Провадження № 11/774/811/13 Головуючий у 1 інстанції Третяк В.В.
Категорія ч.1, 2 ст. 307 КК України Доповідач Крот С.І.
Іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Крот С.І.,
суддів Косенка Л.М., Ферафонтова В.Ю.,
при секретарі Омельницькій А.Ю.,
за участю прокурора Грамма О.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 30 квітня 2013 року кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь в розгляді справи у суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 лютого 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Дніпродзержинська,
раніше судимого:
- 28.04.2011 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробувальним терміном 1 рік;
- 11.08.2011 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробувальним терміном 2 роки;
засуджено:
- за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 серпня 2011 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 14 вересня 2012 року за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську, в приміщенні кухні, незаконно виготовив психотропну речовину - метамфетамін в обсязі приблизно 5,0 мл, частину з якого приблизно в обсязі 4,0 мл вжив внутрівенно, а 1,0 мл, яка містить метамфетамін масою 0,0185 г, незаконно, з метою подальшого незаконного збуту став зберігати за вищевказаною адресою.
14 вересня 2012 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання в м. Дніпродзержинську за 50 грн. незаконно збув ОСОБА_2 психотропну речовину - метамфетамін масою 0,0185 г.
Повторно, 20 вересня 2012 року за місцем свого проживання в м. Дніпродзержинську, в приміщенні кухні, незаконно виготовив психотропну речовину - метамфетамін у кількості 5,0 мл, частину з якого приблизно в обсязі 4, мл вжив внутрівенно, а 1,0 мл, яка містить «метамфетамін» масою 0,0185 г, з метою подальшого збуту став незаконно зберігати за вищевказаною адресою.
20 вересня 2012 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання в м. Дніпродзержинську за 50 грн. незаконно збув ОСОБА_2 психотропну речовину - метамфетамін масою 0,0197 г.
На вирок подано апеляційні скарги.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеність вини засудженого, просить вирок скасувати у зв"язку з м"якістю призначеного судом покарання та невідповідністю його особі засудженого. Просить постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке його власністю. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 серпня 2011 року та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Засуджений ОСОБА_1 вважає, що вирок суду є незаконним, та таким, що підлягає скасуванню з підстав односторонності та неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, суттєвих порушень кримінально-процесуального закону, що призвели до неправильного застосування кримінального закону. Вважає, що судом порушенні вимоги статті 334 КПК 1960 року, при цьому його доводи щодо непричетності були спростовані судом на підставі показів свідків закупки, які мають суттєві протиріччя, які не були усунуті судом. Односторонність та неповнота судового слідства, на його думку, виразилась у тому, що судом не досліджені всі обставини, які підлягають встановленню та доказуванню. Посилається, крім того, на численні порушення кримінально-процесуального закону, які, на його думку, допустили слідчі та суд при розслідуванні справи та її розгляді в судовому засіданні.
Виходячи з цього, як це видно з апеляційної скарги, просить вирок щодо нього скасувати а справу направити на новий судовий розгляд та змінити йому запобіжний захід на підписку про невиїзд.
В доповненнях до апеляції ОСОБА_1 спростовує доводи апеляції прокурора про м'якість призначеного йому порання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, прокурора Грамма О.А., яка не підтримала апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та просила про залишення без задоволення апеляції засудженого, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав викладені ним в апеляції та доповненні до неї доводи, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у встановленому законом порядку та належно перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку.
Доводи засудженого про порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведенні оперативно-розшукових заходів безпідставні та суперечать матеріалам кримінальної справи.
Так, згідно протоколу огляду покупця та грошових коштів (т. 1 а.с. 6) в присутності понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були оглянуті закупник (під вигаданими даними ОСОБА_2.) та грошові кошти в сумі 50 грн. в кількості 1 купюри номіналом 50 грн.
З протоколу оперативної закупки від 14.09.2012 року (т. 1 а.с. 7-8) вбачається, що ОСОБА_2 разом з понятими направилися до кута будинку АДРЕСА_1, де зупинилися з торця будинку навпроти останнього під'їзду, після чого повернулися до місця складання протоколу, де ОСОБА_2 в присутності понятих передав працівникам міліції одноразовий шприц ємкістю 5 мл з рідиною світло-жовтого кольору, який був заповнений приблизно на 1 мм.
Достовірність інформації, вказаної в перерахованих протоколах підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_2, в оголошених показаннях свідка ОСОБА_3 у відповідності з вимогами ст. 306 КПК, показання яких об'єктивно узгоджувалися і доповнювали один одного, а також відповідали іншим доказам у справі, а тому суд правильно обґрунтував ними свої висновки у вироку.
Порушень вимог закону при проведенні повторної оперативної закупки психотропної речовини у ОСОБА_1 07 вересня 2012 року колегія суддів також не вбачає.
Згідно протоколу огляду покупця та грошових коштів (т. 1 а.с. 42) в присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6. були оглянуті закупник (під вигаданими даними ОСОБА_2.) та грошові кошти в сумі 50 грн. в кількості 3 купюр: 1 купюри номіналом 20 грн., 2 купюр номіналом 10 грн., 2 купюр номіналом 5 грн .
З протоколу оперативної закупки від 20.09.2012 року (т. 1 а.с. 43-44) вбачається, що ОСОБА_2 разом з понятими направилися до кута будинку АДРЕСА_1, де зупинилися з торця будинку навпроти останнього під'їзду, після чого повернулися до місця складання протоколу, де ОСОБА_2 в присутності понятих передав працівникам міліції одноразовий шприц ємкістю 5 мл з рідиною світло-жовтого кольору, який був заповнений приблизно на 1 мм.
Підстав вважати зазначені докази отриманими незаконним шляхом у суду також не має.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 підтвердили обставини придбання психотропної речовини у ОСОБА_1 20 вересня 2012 року при участі в оперативній закупці вказаної речовини.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_7, оголошеними в судовому засіданні у відповідності з вимогами ст. 306 КПК 1960 року, у присутності якого при огляді ОСОБА_1 та його особистих речей від 20.09.2012 року в задньому лівому кармані брюк були виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 50 грн.: 1 купюра номіналом 20 грн., 2 купюри номіналом 10 грн., 2 купюри номіналом 5 грн. Номера та серії купюр були переписані у протоколі огляду, поміщені та опечатані в поліетиленові пакети. При освітленні купюр лампою ультрафіолетового свічення на купюрах було виявлене свічення «Закупка ОБНОН ОСОБА_1». Як пояснив в його присутності ОСОБА_1, ці гроші він отримав від продажу психотропної речовини «первітин» (т. 1 а.с. 91-92).
Даними судово-хімічної експертизи № 70/10/2081 від 29.09.2012 року підтверджується, що рідина світло-жовтого кольору, вилучена 14.09.2012 року у ОСОБА_2., об'ємом 0,7 мл, містить психотропну речовину - «метамфетамін», маса якого складає 0,0130 г (т.1 а.с. 59-61), а також даними судово-хімічної експертизи № 70/10/2181 від 05.11.2012 року підтверджується, що рідина, об'ємом 0,6 мл, вилучена у ОСОБА_2, містить психотропну речовину - «метамфетамін», маса якого складає 0,0197 г (т. 1 а.с. 150-152),
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи та протоколу судового засідання, під час досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочинів, допитані всі особи, показання яких має істотне значення для справи.
Тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї засудженого ОСОБА_1 про незаконність засудження є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 в зазначених у вироку злочинах відповідає доказам, які були предметом дослідження в судовому засіданні та які суд поклав в основу обвинувального вироку. Проявів упередження щодо ОСОБА_1 як з боку слідчих органів, так і суду вивченням матеріалів справи не виявлено.
Не заслуговують до уваги доводи засудженого, викладені в доповненні до апеляції, про застосування до нього недозволених методів слідства у вигляді психологічного впливу зі сторони співробітників міліції з метою давання показань про визнання вини та з метою схилення до співпраці з ними, оскільки факт застосування до ОСОБА_1 недозволених методів слідства свого підтвердження не знайшов.
Також не заслуговують на увагу доводи засудженого, що суд не дослідив усіх доказів, оскільки судом дана оцінка всім доказам у їх сукупності, а неприйняття до уваги окремих доказів та їх критичну оцінку належним чином вмотивовано.
Доводи засудженого про те, що деякі обставини не досліджені, а також про суттєву неповноту досудового і судового слідства з матеріалів справи не випливають.
Суд навів у вироку докази по обвинуваченню ОСОБА_1 і дав аналіз цим доказам після їх дослідження, тому слід визнати необґрунтованими доводи в скаргах засудженого про неповноту досудового і судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що дослідженими на досудовому і судовому слідстві доказами обвинувачення ОСОБА_1 в злочинах, наведених у вироку, знайшло своє підтвердження.
Не встановлено й істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б призводили до скасування вироку, при порушенні вказаної кримінальної справи, її розслідуванні, проведенні інших слідчих дій та під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Отже, сукупністю приведених у вироку доказів спростовуються наведені в апеляційних скаргах доводи засудженого ОСОБА_1 про недоведеність його вини у злочинах, за які він засуджений.
Доводи ж засудженого в апеляціях про те, що деякі обставини справи всебічно не досліджені (зокрема, на його думку, суд обмежився оголошенням показань свідка ОСОБА_2, в судовому засіданні не були перевірені показання свідків, не отримані ряд документів) є безпідставними, оскільки на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях першої інстанції, з достатньою повнотою з'ясовані всі обставини зазначених у вироку злочинів.
Отже, немає підстав додатково з'ясовувати ще якісь обставини, які не мають суттєвого значення для встановлення істини у справі, на що є посилання в скаргах засудженого ОСОБА_1
За таких обставин не має підстав вважати, що у справі допущена однобічність та суттєва неповнота досудового або судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону, які викликають необхідність скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, на чому наполягає в своїй апеляції засуджений.
Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів, тому твердження засудженого ОСОБА_1 у скаргах про те, що зазначену справу сфабриковано, є необґрунтованим.
Суд правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, та незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинений повторно.
Що ж стосується тверджень прокурора в апеляції про м'якість призначеного засудженому покарання, вони є непереконливими.
Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів. Призначаючи покарання засудженому суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та всі обставини справи. Злочин відноситься до категорії тяжких, підсудний вину не визнав, позитивно характеризується за місцем проживання, скоїв злочин під час відбуття покарання з іспитовим строком.
Враховуюче наведене, підстав для скасування чи зміни вироку колегія суддів не вбачає.
З огляду на обставини справи, згідно з якими ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у неодноразовому збуті наркотичних речовин, та враховуючи дані про особу ОСОБА_1, колегія суддів не знайшла підстав для скасування або зміни раніше обраного судом щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому вважає за необхідне даний запобіжний захід продовжити, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 148 КПК 1960 року.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
Апеляції прокурора, що брав участь в розгляді справи у суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді