79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.02.09 Справа № 15/54
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гунька О. П.
за участю представників сторін:
від позивача -Борисенко М. П. -директор
від відповідача (апелянта) -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Спільного підприємства «Фрі Флай», м. Ужгород б/н і б/д
на додаткову ухвалу господарського суду Закарпатської області від 08.12.2008 р.
у справі № 15/54
за позовом ВАТ «Стеатит», м. Перечин, Закарпатська область
до відповідача Спільного підприємства «Фрі Флай», м. Ужгород
про зобов'язання звільнити частину приміщення
Додатковою ухвалою господарського суду Закарпатської області від 08.12.2008 р. у справі № 15/54 задоволено заяву ВАТ «Стеатит», м. Перечин про стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, з СП «Фрі Флай»на користь позивача стягнуто 6 000 грн. у відшкодування витрат по сплаті послуг адвоката.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дану ухвалу скасувати, посилаючись на те, що оскільки в результаті розгляду даної справи господарським судом Закарпатської області не прийнято рішення ні про задоволення позовних вимог, ні про відмову в задоволенні, а винесено ухвалу від 21.11.2008 р. про припинення провадження у справі на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України, то витрати на оплату адвокатських послуг не підлягають стягненню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити додаткову ухвалу господарського суду Закарпатської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що спір в даній справі виник внаслідок неправомірних дій СП «Фрі Флай», а саме незаконного зайняття приміщень, які належать ВАТ «Стеатит». При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 21.11.2008 р. у справі № 15/54 припинено провадження у даній справі, з СП «Фрі-Флай»на користь ВАТ «Стеатит»стягнуто 85 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. у відшкодування витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (а. с. 85).
Позивач у справі -ВАТ «Стеатит», 21.05.2008 р. звернувся із заявою до місцевого господарського суду про стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, в сумі 6 000 грн. (а. с. 25).
В підтвердження вказаної заяви позивач подав копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/568 від 04.01.2007 р., виданого Лошак О. В. (а. с. 34), договору про надання адвокатських послуг від 01.03.2008 р. (а. с. 29 -30), акт прийому-передачі виконаних робіт від 15.05.2008 р. (а. с. 32), а також платіжне доручення № 82 від 19.05.2008 р. на суму 6 000 грн. (а. с. 33).
Однак, при винесенні ухвали про припинення провадження у даній справі 21.11.2008 р. господарським судом першої інстанції не було вирішено питання щодо витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, тобто щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 88 ГПК України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо, зокрема, не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.
Судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст. 44 ГПК України).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»(ч. 3 ст. 48 ГПК України).
Із наведеної норми випливає, що судові витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення.
При цьому, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Матеріалами справи встановлено, що позов поданий ВАТ «Стеатит»про зобов'язання СП «Фрі Флай»звільнити частину приміщення, що належить позивачу. Під час розгляду спору у суді, тобто після подання позовної заяви, відповідач звільнив самовільно зайняту галерею, на підставі чого провадження у справі було припинено згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.
Отже, враховуючи наведене, апеляційна інстанція вважає, що оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Крім цього, слід зазначити, якщо відповідач сплатив борг (усунув порушення) після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, а також документи, подані позивачем, в підтвердження понесених ним витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, апеляційний господарський суд вважає, що додаткова ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 08.12.2008 р. у справі № 15/54 залишити без змін, апеляційну скаргу СП «Фрі-Флай», м. Ужгород -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.