ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
(письмове провадження)
м. Київ
15 квітня 2013 року № 2а-13556/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С., судді: Головань О.В., Кротюк О.В. розглянув у письмовому провадженні розглянув адміністративну справу
За позовомОСОБА_1
доПенсійного фонду України
провизнання протиправним та скасування рішення №31268/Б-11, зобов'язання вчинити дії
Головуючий суддя: Винокуров К.С.
Судді: Головань О.В., Кротюк О.В.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення заступника Голови правління пенсійного Фонду України Є.Максимчука № 31268/Б-11 щодо скарги ОСОБА_1 на рішення начальника головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області; поновлення порушених прав позивача на пенсійні виплати з солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та на пільгові пенсійні виплати з державного бюджету України; зобов'язання перерахування пенсії позивача з 01.01.2011 р. з врахуванням сплачених внесків, стажу і заробітку за 36 місяців з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., з використанням показника середньої заробітної плати за попередній рік перерахунку 2010 р.; поновлення законного права Позивача на пільгові пенсійні виплати передбачені частиною 2 ст. 56 діючого Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", шляхом пільгового підвищення розміру пенсійних виплат на 22% врахованого заробітку, використаного для обчислення пенсії відповідно до ст. 40 діючого Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при врахованому страховому стажі 42 повних роки; поновлення законного права Позивача шляхом підвищення розміру додаткової пенсії за шкоду здоров'ю з 15% до 30 % прожиткового мінімуму діючого на момент виплати; зобов'язання територіального управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Корабельному районі м. Миколаєва виконати вимоги ч.2 ст. 46 діючого Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2011 р. відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог на підставі п.1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2011р. повернено позовну заяву на підставі п.6 ч.3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
19.01.2012 р. суддею Київського апеляційного адміністративного суду винесено ухвалу про скасування ухвал Окружного адміністративного суду від 24.06.2011 р. про відмову у відкритті провадження у справі та про повернення позовної заяви та направлено справу для продовження розгляду.
На виконання вимог ухвали КААС від 19.01.2012 р. суддя Винокуров К.С. прийняв справу до свого провадження та призначив до попереднього судового засідання на 29.02.2012 р.
Попередні судові засідання 29.02.2012 р., 26.03.2012 р. судом відкладались у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін.
Ухвалою суду від 15.05.2012 р. було оголошено про передачу адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення №31268/Б-11, зобов'язання вчинити дії для вирішення Корабельним районним судом м. Миколаєва.
12.09.2012 р. суддею Київського апеляційного адміністративного суду винесено ухвалу про скасування ухвали Окружного адміністративного суду від 15.05.2011 р. про передачу справи за підсудністю.
Ухвалою суду від 05.10.2012 р. суддя Винокуров К.С. прийняв справу до свого провадження для продовження розгляду та призначив попереднє судове засідання на 17 жовтня 2012 року.
Судові засідання 17.10.2012 р. та 30.10.2012 р. судом відкладалися з різних причин.
Ухвалою суду від 12.11.2012 р. було закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до колегіального судового розгляду на 29.11.2012 р., яке було відкладене на 18.12.2012 р.
В судове засідання 18.12.2012 р. з'явився представник відповідача, який надав письмові заперечення на адміністративний позов. Через Відділ документального обігу та контролю від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що позивач в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ч.4 ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Суд розглядає даний позов з урахуванням висновків ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, якою скасовані ухвали Окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року про повернення позовної заяви та про відмову у відкритті провадження у справі.
Так КААС у своїй ухвалі зазначив, що «та обставина, що позивачем Були невірно сформульовані позовні вимоги та заявлено вимогу про скасування рішення Пенсійного фонду, а не оскаржено бездіяльність відповідача щодо неналежного, на думку позивача, розгляду та вирішення його скарги, - не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Право позивача на звернення до суду у разі незгоди з рішенням, прийнятим за результатами розгляду його звернення, передбачене ч.1 ст. 105 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про звернення громадян».
Таким чином, враховуючи висновки зазначеної ухвали та положення п.4 ч.1 ст. 18 КАСУ, відповідно до якої тільки місцевим загальним судам як адміністративним підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, з метою недопущення порушення вимог ст. 18 КАСУ щодо предметної підсудності спорів, дана справа розглядається судом, як спір пов'язаний з розглядом звернення громадянина.
При цьому розглядаючи спір в такому напрямку, суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову. Така позиція суду ґрунтується на наступному.
Позивач, ОСОБА_1 є евакуйованим із зони відчуження ЧАЕС у 1986 році (категорія 2) та перебуває на обліку у Корабельному управлінні пенсійного фонду України м.Миколаєва, як працюючий пенсіонер.
17.12.2010 Позивач звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою на рішення начальника головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Єфремова Н.В. № 1212-Б-07 від 25.11.2010. У своїй скарзі Позивач просив ПФУ скасувати зазначене рішення та зобов'язати управління ПФУ в Корабельному районі перерахувати розміри державної і додаткової пенсії, починаючи с грудня 2010 року та виплатити нараховані відповідно до законодавства пенсійні виплати за 12 місяців 2010 року.
Зазначену скаргу було зареєстровано Відповідачем за 22.12.2010 за №31268 та листом від 19.01 2011 № 31268/б-11 було надано відповідь, яка, на думку Відповідача цілком відповідає вимогам діючого законодавства.
При цьому в своїх письмових запереченнях Відповідач зазначав, що за суттю та змістом скарги Позивача, Відповідач розглядав її за нормами Закону України «Про звернення громадян».
Проте, на думку суду, відповідь Відповідача від 19.01.2011 на скаргу Позивача не можна розглядати, як таку, що надана з додержанням вимог Закону України «Про звернення громадян» виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Таким чином предметом дослідження в даній справі є правомірність висновків Відповідача, які містяться у його листі-відповіді від 19.01.2011 щодо підставності та обґрунтованості рішення головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Враховуючи, що предметом розгляду як головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області була скарги Позивача з приводу обчислення розміру та виплати належних йому пенсійних виплат саме за період 2010 року, на думку суду, при розгляді зазначених скарг Відповідачу необхідно було застосовувати нормативні акти у редакціях діючих протягом зазначеного періоду.
Проте у своїй відповіді Відповідач фактично дублює положення рішення про результати розгляду скарги, яке було винесене начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.11.2010. Таке дублювання має місце в частині позиції, щодо того, що рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 зміни, що були внесені ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» до ст.ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та до ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» хоч і були визнані неконституційними, але водночас рішення щодо відновлення дії зазначених норм в попередній редакції не приймалось. Також не приймалось рішення ВРУ щодо відновлення даних статей у редакціях, чинних до внесення змін. Таким чином, на думку Відповідача, це не дає підстави автоматично використовувати раніше діючу редакцію зазначених законів для регулювання правовідносин, які фігурують у скарзі Позивача, що, на думку Відповідача, виключає можливість її задоволення.
На думку суду, така позиція Відповідача є необґрунтованою та протиправною.
Відповідно до постанови Пленуму ВАСУ від 16 березня 2012 року N 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"», а саме абз.6 п.2. «визнання неконституційними окремих положень закону припиняє їх чинність, а у разі визнання неконституційними положень, якими внесено зміни до закону, одночасно відновлює дію попередньої редакції норми, якщо інше не зазначено в рішенні Конституційного Суду України». Такий висновок Пленуму ВАСУ повністю нівелює позицію Відповідача, окреслену в оскаржуваній відповіді.
Крім того, суд вважає за необхідне додатково окремо звернути увагу на питання пов'язані із застосуванням положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як питання щодо її застосування були відображені у відповіді Відповідача окремо.
Відповідно до п.7 зазначеної Постанови пленуму ВАСУ додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, особам, віднесеним до категорії 2, 3, 4, - статтею 51 цього Закону.
Враховуючи, що предметом оскарження до Відповідача було рішення яке охоплювало період з 01.01.2010 (момент з якого Позивач просив провести перерахунок) до 25.11.2010 (момент прийняття оскаржуваного до Відповідача рішення головного управлінням пенсійного фонду в Миколаївській області) при розгляді скарги Позивача слід приймати до уваги редакцію ст.51 саме у цей період.
Враховуючи вищезазначену позицію Пленуму ВАСУ, щодо автоматичного відновлення дії попередньої редакції закону внаслідок визнання неконституційними наступних змін, діючою редакцією у той період слід вважати ту, яка передувала внесенню неконституційних змін, тобто редакцію від 09.07.2007. Відповідно до абз. 1 ст. 51 у зазначеної редакції «Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком».
Пленумом ВАСУ також окреслено позицію щодо порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком , а саме «п. 10. Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Судам необхідно враховувати, що застереження з приводу поширення дії частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком. Розмір прожиткового мінімуму щороку встановлюється законом про державний бюджет України на відповідний рік.»
При цьому з точки зору вирішення заявленого позову в судовому порядку, то слід зазначити, що суд не може перебирати на себе повноваження інших органів влади, в тому числі стосовно розгляду адресованих ним звернень в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Суд є органом, яким, при врахуванні наведених доводів та представлених доказів надається правова оцінка дій та/або бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Таким чином, на думку суду, належним способом захисту порушених прав Позивача може бути зобов'язання Відповідача повторно розглянути скаргу Позивача від 17.12.2010 та прийняти рішення за результатами такого повторного розгляду. При цьому, враховуючи те, що судом в рамках даної справи надана оцінка правовій позиції Відповідача, окресленій у його відповіді від 19.01.2011, то, в разі набрання даним рішенням законної сили, такі висновки суду будуть обов'язковими для врахування Відповідачем під час повторного розгляду скарги Позивача і винесенні відповідного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи те, що Позивачем надано докази порушення Відповідачем його прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 254 КАС України, адміністративний суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними бездіяльність Пенсійного фонду України в частині неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 17.02.2010.
3. Зобов'язати Пенсійний фонд України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 17.02.2010 та прийняти за наслідками такого розгляду відповідне рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
4. В частині інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.С. Винокуров
Судді О.В. Головань
О.В. Кротюк