ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 квітня 2013 року 10:15 год. № 826/3401/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
при секретарі судового засідання Прокопюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мобілочка»
до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві
проскасування постанови
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 06 лютого 2013 року №000005, винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем порядку проведення перевірки та невідповідності висновків перевірки дійсним обставинам справи, що призвело до неправомірного застосування стягнення до позивача.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень посилався на додержання посадовими особами Інспекції під час проведення перевірки вимог чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів. Санкція за виявлене порушення відповідає вимогам законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві згідно з наказом №589 від 28 грудня 2012 року проводилась планова перевірка характеристик продукції, що реалізується ТОВ «Мобілочка» за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, на відповідність вимогам технічних регламентів, які розповсюджуються на зазначену продукцію та Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції», за наслідками якої складено Акт перевірки характеристик продукції №000009 від 01 лютого 2013 року.
В Акті перевірки характеристик продукції №000009 від 01 лютого 2013 року зазначено, що перевірка проводилась з 28 січня 2013 року по 01 лютого 2013 року.
Проведеним контролюючим заходом встановлено, що зазначена під №№1-178 Акта перевірки характеристик продукції №000009 від 01 лютого 2013 року продукція не відповідає встановленим вимогам, а саме, відсутній, передбачений технічними регламентами, норми яких поширюються на зазначену продукцію, національний знак відповідності, чим порушено п. 7 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2009 р. №785; п. 7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 р. №1149, та Правила застосування національного знака відповідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 р. №1599.
Крім того, відповідачем в Акті №000009 від 01 лютого 2013 року зазначено, що у відповідності до вимог п. 17 Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 р. №679 декларація про відповідність вимогам зазначеного Технічного регламенту відсутня та споживачам (разом з пристроєм) не надається, чим порушено п. 17 Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 р. №679.
Також вказано, що в документах, повідомленнях або інструкціях, що супроводжують пристрій, не наведені реєстраційні дані щодо опублікування в офіційних документах застосованих технічних регламентів, чим порушено п. 32 17 Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 р. №679.
На підставі Акту перевірки №000009 від 01 лютого 2013 року про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» відповідачем складено протокол №000005 від 01 лютого 2013 року; 04 лютого 2013 року прийнято рішення №000004 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів і 06 лютого 2013 року прийнято постанову №000005 про накладення штрафних санкцій відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Не погоджуючись з діями відповідача та накладеним постановою №000005 від 06 лютого 2013 року стягненням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив зі слідуючого.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлює Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності.
Сфери діяльності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об'єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів.
Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України.
У відповідності до статті 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» постановою Кабінету Міністрів України № 573 від 01 червня 2011 року затверджений Перелік органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності.
Так, до сфери відповідальності (виду продукції) Держспоживінспеції, згідно з Переліком, належить, зокрема, радіообладнання і телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання (крім ефективного використання радіочастотного ресурсу України та підключення до телекомунікаційної мережі загального користування), на яке поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 року №679 «Про затвердження Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання», та інші види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів та не включені до сфери відповідальності інших органів державного ринкового нагляду (крім продукції, нагляд за якою здійснюється відповідно до санітарного законодавства), на які поширюється дія Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
Відповідно до частин 3, 4 та 5 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.
Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.
Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити: - дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; - найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; - найменування органу державного нагляду (контролю).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограммою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.
В якості доказів своєчасного повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу відповідач надав розписку керуючої магазином ТОВ «Мобілочка» Веретенникової А. про отримання 04 січня 2013 року повідомлення про проведення перевірки від 04 січня 2013 року №000001.
Згідно з вимогами частини 11 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
В статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» наведені розпорядчі документи органів державного нагляду (контролю), на підставі яких контролюючий орган вправі здійснювати перевірку.
Зокрема, частиною 2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Частина 3 статті 7 містить перелік інформації, яка має бути зазначена у посвідченні (направленні) на перевірку, зокрема інформація щодо дати початку та закінчення заходу.
Відповідно до частини 5 вказаної статті перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Відповідач стверджував, посилаючись на Акт перевірки №000009 від 01 лютого 2013 року, що перевірка проводилась з 28 січня 2013 року по 01 лютого 2013 року.
Разом з тим, з копії направлення на проведення перевірки №000001 від 14 січня 2013 року вбачається, що строк проведення перевірки «з 15.01.2013 по 01.02.2013 р.», а направлення, копія якого надана позивачу, пред'явлено 21 січня 2013 року.
Позивач зауважував, що перевірка проводилась в цей же, 21 січня 2013 року, день і відповідач не надав позивачу копію Акта перевірки, як того вимагають норми частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
З урахуванням вимог частини 3 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дане твердження позивача відповідач не спростував.
Відповідач в Акті перевірки від 01 лютого 2013 року вказував, що представник ТОВ «Мобілочка» відмовився підписати акт та/або заповнити розділ II.
За нормами частини 6 статті 7 вказаного Закону, в останній день перевірки два примірника акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).
В запереченні проти позову та у судовому засіданні відповідач наголошував, що у разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки, а позивач не з'явився на підписання Акта перевірки від 01 лютого 2013 року, тому був внесений в Акт перевірки такий запис. При цьому, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач запрошував позивача на ознайомлення та підписання акта перевірки.
Крім того, в разі не з'явлення позивача до органу контролю, як стверджує відповідач, акт перевірки мав бути направлений поштою, про що в акті повинно бути зазначено. Разом з тим, будь-яких відміток про направлення акта поштою, Акт перевірки від 01 лютого 2013 року не містить.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем при здійсненні контролюючого заходу не додержані вимоги норм Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо порядку проведення перевірки.
До того ж, на думку суду, Акт перевірки від 01 лютого 2013 року, містить неправдиві дані щодо дати проведення перевірки.
Слід звернути увагу і на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.
Обстеження зразків продукції - візуальний огляд зразків продукції з метою визначення її відповідності встановленим вимогам (стаття 1 Закону).
В Акті перевірки характеристик продукції №000009 від 01 лютого 2013 року відповідачем зазначені 178 одиниць продукції магазину ТОВ «Мобілочка», які не відповідають вимогам технічних регламентів.
Проте, згідно з інформацією щодо зняття залишків продукції станом на 21 січня 2013 року в магазині на час перевірки знаходились 130 мобільних телефонів та 9 планшетів.
З приводу цієї обставини представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, що дані щодо кількості одиниць товару посадові особи взяли з прайс-листа, що знаходився в магазині. Проте, такі пояснення представника відповідача підтверджують доводи позивача щодо необ'єктивного проведення перевірки та внесення в Акт перевірки даних, що не відповідали дійсності, оскільки прайс-лист містив інформацію щодо продукції, в тому числі і щодо її кількості, в мережі магазинів ТОВ «Мобілочка», а не лише в магазині, що перевірявся за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2.
Щодо виявленого порушення суд прийшов до наступних висновків.
Постановою №000005 від 06 лютого 2013 року позивач притягнутий до відповідальності за порушення вимог пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб'єкти господарювання несуть відповідальність за розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.
Як вже було вище зазначено, згідно з Перелік органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, до сфери відповідальності (виду продукції) Держспоживінспеції, згідно з Переліком, належить, зокрема, радіообладнання і телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання (крім ефективного використання радіочастотного ресурсу України та підключення до телекомунікаційної мережі загального користування), на яке поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 р. №679 «Про затвердження Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання», та інші види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів та не включені до сфери відповідальності інших органів державного ринкового нагляду (крім продукції, нагляд за якою здійснюється відповідно до санітарного законодавства), на які поширюється дія Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 року №679 Технічний регламент радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання встановлює вимоги до радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, процедуру оцінки відповідності такого обладнання, правила маркування та введення його в обіг.
В розумінні норм вказаного Технічного регламенту радіообладнання - радіоелектронні засоби та випромінювальні пристрої відповідно до Закону України «Про радіочастотний ресурс України»; телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання - кінцеве обладнання відповідно до Закону України «Про телекомунікації», яке призначене для використання у системах проводного зв'язку.
Відповідно до зазначеного в направленні №000001 від 14 січня 2013 року на проведення перевірки, перевірка проводилась щодо відповідності обладнання електричного та електронного (мобільні телефони, комп'ютерна техніка) вимогам Технічних регламентів.
Як вірно зауважив позивач, мобільні телефони та комп'ютерна техніка є електричним та електронним обладнанням лише в розумінні Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року №1057 (Додаток 1 до Технічного регламенту «Перелік електричного та електронного обладнання, на яке поширюється дія Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електронному та електричному обладнанні»).
З Акту перевірки вбачається, що саме мобільні телефони і планшети зазначені в описі одиниць продукції, розповсюдженням яких, на думку відповідача, позивач вчинив порушення, передбачене пунктом 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Разом з тим, в Акті перевірки від 01 лютого 2013 року відсутнє будь-яке посилання на порушення норм Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року №1057.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1599 затверджено опис та правила застосування національного знака відповідності.
Згідно з затвердженим описом національний знак відповідності має форму незамкненого з правого боку основного кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника.
Відповідно до Правил застосування національного знака відповідності, затверджених вказаною постановою Кабінету Міністрів України №1599, знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим.
Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.
Технічними регламентами можуть встановлюватися особливості застосування знака відповідності.
З доданих до матеріалів справи позивачем фотознімків одиниць виду продукції, яка зазначена в Акті перевірки від 01 лютого 2013 року вбачається, що національний знак відповідності міститься на цій продукції.
Дану обставину відповідач не спростував.
З наданих відповідачем заперечень, зокрема щодо порушень позивачем норм Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2009 року №785 та Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року №1149 можна дійти висновку, що відповідач брав до уваги, як об'єкт порушення, зарядні пристрої до мобільних телефонів. Відповідач зазначив, що «спеціалісти Інспекції розглядали мобільний телефон та зарядний пристрій до нього як одне ціле, у зв'язку з тим, що зарядний пристрій без мобільного телефона не може виконувати свою функцію та навпаки».
Проте, суд критично ставиться до такої позиції відповідача, оскільки нормами законодавчих та підзаконних актів чітко обумовлені, як повноваження контролюючого органу щодо перевірки конкретного виду продукції, так і вид продукції, на який поширюється дія того чи іншого технічного регламенту.
Ні Акт перевірки від 01 лютого 2013 року, ні інші, винесені відповідачем акти, не містять посилань на жодний вид зарядного пристрою та їх невідповідність вимогам технічних регламентів, в зв'язку з чим суд ставить під сумнів взагалі дії відповідача з приводу обстеження таких приладів.
В судовому засіданні та в позовній заяві представник позивача вказав на те, що відповідачем під час перевірки проводилась фотофіксація товару, в зв'язку з чим відповідачу пропонувалось надати знімки в якості доказів. Проте, представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо такої дії посадових осіб Інспекції під час проведення перевірки.
Також відповідач не спростував твердження позивача, що під час перевірки на продукцію, що знаходилась в магазині позивач надавав висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, копії декларацій відповідності, копії сертифікатів відповідності, товарно-супровідна документація на продукцію. Разом з тим, в Акті перевірки це не відображено.
З урахуванням всього вищевикладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.
На стягненні судових витрат позивач не наполягав.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» задовольнити.
Скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про накладення штрафних санкцій від 06 лютого 2013 року №000005.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шейко Т.І.
Повний текст складено 30.04.2013 р.