Копія
15 травня 2013 року Справа №827/276/13-а
11 год. 14 хв.
місто Севастополь
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Кириленко О.О.,
секретар судового засідання Самойлова М.С.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,
представника третьої особи - ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
представника третьої особи - ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання дій незаконними, скасування рішень, містобудівних висновків, зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської Ради, управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації про визнання дій незаконними, скасування рішень, містобудівних висновків, зобов'язання вчинити певні дії. А саме, з врахуванням уточнень, просить: визнати незаконними дії управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації щодо узгодження матеріалів вибору земельної ділянки, витребуваної ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), з відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва в АДРЕСА_2; містобудівний висновок по матеріалам вибору земельної ділянки, витребуваної ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), з відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва в АДРЕСА_2 скасувати; визнати незаконними дії управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації щодо узгодження матеріалів вибору земельної ділянки, витребуваної ОСОБА_5 (АДРЕСА_3), з відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва в АДРЕСА_2; містобудівний висновок по матеріалам вибору земельної ділянки, витребуваної ОСОБА_5 (АДРЕСА_3), з відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва в АДРЕСА_2 скасувати; визнати незаконними дії Севастопольської міської Ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельних ділянок ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (АДРЕСА_3), що схематично накладаються на земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва АДРЕСА_4 іншим фізичним особам; рішення Севастопольської міської Ради від 29 листопада 2011 року № 2094, від 20 грудня 2011 року № 2199 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельних ділянок ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (АДРЕСА_3) скасувати; визнати незаконними дії Севастопольської міської Ради щодо відмови гр. ОСОБА_1 в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,1 га АДРЕСА_4 для індивідуального дачного будівництва; рішення Севастопольської міської Ради від 30 жовтня 2012 року № 4268 (вих. № 03-15/5570 від 19 листопада 2012 року) "Про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,1 га АДРЕСА_4 для індивідуального дачного будівництва скасувати; зобов'язати Севастопольську міську Раду вдруге розглянути на пленарному засіданні матеріали та заяву гр. ОСОБА_1 про надання згоди на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,1 га АДРЕСА_4 для індивідуального дачного будівництва.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протиправними діями відповідачів були порушені права та законні інтереси позивача.
Позивач та його представники позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні з підстав викладених у позові, заяві про збільшення позовних вимог. Крім того зазначили, що позивач звернувся до прокуратури міста Севастополя із заявою про злочини, скоєні службовими особами Севастопольської міської державної адміністрації при складанні містобудівних висновків.
Представники третіх осіб проти задоволення позову заперечували. Пояснили суду, що треті особи раніше за позивача звернулися до Севастопольської міської Ради із заявами про надання згоди на розроблення проекту землеустрою з відведення земельних ділянок.
Заслухавши доводи учасників процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 жовтня 2011 року управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації виданий містобудівний висновок, яким узгоджені матеріали гр. ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва АДРЕСА_4.
13 лютого 2012 року Севастопольською міською державною адміністрацією матеріали гр. ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва АДРЕСА_4 направлені до Севастопольської міської Ради для прийняття рішення.
Листом від 14 березня 2012 року Севастопольська міська Рада повідомила позивача, що надані матеріали та заява гр. ОСОБА_1 про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої в АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва з відповідною інформацією про наявність другого заявника на витребувану земельну ділянку направлені на розгляд постійної комісії Севастопольської міської Ради з питань містобудування, регулювання земельних та видних відносин.
Листом від 06 серпня 2012 року Севастопольська міська Рада повідомила позивача про те, що надані матеріали та заява гр. ОСОБА_1 про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої в АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва, у зв'язку з накладенням витребуваної земельної ділянки на земельну ділянку, у відношенні якої прийняті рішення Севастопольської міської Ради від 29 листопада 2011 року № 2094, від 20 грудня 2011 року № 2199, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки іншим фізичним особам з проектом рішення Севастопольської міської Ради "Про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні згоди на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10, розташованої в АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва" направлені на подальше узгодження.
Рішенням Севастопольської міської Ради від 30 жовтня 2012 року № 4268 відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні згоди на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10, розташованої в АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва, у зв'язку з накладенням витребуваної земельної ділянки на земельні ділянки, у відношенні яких прийняті рішення Севастопольської міської Ради від 29 листопада 2011 року № 2094, від 20 грудня 2011 року № 2199, якими дано дозвіл на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки іншим фізичним особам.
Рішення від 29 листопада 2011 року № 2094, від 20 грудня 2011 року № 2199 прийняті стосовно третіх осіб у справі: ОСОБА_3, ОСОБА_5
Крім того встановлено, що управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації видано містобудівний висновок від 10 червня 2011 року, яким узгоджено матеріали гр. ОСОБА_3 з відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва в районі садівницького товариства "Прометей".
Відповідно до довідки управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 25 липня 2011 року вказаній земельній ділянці присвоєно адресу: АДРЕСА_1.
Також, управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації видано містобудівний висновок від 10 червня 2011 року, яким узгоджено матеріали гр. ОСОБА_5 з відведення земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва в районі садівницького товариства "Прометей".
Відповідно до довідки управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 25 липня 2011 року вказаній земельній ділянці присвоєно адресу: АДРЕСА_3.
Статтею 78 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних відносин, далі - Кодекс) визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною третьою статті 116 Кодексу безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За приписом статті 118 Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 12 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Критерії оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень наведені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, оцінюючи правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, суд має перевіряти його за критеріями, встановленими цією нормою, на момент його прийняття.
Судом встановлено, що громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 зверталися до Севастопольської міської Ради із заявами про дачу згоди на розроблення проекту землеустрою земельних ділянок в індивідуальному порядку, а не як члени будь-якого садівницького товариства.
Відносини, що мали місце у позивача та третіх осіб, як членів садівницьких товариств, до звернення цих осіб із заявами до Севастопольської міської Ради про дачу згоди на розроблення проекту землеустрою земельних ділянок в індивідуальному порядку, суд до уваги не приймає, оскільки вони не стосуються предмету спору.
При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулися до Севастопольської міської Ради із заявами про дачу згоди на розроблення проекту землеустрою земельних ділянок орієнтовною площею 0,1 га, що розташовані в районі СТ "Прометей" для індивідуального дачного будівництва з необхідними документами 15 вересня 2011 року та 27 вересня 2011 року відповідно.
У той час, як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося позивачем та його представниками, ОСОБА_1 звернувся із заявою про дачу згоди на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га, що розташована в районі в/ч 13140 та СТ "Електрон" для індивідуального дачного будівництва пізніше, ніж треті особи.
За таких обставин Севастопольська міська Рада правомірно прийняла рішення про дачу згоди на розроблення проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок третім особам у справі та про відмову, у зв'язку з наявністю цих рішень, - позивачу.
Щодо містобудівних висновків суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Також дана норма дає визначення поняттю "детальний план території". Так, детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Відповідно до частини першої статті 17 цього Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
При цьому, статтею 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ), плану земельно-господарського устрою та містобудівного кадастру з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Крім того, положення генерального плану населеного пункту та планувальну організацію і розвиток території уточнює та визначає детальний план території.
Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, надаючи містобудівний висновок, перевіряє відповідність запитуваної земельної ділянки Генеральному плану міста Севастополя, а не детальному плану певної території.
Також слід зазначати, що містобудівний висновок позивачу надано 21 жовтня 2011 року, тобто до прийняття рішень Севастопольською міською Радою від 29 листопада 2011 року № 2094, від 20 грудня 2011 року № 2199.
Таким чином, судом не встановлено протиправності дій управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації щодо надання містобудівних висновків третім особам у справі.
Посилання представників позивача на заборону вчиняти будь-які дії щодо оформлення технічної документації на земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_2, у власність фізичним та юридичним особам, встановлену ухвалою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 28 травня 2010 року у справі № 2-4026/2010, не приймаються судом до уваги, оскільки ця заборона діяла до розгляду зазначеної справи. З пояснень представників позивача встановлено, що провадження у справі № 2-4026/2010 закрито.
Також судом не приймаються до уваги посилання представників позивача на звернення позивача до прокуратури із заявою про злочин, оскільки оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер. Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду. Так, відповідно до частини другої статті 2 Кримінального-процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя(підпис)О.О. Кириленко
Постанову складено у повному обсязі
20 травня 2013 року
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Кириленко