Справа №784/2105/13 23.05.2013 23.05.2013 23.05.2013
Провадження №22-ц/784/1841/13
Головуючий першої інстанції: Коваленко І.В.
Категорія 24 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
іменем України
23 травня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Левківській Н.С.,
за участі: представника позивачки ОСОБА_2,
представника відповідача Козирєва А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника позивача ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2013 року, яке ухвалене за
позовом
ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі - ПАТ «Миколаївгаз») про визнання договору недійсним,
В березні 2013 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ПАТ «Миколаївгаз» про визнання договору недійсним.
Позивачка зазначала, що у 2001 році придбала два житлових будинки за адресою АДРЕСА_1, в 2007 році оформила право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
7 вересня 2010 року між нею та відповідачем було укладено два договори про надання послуг з газопостачання та їй було видано дві абонентські книжки для сплати коштів за надані послуги.
19 грудня 2012 року укладено ще один договір про надання послуг з газопостачання, яким було об'єднано та внесено два лічильники у один договір, а облік споживання природного газу почав визначатися як сума показників обох лічильників, встановлених у її будинках, що вплинуло на перевищення річного ліміту газу та оплату за більшим тарифом.
Позивачка просила суд визнати недійсним договір від 19 грудня 2012 року, зазначивши, що його укладено з використанням відповідачем нечесної підприємницької практики, та під впливом помилки. Крім того, позивачка посилалась на несправедливі та невигідні умови договору, а також на те, що її введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_2, посилаючись на необ'єктивність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 19 грудня 2012 року сторони уклали договір про надання послуг з газопостачання до двох житлових будинків позивачки за адресою: АДРЕСА_1
Умовами укладеного договору передбачено ведення обліку спожитого газу по двох лічильниках та двох облікових рахунках, які відкриті за позивачкою (п. 5, 20).
Такі умови відповідають вимогам пунктів 4, 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246 (далі - Правила), якими передбачено, що у разі розташування декількох об'єктів споживача за однією адресою укладається один договір, та при цьому, загальний обсяг споживання природного газу для застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, визначається як сума показників приладів обліку, встановлених на таких об'єктах.
Крім того, умови договору відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та положенням постанови Кабінету міністрів України № 938 від 5 липня 2006 року, якою затверджено Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання.
Не доведено позивачкою і того, що під час укладення спірного договору її введено в оману, а також, що вказаний договір був укладений з використанням відповідачем нечесної підприємницької практики.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зміст спірного договору не суперечить чинному законодавству, а підстави зазначені позивачкою для визнання недійсним умов цього договору, відсутні. В зв'язку з чим, правильно відмовив в задоволенні позову.
Твердження апелянта про несправедливі умови кредитного договору, як підставу для визнання договору недійсним за Законом України «Про захист прав споживачів», не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення норм чинного законодавства.
До того ж, позивачка сама уклала договір з відповідачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважала його справедливим.
Доводів щодо укладення спірного договору під впливом помилки апеляційна скарга не містить.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: