Справа № 22-ц/793/335/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : Калієвський І.Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Подорога В. М.
22 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПодороги В.М.,
суддівВасиленко Л.І., Демченка В.А. ,
при секретаріПосипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог Подібнянська сільська рада про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним
В жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 лютого 2009 року відповідно до рішення Маньківського районного суду було визнано за позивачем право власності в порядку спадкування на будинок з господарськими будівлями та спорудами розташованими по АДРЕСА_1. Право власності на вказаний будинок зареєстровано нею в Черкаському об'єднаному бюро технічної інвентаризації, що підтверджується наданою нею копією технічного паспорта. 28 квітня 2009 року відповідно до рішення № 27-4 виконавчого комітету Подібнянської сільської ради позивачці надано дозвіл на розробку технічної документації зі складання державного акта на земельну ділянку із земель не наданих у власність та користування в межах села розміром 0,17 га., яка розташована в АДРЕСА_1
В травні 2010 року її стало відомо, що частину земельної ділянки незаконно, після смерті її матері, було надано ОСОБА_7, яка її приватизувала без погодження із нею та отримала державний акт на право приватної власності на землю за № 88 від 26 вересня 2001 року. Після її смерті право на вказану земельну ділянку отримав її син ОСОБА_8, що підтверджується наданою нею копією даного державного акту.
Вважає надання ОСОБА_7 дозволу на приватизацію земельної ділянки яка перебувала в користуванні її матері незаконним, так як вказане рішення прийнято без повідомлення спадкоємців померлої та без їх згоди.
Просила визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю за №88 від 26 вересня 2001 року, виданий головою Подібнянської сільської ради народних депутатів.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне дослідження та надання оцінки доказам, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №150369 від 21.02.2012 відповідач є добросовісним набувачем та належним власником земельної ділянки площею 0,2290 га., за адресою: АДРЕСА_1 оскільки у відповідності до ст.ст. 78, 79, 80, 81 , 90, 91 ЗК України набуття ним права власності є правомірним, оскільки відповідач землю не приватизовував, а набув право власності на підставі договору купівлі-продажу. Земельна ділянка позивачки у відповідності до ст.ст. 92, 95, 96 ЗК України та матеріалів справи перебуває лише у її користуванні.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Порядок припинення прав на землю регулюється гл. 22 ЗК України.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. ст. 140 - 149 ЗК України.
Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.
Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено.
Подібну позицію висловив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 8 постанови від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року N 2), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 218 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :