Справа № 22-ц/793/320/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : Мельничук Ю.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Подорога В. М.
22 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Подорога В. М.
суддів Бородійчук В. Г. , Василенко Л. І.
при секретарі Посипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу прокурора Уманського району на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі - продажу будинку,-
В вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі - продажу будинку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 2 вересня 2005 року позивач сплатив відповідачу за будинок 5000 гривень, про що відповідач написав розписку і пообіцяв швидко укласти договір купівлі-продажу будинку, але через погіршення стану здоров'я своєї матері був вимушений терміново виїхати до Росії, договір купівлі-продажу оформити відмовляється, оскільки проживає в Росії і його приїзд є значною затратою коштів, приїздивши в 2010 році, він не зміг оформити договір в зв'язку з тим, що є громадянином іншої держави.
Оскільки позивач ОСОБА_6 проживає в будинку шість років, але не є власником вищевказаного будинку, просив визнати договір купівлі - продажу будинку від 02 вересня 2005 року, в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, в особі її представника за довіреністю - ОСОБА_7, дійсним та визнати право власності на цей будинок.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 вересня 2012 року позов задоволено.
Визнано договір купівлі - продажу будинку, розташованого в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, в особі її представника за довіреністю ОСОБА_7, 02 вересня 2005 року, дійсним.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на будинок, який розташований в АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням суду прокурора Уманського району Шевченко В.М. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовані та підтверджені документально, а саме: витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, технічним паспортом на житловий будинок, розпискою про отримання коштів, довіреністю виданою ОСОБА_8 на ОСОБА_7 на право продажу житлового будинку.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України у разі, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Отже, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.
Судом встановлено, що 02 вересня 2005 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оформили шляхом складання ОСОБА_7 письмової розписки про отримання ним від ОСОБА_6 грошової суми за будинок в АДРЕСА_1.
На підставі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 210 та ч. 3 ст. 640 ЦК України такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації. Отже до моменту його державної реєстрації договір купівлі-продажу квартири юридично не є укладеним.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Разом з тим, як зазначалося вище, ч. 2 ст. 220 ЦК України надає суду право визнавати дійсним нікчемний договір, а не договір, який не є укладеним. Саме на це звертав увагу Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9.
У зв'язку з цим, не будучи укладеним, договір не міг бути визнаний судом дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсним може бути визнано лише укладений договір.
Як зазначено вище, оформлений ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу квартири не є укладеним, відтак не може бути визнаний судом дійсним.
Виходячи з цих положень закону, норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати -
Апеляційну скаргу прокурора Уманського району Шевченко В.М. задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі - продажу будинку - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі - продажу будинку, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :