договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстром №1705.
Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 202 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду скасувати.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - частково скасувати з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що на час укладання договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 мала право на реалізацію лише половини спірної квартири, тому всі є підстави для визнання недійсним договору в частині продажу Ѕ частини квартири.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд зазначив, що заявлені позовні вимоги про визнання добросовісним набувачем та відшкодування витрат були подані з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною.
Проте з такими висновками суду в повній мірі погодитися не можна з таких підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
28 липня 2003 року між ОСОБА_8 на підставі довіреностей, посвідчених нотаріусом Вязінського нотаріального округу Володимирської області РФ ОСОБА_11 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_10 про визнання недійсними доручень та 1/2 частини договору купівлі-продажу, було визнано недійсними довіреності №1272 та №1273 від 15 лютого 2002 року, посвідчені від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також визнано недійсним договір продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 від 28 липня 2003 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12
10 жовтня 2007 року ОСОБА_1 вказану квартиру продала за договором купівлі-продажу ОСОБА_9
За таких обставин між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5. на підставі вищевказаних правочинів виникли зобов»язальні правовідносини, отже належним способом захисту, як встановив суд, є зобов»язальний - визнання правочину недійсним.
Разом із тим, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не будучі учасниками подальшого договору купівлі-продажу квартири, укладених щодо квартири АДРЕСА_1 за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_5. не перебували з ними в зобов»язальних відносинах і обраний ними зобов»язальний спосіб захисту - визнання договору недійсним та повернення квартири шляхом реституції, спірних правовідносин не регулює, а тому таку норму матеріального права при вирішенні спору судом першої інстанції застосовано помилково.
Оскільки між позивачами та нинішнім власником квартири існують речово-правові відносини щодо права на спірну квартиру, то і способом захисту є відповідний цим правовідносинам речово-правовий - витребування (ст.ст. 387,388 ЦК України).
Судом першої інстанції не враховано, що позов про визнання недійсним відплатного договору пред»явлено особами, яки не були сторонами цього договору, але вважають себе власниками майна, укладеного особою, яка на їхню думку не мала права відчужувати вказане в договорі майно.
У такому разі це майно не може бути передано власнику в порядку застосування загальних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, оскільки позивачі не були стороною оспорюваного договору.
Згідно п. 10 Постанови пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року від добросовісного набувача майно може бути витребуване власником лише в тому разі, якщо буде встановлено, що воно вибуло з його володіння поза його волею в інший спосіб (наприклад, було відчужене власником за договором, який в подальшому визнано судом недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 225, 226, 231, 232 ЦК України). Тобто не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що віндикаційний позов позивачами заявлений не був.
Оскільки клопотання про визнання поважною причину пропуску строку позовної давності від ОСОБА_1 не надходило, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Таким чином, судом першої інстанції неповно встановленні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та залишення без змін в іншій частині рішення суду.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: