79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.10.12 Справа № 5008/432/2012
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого -судді: Данко Л.С.,
Суддів: Давид Л.Л.,
Юрченко Я.О.,
При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою від 27.07.2012р. (вх. № 342 від 03.08.2012р.) Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття»(м. Ужгород),
на рішення господарського суду Закарпатської області від 09.07.2012р.
у справі № 5008/432/2012 (суддя Васьковський О.В.)
у справі за позовом
Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-4" (вул. Минайська, 16/1, м. Ужгород, Закарпатської області, 88000),
До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття»(вул. Кирила і Мефодія, 5, м. Ужгород, Закарпатської області, 88000),
Про стягнення з відповідача на користь позивача 61479,85 грн., в т.ч. 51813,50 грн. -основного боргу, 798,25 грн. інфляційних втрат, 1446, 01 грн. -3% річних та 7422,08 грн. -пені.
За участю представників сторін:
від апелянта/відповідача: Стадник А.Л. -п/к,
від позивача: Лапка І.С. -п/к за довіреністю від 05.06.2012р.
Представники, які прибули у судове засідання, з правами та обов'язками сторін визначеними у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України - ознайомлені. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.
Сторони подали письмове клопотання про відмову від здійсненні фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 03.08.2012р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л. та Юрченко Я.О.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 22.08.2012р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт/відповідач -08.08.12р. рекомендованою поштою № 7901006219716, позивач -08.08.2012р. рекомендованою поштою № 7901006219708 (докази -у справі).
22.08.2012р. у судовому засіданні оголошено перерву на 02.10.2012р. до 10 год. 45 хв., про що сторони повідомлені під розписку (а.с. 89).
Представник апелянта/відповідача прибув, викладене в апеляційній скарзі підтримав, просить рішення місцевого суду з підстав зазначених в апеляційній скарзі в частині стягнення 3% річних в сумі 1446,01 грн. скасувати.
Представник позивача прибув, 22.08.12р. за вх. № 5417 подав відзив на апеляційну скаргу, 22.08.2012р. подав клопотання про приєднання до матеріалів справи копії довідки з ЄДРПОУ та копію Статуту Товариства, у судовому засіданні надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, колегія суддів ухвалила долучити до матеріалів справи подані сторонами документи.
Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5008/432/2012.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.
09.07.2012р. господарський суд Закарпатської області у справі № 5008/432/2012 постановив рішення, яким позов задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 56258,81 грн., в т.ч. 51813,50 грн. основної заборгованості за поставлений природний газ, 1446,01 грн. -3% річних, 2999,3 грн. -пені, 1125,17 грн. судового збору. В решті позову відмовлено (а.с. 48-52).
Не погоджуючись із даним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення у даній справі в частині стягнення 3% річних в сумі 1446,01 грн. скасувати (а.с. 58-60).
Апелянт/відповідач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення господарського суду Закарпатської області від 09.07.2012р. у справі № 5008/432/2012р. в частині стягнення 3% річних в сумі 1446,01 грн. прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для вирішення спору. Зокрема, апелянт посилається на те, що місцевий суд безпідставно задовольнив позовну вимогу Позивача про стягнення пені та 3% річних, так як договорами відступлення права вимоги Позивачу передано право вимоги на суму 51813, 50 грн. (18216,32 грн. + 33597,18 грн.) основного боргу, а так умовами договорів не передбачено стягнення 3% річних, відтак вважає, що право вимоги на стягнення 3% річних не передано, тому в цій частині вважає рішення місцевого суду незаконним. Скаржник також вказує, що навіть як би у нового кредитора і могло виникнути право нарахування та стягнення 3% річних, то воно могло б виникнути лише з моменту фактичної сплати первісному кредитору новим кредитором суми заборгованості відповідача за договором відступлення права вимоги, оскільки 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, апелянт вважає, що 3% річних за своєю правовою природою є штрафними санкціями і право на їх нарахування могло виникнути лише з 18.04.2011р. від суми боргу 18216,32 грн. та 14.07.2011р. від суми боргу 33597,18 грн., з моменту відступлення права вимоги. Крім того, апелянт стверджує, що так як місцевим судом 26.10.2011р. порушено провадження у справі № 5008/1483/2011 про банкрутство ПАТ «ГТК «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», яке припинено 06.06.2012р., тому протягом дії мораторію з 26.10.11р. по 06.06.2012р., неустойка (штраф, пеня) та інші санкції не нараховуються згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відтак вважає, що задоволення вимог позивача в частині стягнення 3% річних є безпідставним.
Як встановлено місцевим судом, між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз" (Постачальник -за договором) та Відповідачем (Споживач -за договором) 01 січня 2011 року було укладено Договір № 1198/У на постачання природного газу для промислових споживачів (далі за текстом -Договір поставки)(а.с. 21-24).
Зазначений Договір поставки укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 214 ЦК України, оскільки іншого перед судом не доведено.
За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений Договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно умов вищевказаного Договору, постачальник зобов'язався передати відповідачу у 2011 році природний газ, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1 Договору на постачання природного газу для промислових споживачі).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на постачання природного газу для промислових споживачів постачальник поставив відповідачу 29 809 тис. куб.м. природного газу на суму 93216,62 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 28.03.2011р. (а.с. 19).
Відповідач за отриманий ним природній газ розрахувався частково.
Залишок заборгованості становить 18 216,32 грн., що підтверджується матеріалами справи, в т.ч. актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.04.2011р., який складено між постачальником та відповідачем у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за Договором на постачання природного газу для промислових споживачів (а.с. 20).
На виконання умов Договору на постачання природного газу для промислових споживачі постачальник поставив відповідачу 10 171 тис. куб.м. природного газу на суму 35597,18 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 29.06.2011р.
Відповідач і за цією поставкою природного газу розрахувався частково.
Залишок заборгованості становить 33597,18 грн., що підтверджується матеріалами даної справи, актом звірки № Сі/0170 від 30.06.2011р., складеним між сторонами в результаті звірки взаємних розрахунків.
Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закараптгаз" (Первісний кредитор за договором) та Позивачем (Новий кредитор за договором) 12.04.2011р. було укладено Договір відступлення права вимоги № 04/04-2011 (далі за текстом -Договір відступлення права вимоги-1 (а.с. 15-16) та 06 липня 2011р. Договір відступлення права вимоги № 05/07-2011 (далі за текстом -Договір відступлення права вимоги-2 (а.с. 9-10).
Згідно умов Договорів відступлення права вимоги -1 та 2 (п.п. 1.1.) Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за постачання природного газу відповідачу на підставі Договору № 1198/У від 01.01.2011р., укладеного між первісним кредитором та відповідачем.
Так, згідно п. 1.2. Договору відступлення права вимоги-1, за відступлене право Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму в розмірі 18216,32 грн., а відповідно до п. 1.2. Договору відступлення права вимоги-2, за відступлене право Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму в розмірі 33 597,18 грн.
На виконання вищевказаних Договорів відступлення права вимоги-1 та 2, позивач платіжними дорученням № 41 від 18.04.2011р. та № 59 від 14.07.2011р. перерахував Публічну акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації „Закараптгаз" 18216,32 грн. (а.с. 37) та 33597,18 грн. (а.с. 36).
У зв'язку з укладенням Договорів про відступлення права вимоги -1 та 2, Первісним кредитором надіслано відповідачу повідомлення від 13.04.2011р. за № 18/934 (а.с. 18) та повідомлення від 08.07.2011 за № 18/2435 (а.с. 12).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, що виникло між первісним кредитором та боржником на підставі Договору на постачання природного газу для промислових споживачів, за своїм змістом та характером, як визначено вище, підпадає під правове регулювання такого виду зобов'язань як поставка (глава 54 ЦК України).
Поставка є грошовим зобов'язанням, а відтак до неї застосовуються загальні положення про зобов'язання та договір (розділ І, ІІ книги п'ятої ЦК України), у т.ч. ст. 625 ЦК України, де встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).
Отже, вищевказана норма, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, застосовуються у силу закону незалежно від того чи обумовлено сторонами, у певній формі, про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, які передбачено ст. 625 ЦК України, входять до складу грошового зобов'язання, є іншим засобом захисту цивільних прав.
Три проценти річних встановлені ст. 625 ЦК України не слід плутати з неустойкою (штрафом, пенею) в розумінні ст. 549 ЦК України та штрафними санкціями в розумінні ст. 230 ГК України, вони не є мірою відповідальності.
Вказана правова позиція була викладена ще у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.02.2002р. та стосувалася ст. 214 ЦК УРСР (з 01.01.2004р. це ст. 625 ЦК України), постановах Верховного Суду України від 04.07.2011р. 3 справі № 13/210/10, від 12.09.2011р. у справі № 6/433-42/183, від 12.12.2011р. у справі № 07/238-10, постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2010р. у справі № 14/347, від 05.04.2011 у справі № 23/466, від 16.03.2011р. у справі № 11/109, Інформаційному листі ВГС України «Про практику застосування Вищим господарським судом України в розгляді справ окремих норм матеріального права»від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 та інших.
З огляду на наведене Відповідач три проценти річних безпідставно ототожнив штрафними санкціями в розумінні ст. 230 ГК України.
Разом з тим, три проценти річних не суть тотожні із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абзацу четвертого частини четвертої ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Слід також зазначити, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, оскільки останні входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719, від 15.11.2010р. у справі № 4/720).
Вищенаведене спростовує доводи Відповідача про те, що Первісним кредитором за Договорами уступки права вимоги - 1 та 2, право на нарахування та стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не передавалось.
Так, за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати за товар позивач за період з 06.06.2011р. по 31.05.2012р. заборгував 18216,32 грн., за період з 06.07.2011р. по 31.05.2012р. має борг в сумі 33597,18 грн. Відтак, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати, що згідно розрахунку становить 798,25 грн. та три проценти річних, що згідно розрахунку становить 1446,01 грн.
Однак, місцевим судом встановлено, що виходячи з Методики розрахунку інфляційних втрат, позивачем здійснено нарахування всупереч „Рекомендаціям щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ затверджені у листі Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97 та всупереч правової позиції ВГС України викладеної у постановах від 05.04.2011р. у справі № 23/466 та від 01.02.2012р. у справі № 52/30.
Так, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період перемножити між собою. Офіційний індекс інфляції за червень 2011р. -100,4% (газета «Урядовий кур'єр» № 122 від 08.07.11р.), за липень 2011р. - 98,7% (газета «Урядовий кур'єр»№ 144 від 09.08.11р.), за серпень 2011р. -99,6% (газета «Урядовий кур'єр»№ 164 від 08.09.11р.), за вересень 2011р. -100,1% (газета «Урядовий кур'єр»№ 187 від 11.10.11р.), за жовтень 2011р. -100,0% (газета «Урядовий кур'єр»№ 208 від 09.11.11р.), за листопад 2011р. -100,1% (газета «Урядовий кур'єр»№ 229 від 08.12.11р.), за грудень 2011р. -100,2% (газета «Урядовий кур'єр»№ 4 від 11.01.12р.), за січень 2012р. -100,2% (газета «Урядовий кур'єр»№ 23 від 07.02.12р.), за лютий 2012р. -100,2% (газета «Урядовий кур'єр»№ 44 від 07.03.12р.), за березень 2012р. -100,3% (газета «Урядовий кур'єр»№ 65 від 10.04.12р.), за квітень 2012р. - 100,0% (газета «Урядовий кур'єр»№ 82 від 11.05.12р.), за травень 2012р. -99,7% (газета «Урядовий кур'єр»№ 100 від 07.06.12р.).
У спірному випадку за період з червня 2011р. по травень 2012р. включно щомісячні індекси інфляції не привели до збільшення суми простроченої заборгованості:
1) (100,4%/100)*(98,7%/100)*(99,6%/100)*(100,1%/100)*(100,0%/100) * (100,1%/100) * (100,2%/100)*(100,2%/100)*(100,2%/100)*(100,3%/100)*(100,0%/100)*(99,7%/100) = 0,994 * 18216,32 грн. - боргу = 18107,22 грн. -18216,32 грн. = 0,00 грн. -інфляційних втрат; 2) (98,7%/100)*(99,6%/100)*(100,1%/100)*(100,0%/100)*(100,1%/100)*(100,2%/100)*(100,2% /100)*(100,2%/100)*(100,3%/100)*(100,0%/100)*(99,7%/100) = 0,991 * 33597,18 грн. - боргу = 33294,52 грн. - 33597,18 грн. = 0,00 грн. -інфляційних втрат.
Відтак місцевий суд правомірно відмовив Позивачу у задоволенні вимог про стягнення суми 798,25 грн. інфляційних втрат.
Крім того, місцевим судом задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 1446,01 грн. -3% річних, які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.
Розрахунок трьох відсотків річних проводиться за формулою: сума боргу * 3% річних * кількість днів прострочення / 365 = 3% річних.
Отже: 1) (18216,32 грн. -боргу * 3% річних /365 * 359 днів прострочення = 537,51 грн.; 2) (33597,18 грн. -боргу * 3% річних /365 * 329 днів прострочення = 908,50 грн.). Загальний розмір 3% річних за спірний період складає 1446,01 грн. (537,51 грн. + 908,50 грн.).
Відповідно до п. 7.2. Договору на постачання природного газу для промислових споживачів за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п. 6.1. даного Договору споживач сплачує постачальнику, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також відшкодовує понесені постачальником збитки.
Керуючись вказаним пунктом Договору на постачання природного газу для промислових споживачів, Позивач, як новий кредитор, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за природний газ, нарахував відповідачу пеню за період з 06.06.2011р. по 31.05.2012р. на суму прострочення 18216,32 грн. та за період з 06.07.2011р. по 31.05.2012р. на суму прострочення 33597,18 грн., при обліковій ставці НБУ, яка діяла у періоди, за які нараховується пеня 7,75%, що згідно розрахунку становить 7422,08 грн.
Відповідач не погодився з періодом нарахування і сумою пені і з посиланням на ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 256 Цивільного кодексу України доводить, що нарахування пені може бути здійснено лише за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пункт 6.1. Договору на постачання природного газу для промислових споживачів встановлює, що оплату за газ споживач здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% передоплати вартості запланованих місячних обсягів до 25 числа місяця попереднього місяця поставки. Остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється на підставі двохстороннього Акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця наступного за звітним місяцем поставки газу.
Оскільки, дати Актів приймання-передачі природного газу - 28.03.2011р. та 29.06.2011р., то прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (відповідачем) слід рахувати з наступного за останнім днем наданого договором для оплати платежу, тобто з 06.04.2011р. та з 06.07.2011р. (ст. 253 ЦК України).
Крім того, з 26.10.2011р. (порушено провадження) по 06.06.2012р. (припинено провадження) у господарському суді Закарпатської області здійснювалося провадження у справі № 5008/1483/2011 про банкрутство публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття". Відповідно до ч. 4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (пеня, штраф).
Отже, беручи до уваги вищенаведене, період для нарахування пені, яка підлягає до стягнення, становить з 06.04.2011р. по 06.10.2011р. = 183 дні прострочення, при обліковій ставці НБУ за цей період 7,75% (подвійна облікова ставка = 7,75%*2 = 15,50%, для розрахунку/100% = 0,155) на суму прострочення 18216,32 грн. (18216,32 грн. -боргу * 0,155/365 *183 дні прострочення = 1415,63 грн.) та з 06.07.2011р. по 25.10.2011р. = 111 днів прострочення на суму прострочення 33597,18 грн. (33597,18 грн. -боргу*0,155/365 * 111- днів прострочення = 1583,67 грн.).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що при перерахунку сума пені за вказані вище періоди становить 2999,30 грн. (1415,63 грн. + 1583,67 грн.), а не 7422,08 грн., як вказав Позивач.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, місцевий суд прийшов до правомірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 51813,50 грн. основної заборгованості за природний газ та 1446,01 грн. - три проценти річних підлягає задоволенню, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені -частково у сумі 2999,30 грн.
З огляду на наведене, твердження апелянта/відповідача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, та такими, що не заслуговують на увагу суду.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 09.07.2012р. у справі № 5008/432/2012 та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 09.07.2012р. у справі № 5008/432/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу уточнену -без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Юрченко Я.О.