ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак»
до
Закритого акціонерного товариства «Мінський»
про
стягнення 509, 19 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Гончаров О.О. -представник за довіреністю 27/01.09 від 27.01.2009 року;
Від відповідача:
не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гопак»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Мінський»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором поставки № МН-147/12 від 14.12.2006 року у розмірі 428, 20 грн. -основного боргу, 36, 73 грн. -пені, 18, 22 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 4, 63 грн. та штрафу у сумі 21, 41 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.01.2009 року.
У судове засідання 28.01.2009 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.12.2008 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2009 року відкладено розгляд справи до 11.02.2009 року.
Представник відповідача у судове засідання 11.02.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судове засідання 11.02.2009 року з'явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
На адресу Господарського суду м. Києва повернулися ухвали суду, які були направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 04201, м. Київ, Мінське шосе, 4 із зазначенням, що товариство з вказаної адреси вибуло.
Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.
Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
14.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гопак»(надалі -постачальник) та Закритого акціонерного товариства «Мінський»(надалі -покупець) було укладено договір поставки № МН-147/12 (надалі -Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п.п. 1.3-1.5, 2.1 Договору асортимент, кількість, ціна та найменування товару вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Позивач на виконання зобов'язань за Договором поставив відповідачу товар загальною вартістю 25 991, 70 грн. відповідно до видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Факт отримання товару підтверджується штампом відповідача на зазначених накладних.
Частина товару на загальну суму 490, 38 грн. була повернута позивачу згідно накладних № 3719/260110 від 13.09.2007 року на суму 95, 50 грн., № 10958/17068 від 08.08.2008 року на суму 102, 08 грн., № 10959/16046 від 08.08.2008 року на суму 149, 90 грн. та № 10960/140515 від 08.08.2008 року на суму 142, 90 грн.
Відповідно п. 4.3.1. Договору покупець здійснює оплату товару, що поставляється постачальником, протягом сорока п'яти банківських днів з дня отримання від нього товару.
01.01.2007 року сторони підписали додаткову угоду до договору поставки № МН-147/12 від 14.12.2006 року, згідно з якою встановили, що покупець здійснює оплату за реалізований товар кожних 7 (сім) календарних днів.
Згідно із банківськими виписками, що знаходяться в матеріалах справи відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 25 073, 12 грн.
Таким чином, на день подання позовної заяви відповідач мав перед позивачем заборгованість у сумі 428, 20 грн. Даний факт також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гопак»та Закритим акціонерним товариством «Мінський» станом на 15.08.2008 року, який підписаний сторонами та скріплений печатками.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.
З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з'явився, докази оплати за поставлений товар суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань встановлений судом, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 428, 20 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 36, 73 грн. за період з 15.08.2008 року по 24.12.2008 року. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, контррозрахунку пені не надав.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до п. 9.6 Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, вимога про стягнення пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 36, 73 грн. згідно розрахунку позивача.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 4, 63 грн. та індекс інфляції у сумі 18, 22 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача у сумі 4, 63 грн. та 18, 22 грн. відповідно.
До того ж, позивач просить стягнути з відповідача 5% штрафу у сумі 21, 41 грн. на підставі п. 57 Положення про поставку товарів народного споживання, яке затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року № 888. Зокрема, п. 57 даного Положення передбачає, що за відмову від оплати за товар покупець сплачує постачальнику 5% штрафу від боргу, від оплати якого відмовився покупець.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, стягнення з відповідача штрафу суперечить Конституції України та загальним засадам господарського законодавства, а тому заявлена вимога позивача в частині штрафу в сумі 21, 41 грн. задоволенню не підлягає.
На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 97, 72 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113, 04 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Мінський»(04201, м. Київ, Мінське шосе, 4; код ЄДРПОУ 23493904), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак»(юридична адреса: 02094, м. Київ, пр-т Юрія Гагаріна, 15; фактична адреса: 04073, м. Київ, пр-т Московський, 28-А; код ЄДРПОУ 30312864) заборгованість у розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 20 коп., пеню у сумі 36 (тридцять шість) грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 4 (чотири) грн. 63 коп., індекс інфляції у розмірі 18 (вісімнадцять) грн. 22 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 97 (дев'яносто сім) грн. 72 коп., та 113 (сто тринадцять) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Дідиченко М.А.