22.05.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/1050/2013р. Головуючий у першій
інстанції Лушніков В.Ф.
Категорія 46 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
22 травня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Клочка В.П., Сундукова В.М.,
при секретарі: Пасічник Г.В.,
за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, її представників ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника третьої особи Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя - Полонської І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Ленінська районна державна адміністрація м.Севастополя, про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_9, третя особа: Ленінська районна державна адміністрація м.Севастополя, про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини,
У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа: Ленінська районна державна адміністрація м.Севастополя, у якому просив визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач в утриманні дочки участі не приймає, власного житла не має та не має можливості створити для дочки нормальні умови для проживання. Також позивач зазначає, що він має постійне місце проживання в м.Севастополі, роботу і дохід, що дозволяє забезпечити дитині належний спосіб життя. Крім того, з позивачем проживає його мати, з якою у дитини склалися теплі родинні відносини, та яка надає дитині необхідну турботу і виховання.
ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_9, третя особа: Ленінська районна державна адміністрація м.Севастополя, у якому просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_5, та відібрати дитину від батька ОСОБА_3 та/або бабусі ОСОБА_9, шляхом покладення на відповідачів обов'язку передати дитину матері.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що після припинення подружніх відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 їх сумісна донька проживала до середини липня 2011 року з матір'ю, доки відповідач без її відома не вивіз дитину, при тому що вона будь-яких перешкод у побаченнях з дитиною ОСОБА_3 не чинила. Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що під час шлюбу відповідач зловживав спиртними напоями і наркотичними засобами, що ставало причиною виникнення конфліктів та насильства в сім'ї в присутності дитини. У зв'язку з чим проживання дочки з батьком загрожує її здоров'ю і ставить під загрозу її життя і розвиток як особистості.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволений. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 з рішенням суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм процесуального права та ухвалення нового про відмову у задоволенні вимог первинного позову та задоволення зустрічного позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення первинного позову про визначення місця проживання дитини з батьком, та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання дитини з матір'ю та відібрання дитини, суд першої інстанції виходив з прихильності дитини до батька, проживання з яким для дитини є найбільш сприятливим.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється донькою колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5, шлюб між якими розірвано у 2012 році.
Після розірвання шлюбу між сторонами по справі, малолітня дитина залишилася проживати з матір'ю за місцем реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_1. На сьогоднішній час дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно зі ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 161 СК України передбачено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції проаналізував усі фактичні обставини, які свідчать про те, що обидва з батьків виявляють увагу та турботу про сумісну дитину, разом з тим, для актуального розвитку особистості ОСОБА_10 найбільш сприятливим є її спільне проживання з батьком ОСОБА_3, із як яким у дитини склалися близькі та довірчі відношення, та із яким дитина виявила бажання проживати разом.
Крім того, судом встановлено, що відносини малолітньої дівчини з матір'ю характеризуються напруженістю, тривожністю і суперечливістю. Психологічні умови спільного проживання доньки та матері є некомфортними для дитини і несприятливими для розвитку її особистості, в тому разі її актуального розвитку особистості з точку зору характеру сформованих дитячо-батьківських відносин.
Викладене підтверджується Висновком психологічного експертного дослідження Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса № 961 від 16 грудня 2011 року, протоколом бесіди Служби по справам дітей Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя від 06 вересня 2012 року, свідченнями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, та поясненнями самої малолітньої дитини, що були надані нею під час розгляду справи у суді першої інстанції(т.1 а.с.90-94, т.2 ст.47).
Окрім комфортних і сприятливих психологічних умов для сумісного проживання із дитиною, відповідачем створені і побутові умови за адресою: АДРЕСА_2, які згідно висновку Ленінської районної державної адміністрації № 4964/29-1.1. від 09 листопада 2011 року, визначені як добрі для всебічного розвитку і виховання дитини (т.1 а.с.46-48).
Фактів зловживання сторонами по справі спиртними напоями, наркотичними засобами, та фактів аморальної поведінки, які можуть зашкодити розвитку дитини, під час розгляду справи не встановлено.
Також судом, врахований висновок Ленінської районної державної адміністрації № 4964/29-1.1. від 09 листопада 2011 року, згідно якому визнано доцільним проживання малолітньої ОСОБА_10 з матір'ю ОСОБА_5 Разом з тим, цей висновок не містить негативних характеристик щодо особистості батька та суперечить висновку психологічного експертного дослідження та бажанню дитини проживати разом із батьком.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ст.161 СК України).
Ухвалюючи рішення та визначаючи місце проживання малолітньої ОСОБА_10 з батьком, суд обґрунтовано виходив із того, що батько постійно займається її вихованням, контролює навчання, забезпечує розвиток її особистих здібностей, дитина сама побажала проживати з батьком. Наявність між дочкою та матір'ю складних відносин, а також бажання самої ОСОБА_10 проживати з батьком є достатніми підставами для визначення місця проживання малолітньої дочки з ОСОБА_3
Крім того, колегія суддів зазначає, що проживання відповідача окремо від її доньки не впливає на обсяг її прав як матері і не звільняє від обов'язків щодо дитини, а позивач не має права перешкоджати матері, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок психологічного експертного дослідження не містить об'єктивних даних, а тому не може бути покладений у основу рішення, колегією суддів до уваги прийняти бути не можуть в силу їх необґрунтованості. Крім того, при дослідженні вказаних висновків експерта, судом першої інстанції були дотримані вимоги ст.60 ЦПК України, згідно яким висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, та здійснив їх перевірку та оцінку, виходячи з всебічного, повного й об'єктивного розгляду всіх обставин справи у сукупності.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновки суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ В.П.Клочко
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова