"17" квітня 2013 р.Справа № 921/252/13-г/1
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
Розглянув справу
за позовом Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільська університетська лікарня", м.Тернопіль
до відповідача Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського", м. Тернопіль
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:
1. Тернопільська обласна рада, м. Тернопіль
2. Державна фінансова інспекція в Тернопільській області, м. Тернопіль
про стягнення 581 114 грн. 36 коп.
Представники від:
Позивача: Кирик Микола Володимирович, юрисконсульт
Відповідача: Бочан Іван Павлович, адвокат
Сагайдак Володимир Васильович, юрисконсульт
Тернопільської обласної ради: Лукащук Володимир Миколайович
Державної фінансової інспекції в Тернопільській області:
Девіняк Петро Іванович, головний державний інспектор відділу інспектування у соціальній сфері та культурі
Коваленко Ольга Ігорівна, головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правової роботи.
Суть справи:
Комунальний заклад Тернопільської обласної ради "Тернопільська університетська лікарня", надалі - позивач, звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського", надалі -відповідач, про відшкодування коштів за спожиті комунальні послуги у розмірі 581 114 грн. 36 коп.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що проведеною Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області перевіркою виявлено порушення позивачем ч.2 ст.85 Бюджетного кодексу України в частині видатків за рівнями бюджету, утримання за рахунок коштів місцевого бюджету матеріально-технічної бази, яка використовується бюджетною установою, що фінансується з державного бюджету. Позивач для розташування кафедр відповідача, у відповідності до Договору про спільну діяльність в галузі практичної, науково-дослідної та медичної освіту від 19 жовтня 2009р. (надалі - Договір), надав відповідачу приміщення площею 1287,84 кв. м у 2009-2010 р.р. та 1547,02 кв. м у 2012р. Оплата за користування наданими за період з початку 2009р. по 01.05.2012 р. комунальними послугами у даних приміщеннях здійснювалась за рахунок позивача і становила суму позову - 581 114 грн. 36 коп. Цю суму позивач вважає своїми збитками і просить стягнути посилаючись на ст.224 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 12 березня 2013 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.03.2013 року. До участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Тернопільську обласну раду.
Відповідач подав відзив на позов, в якому з обґрунтовував незаконність вимог позивача. Доводив, що вищі навчальні заклади звільнені від витрат на утримання матеріально-технічної бази клінічних кафедр на підставі Положення про клінічні лікувально-профілактичні заклади охорони здоров"я. П.1.5. цього Положення передбачає, що витрати, пов"язані з утриманням матеріально-технічної бази приміщень клінічних кафедр здійснюється за рахунок лікувально-профілактичних закладів. Посилався на ряд судових рішень, якими підтверджено цю правову позицію.
Ухвалою суду від 27.03.2013 року розгляд справи відкладено до 17.04.20132 року у зв'язку із необхідністю залучити Державну фінансову інспекцію в Тернопільській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Тернопільська обласна рада подала пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримала. Посилалася на ст.85 Бюджетного кодексу України, якою забороняється впродовж бюджетного періоду видатки на утримання бюджетних установ здійснювати одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету. Оскільки університет фінансується з державного бюджету, а фінансування лікарні, на базі якої розміщені кафедри університету, проводиться з місцевого (обласного) бюджету, здійснення витрат за рахунок коштів обласного бюджету на утримання приміщень суперечить ст. 85 Бюджетного кодексу України. Застосуванню підлягають норми Бюджетного кодексу, а не Положення про клінічні лікувально-профілактичні заклади охорони здоров"я, оскільки кодекс має вищу юридичну силу.
Крім того, Тернопільська обласна рада посилалася на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 28 січня 2013р., якою встановлено факт порушення бюджетного законодавства головним лікарем комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільська університетська лікарня" Гірняком М.Я., а саме, включено недостовірні дані до бюджетних асигнувань, що призвело до затвердження необґрунтованих бюджетних асигнувань, чим нанесено збитки обласному бюджету на суму 581 114 грн. 36 коп. З цього Тернопільська обласна рада робить висновок, що незаконність здійснення лікарнею видатків на оплату наданих університету комунальних послуг підтверджується наявними у справі доказами. Нарешті, Тернопільська обласна рада звертає увагу на те, що укладений між сторонами Договір не містить будь-яких застережень про безоплатність користування приміщеннями, про оплату витрат за спожиті навчальним закладом комунальні послуги саме за рахунок коштів обласного бюджету.
В судове засідання 17.04.2013 року повноважні представники сторін, третіх осіб прибули, свої вимоги і заперечення підтримали в повному обсязі. Окрім того, Державна фінансова інспекція в Тернопільській області також підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, третьої особи, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне:
19 жовтня 2009 року між Тернопільським державним медичним університетом імені І. Я. Горбачевського, - Університет, з однієї сторони, та Тернопільською обласною клінічною лікарнею, з іншої сторони, укладений Договір про спільну діяльність в галузі практичної, науково-дослідницької медицини та медичної освіти. Договір 20 жовтня 2009р. погоджено Головою Тернопільської обласної ради Кайдою О.П. і Міністром охорони здоров"я В.М. Князевичем (дата погодження не вказана).
Відповідно до п. 1.1 р. 1 Угоди сторони зобов'язалися шляхом об"єдання зусиль (без об"єднання вкладів) спільно діяти в сфері надання високоспеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги, медичної допомоги при невідкладних станах та екстрених ситуаціях; забезпечувати на цій основі підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації медичних працівників за стандартами вищої освіти, проводити науково-дослідні роботи, розробки, апробації та впровадження нових медичних технологій.
Університетська лікарня за умовами укладеного Договору зобов"язалася "Створити умови для проведення навчально-педадогічного процесу" (п. 2.4.1.)
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що "для реалізації завдань, передбачених Договором, Університетська лікарня передає Університету, а Університет приймає в строкове користування, приміщення площею, визначеною окремим додатком до цього Договору".
Аналогічно, "для реалізації завдань, передбачених Договором, Університет виділяє Університетській лікарні для спільного користування приміщення площею, визначеною окремим додатком до цього Договору" (п.3.9.)
Питанням фінансування присвячено Розділ 5 Договору. Там, в п.5.4. сказано: "фінансування Університетської лікарні здійснюється з обласного бюджету на підставі затвердженого кошторису видатків". На розвиток цього положення направлений наступний пункт:
5.5. Університетська лікарня відповідно до цілей Договору вносить до наглядової ради, Тернопільської обласної ради і Тернопільської обласної державної адміністрації пропозиції щодо бюджетного фінансування, в тому числі обласних програм, виконання яких забезпечується Університетською лікарнею.
На підставі п.п. 5.4. і 5.5. Договору суд доходить висновку, що, на момент укладення Договору, сторони мали одностайний намір добиватися фінансування від Тернопільської обласної ради. Оскільки Договір затверджено Головою Ради Кайдою О.П., слід вважати доведеним, що і сама Тернопільська обласна рада проти надання такого фінансування не заперечувала.
Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Тернопільської університетської лікарні за період з 01.01.2009р. по 30.09.2012р.
За результатами даної ревізії 19.12.2012р. був складений акт №04-22/144, яким, зокрема, встановлено, що за рахунок коштів лікарні планувались і покривались видатки на оплату комунальних послуг у приміщеннях, які використовуються медичним університетом для забезпечення навчально-методичної та науково-лікувальної роботи кафедр, загальна площа яких становить 1928,73 кв. м. Проведеним під час ревізії розрахунком встановлено, що видатки лікарні на оплату комунальних послуг по утриманню переданих Університету приміщень та пов'язаних з навчанням видатків, за період з 01.01.2009 р. по 01.05.2012 р. становили 461 370,34 грн.
Оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 581 114 грн. 36 коп., які понесені ним на покриття видатків на оплату комунальних послуг по утриманню приміщень, у яких функціонують кафедри Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського.
Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків у тому числі, щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Загальні положення про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи, унормовано у Главі 82 ЦК України.
Деліктні зобов'язання, як і інші цивільно-правові зобов'язання, виникають за наявності юридичних фактів, пов'язаних із завданням шкоди, тобто деліктом. Оскільки деліктні зобов'язання містять відповідальність за завдану шкоду, то підстави виникнення деліктного зобов'язання збігаються з підставами деліктної відповідальності.
Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом.
Виходячи з вищевикладеного, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків. (Зазначеної правової позиції щодо наслідку відсутності будь-якої з ознак збитків дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у своїх постановах від 25.01.2011р. № 2/125-10, від 29.09.2010р. № 15/109-09, від 25.05.2010р. № 16/99-09-2418 тощо).
При цьому, на кредитора покладається обов'язок доведення факту протиправної поведінки, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою й понесеними збитками.
З матеріалів справи та пояснень представників позивача вбачається, що правовою підставою для зверненням з позовом про стягнення збитків позивач визначає Акт ревізії №04-22/144 від 19.12.2012р., яким встановлено, що за рахунок лікарні покривались видатки за комунальні послуги приміщень, які використовуються медичним університетом для забезпечення навчально-методичної та науково-лікувальної роботи його кафедр.
У відповідності до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Однак, для покладення відповідальності за цивільне правопорушення, необхідною умовою є вина заподіювача.
Як вже відзначалось, єдиним доказом на підтвердження позовних вимог щодо стягнення збитків позивач вказує на акт ревізії фінансово-господарської діяльності Тернопільської університетської лікарні за період з 01.01.2009р. по 30.09.2012р., оформлений за результатами перевірки, проведеної Фінансовою інспекцією в Тернопільській області.
Разом з тим, даним актом не встановлено протиправність поведінки відповідача у взаємовідносинах з позивачем.
Правовою підставою для зайняття університетом приміщень позивача є Договір про спільну діяльність в галузі практичної, науково-дослідної медицини та медичної освіти від 19 жовтня 2009р.
Правомірність зайняття Університетом частини приміщень лікарні позивачем не оспорюється.
Будь-які угоди на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг між сторонами у справі не укладалися, таких положень не містить і укладений між сторонами Договір про спільну діяльність в галузі практичної, науково-дослідної медицини та медичної освіти від 19 жовтня 2009р.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту протиправної поведінки відповідача.
Доводи третьої особи - Тернопільської обласної ради - про притягнення до адміністративної відповідальності головного лікаря Тернопільської університетської лікарні спростовуються наступними міркуваннями. Для покладення вини на відповідача необхідно встановити наявність саме його, відповідача, чи його посадових осіб вини. В той же час, постановою Тернопільського міжрайонного суду від 28 січня 2013р. притягнуто до адміністративної відповідальності головного лікаря Тернопільської університетської лікарні, тобто, посадову особу позивача. Якщо ця постанова щось і доказує, то вину позивача, не відповідача.
Доводи про порушення ст. 85 Бюджетного кодексу також не беруться до уваги з огляду на таке. По-перше, Бюджетний кодекс, за визначенням, є актом бюджетного, тобто адміністративного законодавства. Цивільні права і обов"язки ним не регулюються. По-друге, навіть якщо застосовувати положення ч.2 ст. 85 БК до спірних правовідносин, то і тоді їх порушення не може вважатися доведеним. Адже норма ч.2 ст.85 БК цілком допускає здійснення видатків на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів за умови, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради. Суд розглядає підпис Голови Тернопільської обласної ради у графі "Погоджено" Договору як доказ наявності згоди органу місцевого самоврядування на таке спільне фінансування.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем не доведено факту вини, протиправної поведінки відповідача та причинно-пов'язаного зв'язку із діями відповідача та заподіяною шкодою. Недоведеність вказаних ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків про стягнення яких звернувся у суд позивач.
Відтак, позовні вимоги щодо відшкодування збитків в сумі 581 114,36 грн. суд вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
На рішення господарського суду сторони, треті особи мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення
Повний текст рішення виготовлено 22 квітня ц.р.
Суддя Ю.О. Чопко