"10" березня 2009 р. Справа № 11/208
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі -Захаровій А.Г., за участю представників сторін: позивача -Чумак О.В. за довіреністю, відповідача -Колодич М.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» до приватного підприємства «Бізнес-Гранд»про стягнення 898744,05 грн.,
Заявлено позов про стягнення боргу за поставлену на умовах договору продукцію з урахуванням пені, штрафу, інфляційних та річних.
В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання умов укладеного сторонами договору поставляв відповідачу продукцію, за яку останній своєчасного розрахунку не проводив.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позові та подав суду заяву про зменшення позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу -191141,25 грн., пеню -38236,29 грн., інфляційні -35607,94 грн., 3% річних -4706,01 грн., штраф -64100,51 грн. Клопотання про зменшення позовних вимог заявлено із зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем, що було здійснено шляхом перерахування коштів та повернення частини товару а саме: платіжними дорученнями № 4842 від 30.12.2008р. на суму 55 816,98 грн., № 4841 від 30.12.2008р. на суму 394 046,95 грн., № 4 від 24.12.2008р. на суму 100 000,00 грн. та товарною накладною № 337 від 12.12.2008 р. на суму 121,59 грн.
Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково. Так, не заперечуючи існування основного боргу та нарахованих пені, 3% річних та інфляційних відповідач заперечив проти стягнення штрафу, пославшись на невідповідність чинному законодавству приписів договору, якими визначена така відповідальність одночасно із пенею. Крім того відповідач просив розстрочити виконання рішення суду, пославшись на важкий фінансовий стан, пов'язаний з існуванням значних сум дебіторської заборгованості своїх контрагентів.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
Відповідно до умов договору № 48/08 від 01.02.2008 р. р. (надалі - Договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор»(Далі - Постачальник) та Приватним підприємством «Бізнес-Гранд»(Далі - Покупець), Постачальник передав Покупцю в період з 04.09.2008 р. по 26.12.2008 р. продукти харчування за накладними на загальну суму 809 999,50 гри. Товар був Покупцем одержаний, про що свідчать відмітки на товарних накладних уповноважених по довіреностях відповідача. Також Покупцем був повернутий товар на загальну суму 52 378,32 грн.
Оплата за отриманий Товар, Покупцем була зроблена частково і на час розгляду справи прострочена заборгованість Покупця перед Постачальником становить 191141,25 грн.
У відповідності з п.2.2. Договору Покупець зобов'язаний провести оплату за отриманий товар на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту передачі товару Покупцю.
Таким чином, Покупець не виконав взяте на себе за Договором зобов'язання у визначений строк сплатити Постачальнику вартість переданого товару, визначеного Договором, тим самим не виконав і порушив умови Договору.
Згідно п. 7.2. Договору сторонами передбачена відповідальність за прострочення оплати вартості придбаного товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання, діючої у період, за який сплачується пеня.
Також згідно п. 7.3. Договору сторони передбачили, що при затримці оплати більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дати, коли зобов'язання по оплаті повинно було бути виконано, Покупець сплачує на користь Постачальника штрафну (договірну) неустойку в розмірі 10% від вартості не сплаченого товару.
Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 546, 549, 692 ЦК України містять такі положення:
«Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати:
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору №48/08 від 01.02.2008 року. Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу товар.
Таким чином у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару на умовах договору. Однак відповідач в порушення даних умов свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару належним чином не виконував, заборгувавши позивачу 191141,25 грн.
Виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Крім того, у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню, інфляційні та 3% річних. Поданий позивачем розрахунок розміру вказаних сум є правильним.
Вимога щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення оплати боргу задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Ст. 91 ЦК України встановлено, що: 1. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За умовами укладеного сторонами договору за прострочення оплати вартості отриманого товару передбачена відповідальність у вигляді неустойки, а саме пені та штрафу. Одночасне застосування відповідальності одного виду за одне правопорушення суперечить Конституції України, а тому не може бути застосоване судом.
Клопотання відповідача щодо відстрочки виконання рішення суду з посиланням на важкий фінансовий стан задоволенню не підлягає, оскільки названі відповідачем обставини не можуть бути підставою для такої відстрочки.
З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства «Бізнес-Гранд», м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 55, код 22797750 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», м. Дніпропетровськ, вул.. Радистів, 2, кв. 4, код 31959328 - 191141,45 грн. боргу, 38236,29 грн. пені, 35607,94 грн. інфляційних, 4706,01грн. річних, 2696,49 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита та 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя К.І.Довгань