Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62
проспект Миру, 20
Іменем України
»05» березня 2009 року справа № 11/49
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Німецьке Спільне Підприємство «Ліс -Біоенергія»
вул. Квітнева, 22, с. Н.Білоус, Чернігівської області, 15501
Поштова адреса: вул. Чернишевського, 15/70, м. Чернігів, 14000
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівхімпром»
вул. Щорса, 57-а, м. Чернігів, 14014
Про зобов'язання продовжити строк дії договору зберігання
Суддя Бобров Ю.М.
Від Позивача: не з'явився.
Від Відповідача: Тулубова Я.Б. -директор, паспорт № НК 490614, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області від 16.04.1998р.,
Піддубко Д.Є., довіреність від 11.12.2008р.
Позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Німецьке Спільне Підприємство «Ліс-Біоенергія» (ТОВ «УНСП «Ліс-Біоенергія») подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівхімпром» (ТОВ «Чернігівхімпром») про зобов'язання відповідача продовжити на один рік договір № 6/07 від 11.09.2007р., укладений між сторонами.
Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається, зокрема, на те, що не дивлячись на те, що укладений між сторонами договір № 6/07 від 11.09.2007р. припинив свою дію з 31.10.2008р., договір має бути подовжений з урахуванням вимог п.5.6 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, відповідно до якого товари, що ввезені на митну територію України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох років.
ТОВ «УНСП «Ліс-Біоенергія» добросовісно виконувалися умову договору № 6/07 від 11.09.2007р. щодо зберігання товару на митному ліцензійному складі, належному відповідачу. Плата за зберігання вносилась своєчасно та у повному обсязі. Позивач і в подальшому готовий здійснювати оплату за зберігання, проте відповідач відмовляється подовжити строк дії договору. В умовах фінансової нестабільності на ринку, додаткових коштів на розмитнення ввезеного товару, який передано на зберігання до митного ліцензійного складу ТОВ «Чернігівхімпром», у позивача не має.
Судом задоволено заяву позивача та, ухвалою від 06.01.2009р., вжито заходів забезпечення позову.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, вважаючи, що позов ТОВ «УНСП «Ліс-Біоенергія» є таким, що не підлягає задоволенню, оскільки договір № 6/07 від 11.09.2007р. припинив свою дію 30.11.2008р.
Про намір позивача продовжити дію договору, ТОВ «Чернігівхімпром» дізналося лише з цього позову.
Відповідач повідомляє, що Позивач вводить суд в оману, коли стверджує у позові, що ним добросовісно виконувались умови договору № 6/07 від 11.09.2007р., зокрема, про відсутність заборгованості з оплати послуг складу, підтвердженням чого є позов ТОВ «Чернігівхімпром» до ТОВ «УНСП «Ліс-Біоенергія» про стягнення заборгованості, який розглядається господарським судом Чернігівської області (справа № 11/216).
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення на позов з мотивів, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
У призначене на 05.03.2009р. судове засідання позивач представника не направив. Заяв та клопотань від позивача до суду не надходило. Про час та місце судового засідання позивача було повідомлено належним чином. Причини неявки представника до суду не відомі.
Суд вважає, що нез'явлення представника позивача у судове засідання не перешкоджає прийняттю рішення по справі за наявними у справі матеріалами.
Представники відповідача проти прийняття рішення без участі в судовому засіданні представника позивача не заперечують.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, суд встановив наступне.
11.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівхімпром» (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Німецьке Спільне Підприємство «Ліс-Біоенергія» (далі -Замовник) був укладений договір доручення № 6/07 про надання послуг по декларуванню на митниці товарів та інших предметів та надання послуг митного ліцензійного складу (надалі -Договір).
Відповідно до умов Договору Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання за передбачену плату та в передбачений строк надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України, і їх оформленню у Чернігівській митниці, а також надавати інші послуги, пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, зокрема, прийом товару на зберігання на митному ліцензійному складі.
На виконання умов договору, Позивач прийняв на зберігання 12.09.2007р. за Вантажною Митною Декларацією № 102000001/7/023292 вантаж в складі: трактор колісний John Deere Schlepper 6620 SE -1 шт., установка -Biber 7 Plus ZK -1 шт., ніж Eschlbock -1 шт., привідний пас -22 шт., фільтр - 8 шт., джойстікове кріплення -1 шт., сегмент контр ножа -6 шт., який надійшов Відповідачу від компанії «Harder Und Partner J.B. Harder Verwaltung GmbH & Co. KG» (Німеччина).
Згідно п. 9.2 Договору він діє з 11.09.2007р. по 31.12.2007р.
Протягом 2008 року сторони Договору продовжували строк його дії, укладаючи доповнення до Договору. Відповідно до останнього доповнення строк дії Договору було продовжено до 31.11.2008р. Тобто з 01.12.2008р. строк дії Договору закінчився.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст.628 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір містить елементи договору доручення, договору про надання послуг та договору складського зберігання, тобто є змішаним договором.
Статтею 99 Митного кодексу України передбачено, що товари і транспортні засоби з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Такі товари і транспортні засоби до завершення митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на складах тимчасового зберігання.
Згідно ст.212 Митного кодексу України митний склад -митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без створення податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.
У режимі митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.213 Митного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.214 Митного кодексу України строк зберігання товарів, ввезених із-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим.
Товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, установлених частинами першою та другою цієї статті, повинні бути задекларовані власником або уповноваженим ним особою до іншого митного режиму (ч.3 ст. 214 Митного кодексу України).
Аналогічні норми містить і п.5.6 Положення про відкриття експлуатацію митних ліцензійних складів, на який посилається позивач.
Для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики -митні ліцензійні склади (ч.1 ст.216 Митного кодексу України).
Стаття 102 Митного кодексу України встановлює, що взаємовідносини власника складу тимчасового зберігання з особами, які розміщують товари і транспортні засоби на складі, визначаються договором зберігання.
Згідно ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (покладодавцем), і повернути її покладодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч.1 ст.938 ЦК України).
Закінчення строку дії договору за загальним правилом (ст.631 ЦК України) припиняє права і обов'язки його сторін.
Оскільки строк дії Договору закінчився, позивач повинен укласти з відповідачем новий договір.
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Тобто процес укладення договору складується з двох взаємопов'язаних стадій: пропозиції укласти договір і прийняття цієї пропозиції.
Позивачем не надано суду доказів звернення до позивача з пропозицією укладення нового договору.
Згідно п.5.6 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 31.12.2006р. № 592, зареєстрованого в Мінюсті України 20.01.1997р. за № 5/1809, на яке посилається позивач, визначено, що товари, що ввезені на митну територію України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох років. Конкретний термін зберігання товарів у встановлених межах визначається спільно з власником складу особою, яка розміщує товари на зберігання.
Після закінчення терміну зберігання товарів на складі, вони мають бути передані на зберігання митниці або заявлені до іншого митного режиму. Митне оформлення таких товарів проводиться згідно із заявленим режимом.
Отже, позивач повинен укласти з відповідачем новий договір зберігання або передати товар на зберігання митниці, або заявити товар до іншого митного режиму.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав задоволення позову.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
В судовому засіданні 05.03.2009р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників відповідача, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення підписано 10.03.2009р.
Суддя Ю.М. Бобров
11.03.09