16.05.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/1175/2013р. Головуючий у першій
інстанції Шкірай М.І.
Категорія 5 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
16 травня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Клочка В.П., Сундукова В.М.,
при секретарі: Лашкевич Н.О.,
за участю: представників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 14 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа Балаклавський сектор Управління державної міграційної служби України у м.Севастополі, про усунення перешкод у користуванні власністю,
У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа Балаклавський сектор Управління державної міграційної служби України у м.Севастополі, у якому просив усунути йому перешкоди у користуванні його власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку за цією адресою.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач є зареєстрованим за адресою названої вище квартири, але фактично у на її площі не проживає, що порушує право користування позивача як власника цього майна.
Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 14 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Представник позивача ОСОБА_5 з рішенням суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позовних вимог її довірителя. Вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 являється власником 1/5 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1., за якою ОСОБА_6 є зареєстрованим.
Також судом встановлено, що порушуючи питання про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку за адресою названого домоволодіння, позивач, посилаючись на ст.391 ЦК України, обмежується доводами про те, що відповідач на житловій площі цього домоволодіння не проживає, був зареєстрований за його адресою з дозволу позивача для подальшого працевлаштування.
Проте, відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою;4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України; ст.405 ЦК України), проте таких вимог позивачем заявлено не було.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення позовних вимог, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не являється належним. Доказів чинення відповідачем позивачу інших перешкод у користуванні власністю суду представлено не було.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновки суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 14 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ В.П.Клочко
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова