79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.10.12 Справа № 5015/2722/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Давид Л.Л.
Суддів Данко Л.С.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» без номера від 26.09.2012 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1851 від 09.10.2012р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012р.
у справі № 5015/2722/12 (суддя -Яворський Б.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський", м. Муровані Курилівці Мурованокуриловецький район Вінницька область
до Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім", м.Львів
про стягнення збитків в сумі 61'760,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Цибулька А.М. -представник (довіреність №330 від 07.05.2012 р.);
від відповідача: Симотюк М.А. -представник (довіреність №24/07-7 від 24.07.2012 р.);
Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2012 р. у справі № 5015/2722/12 (суддя -Яворський Б.І.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський»до Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім»про стягнення збитків в сумі 61760,00 грн. відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факт заподіяння йому збитків в розумінні ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України через те, що в силу відсутності попередньої оплати товару, яка є обов'язковою умовою Договору №П-15/11-6001 від 10.11.2011 р. у відповідача не виникло обов'язку поставки і, як наслідок, ним не було порушено зобов'язання, як це передбачає ст. 610 Цивільного кодексу України.
Позивач, -Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський», - не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. На думку апелянта, суд неправильно застосував ст. 610 та ст. 693 Цивільного кодексу України, вказуючи на те, що через повернення позивачем суми передоплати у відповідача не виникло зобов'язання по договору, вважає, що такі у відповідача виникли в момент підписання останнього. Тобто, відповідач відмовився від зобов'язання з поставки товару, внаслідок чого позивач був вимушений купувати цей товар за підвищеними цінами, що в даному випадку і є додатковими витратами в розумінні ст. 225 Господарського кодексу України. У спірних правовідносинах мають місце всі необхідні елементи цивільного правопорушення, а тому в задоволенні позовних вимог місцевим господарським судом відмовлено безпідставно. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012 р. та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача збитків у розмірі 61760,00 грн.
Відповідач, -Приватне акціонерне товариство «Галнафтохім», - у відзиві, вих. № 23/10-9 від 23.10.2012 р., заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що судом правильно враховано вимоги ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України та вірно відмовлено в задоволенні позову.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5015/2722/12 та призначено до розгляду в судове засідання на 29.10.2012 р. (а.с. 87,Т.2).
В судове засідання 29.10.2012 р. з'явились представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
10 листопада 2011р. Приватне акціонерне товариство "Галнафтохім" (Постачальник, відповідач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" (Покупець, позивач у справі) уклали договір поставки мінеральних добрив (вагонні поставки) №П-15/11-6001 (надалі -Договір, а.с. 7-10; Т.1).
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити (передати у власність покупця) товар - селітра аміачна в біг-бегах, 1'536 тн, ціна за одиницю 3'090,00 грн. (в т.ч. ПДВ), загальна сума з ПДВ 4'746'240,00 грн., а покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити та належним чином прийняти цей товар.
Згідно п.2.1 Договору ціна товару викладена у відповідності з умовами поставки СРТ Інкотермс 2000: залізнична станція Котюжани та включає в себе вартість упаковки, транспортування. Загальна сума (Ціна) Договору складає: 4746240,0 +(-) 5% грн., в т.ч. ПДВ (п.2.2. Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом, на умовах СРТ Інкотермс 2000 залізнична станція Котюжани, згідно наданих покупцем залізничних реквізитів.
Згідно п.3.2 Договору товар поставляється до 10 лютого 2012р. при умові перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% загальної суми договору. Покупець зобов'язаний за 5 днів до відвантаження товару підтвердити постачальнику залізничні реквізити для відправки вагонів, надавши постачальнику в письмовій формі відповідні транспортні інструкції по факсу за номером, вказаним у розділі 11 даного договору і надання телеграми про готовність прийняття вагонів від ст.призначення на ст.відвантаження (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.4 Договору постачальник звільняється від обов'язку допоставити покупцеві товар, якщо недопоставка чи недоодержання товару сталася внаслідок порушення покупцем зобов'язань по оплаті товару або порушення покупцем п.3.3 договору.
Згідно п.3.5 Договору передача товару здійснюється на станції відвантаження, шляхом здачі перевізнику -Укрзалізниці для доставки покупцеві до станції призначення. Станція призначення, код станції, вид упаковки, кількість товару, що постачається до цієї станції, зазначаються в транспортній інструкції наданій покупцем для постачальника.
Пунктом 4.1. розділу 4 Договору поставки визначено порядок розрахунків, згідно якого покупець (позивач) зобов'язаний перерахувати 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника (відповідача) в строк до 11 листопада 2011 р. за 1024 тн. Товару і в строк до 18 листопада 2011 р. за 512 тон Товару.
Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 від 17.11.2011 р. до Договору поставки №П-15/11-6001 від 10.11.2011 р. сторонами змінено строки розрахунків, а саме згідно якого покупець зобов'язаний перерахувати 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника за 1024 тн. Товару в строк до 11.11.2011 р., за 384 тн. Товару в строк до 18.11.2011 р. і за 128 тн. Товару в строк до 05.12.2011 р.
Відповідно до п.10.2 Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
На виконання умов Договору позивач здійснив оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями: №963 від 10.11.2011р. на суму 3'164'160,00 грн., №979 від 17.11.2011р. на суму 1'186'560,00 грн. та №1063 від 02.12.2011р. на суму 395'520,00 грн. (а.с. 12-14; т.1).
25 січня 2012р. відповідач надіслав на адресу позивача лист (вих.№25/01-3), в якому повідомив про неможливість виконання своїх зобов'язань по поставці товару в повному обсязі у строки встановлені договором. Це зумовлене виникненням обставин, які постачальник не міг передбачити при підписанні договору -Укрзалізниця в рамках програми свого технологічного реформування змінила технологію взаємодії з вантажовідправниками та створила ДП "Український транспортно-логістичний центр". Внаслідок такого технологічного реформування Укрзалізниці суттєво ускладнилася процедура замовлення, оскільки попри наявність заключених договорів, із даними структурами, не забезпечується вчасне виконання замовлених послуг. Також, у листі сказано, що невиконання своїх зобов'язань приватними структурами та ДП "Український транспортно-логістичний центр" спричинило порушення строків поставки замовленого позивачем вантажу (а.с. 15; Т.1).
25 січня 2012р. позивач листом №50 просить повернути попередню оплату за аміачну селітру в біг -бегах в сумі 4746240,00 грн. згідно Договору №П-15/11-6001від 10.11.2011 р. (а.с. 91,92; Т.2).
Відповідач виконав вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський», здійснив повернення коштів в сумі, вказаній у листі № 50 від 25.01.2012 р.
Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 61760,00 грн. обґрунтовуються закупівлею в інших постачальників за вищими цінами селітри, зокрема:
26 січня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський"(покупець) та Малим Приватним Підприємством Фірма "Ерідон" (постачальник) було укладено договір №260/12/84-МДО поставки селітри аміачної в кількості 544 тонни за ціною 2'650,00 грн. без ПДВ на загальну суму 1'729'920,00 грн. Проведення оплати за даним договором підтверджується платіжним дорученням №66 від 27.01.2012р. Також, 07.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський"(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хімтрейд" (постачальник) укладено договір №07-02/12-1Д поставки селітри аміачної в кількості 320 тонн за ціною 2'608,33 грн. без ПДВ на загальну суму 1'001'600,00 грн. Проведення оплати за таким договором підтверджується платіжним дорученням №135 від 15.02.2012р. (а.с.16-22; Т.1).
З огляду на закупівлю селітри за ціною, що є вищою від ціни за договором поставки з відповідачем, позивач розрахував ціну позову та просить стягнути з відповідача відповідні збитки, що виражаються у різниці між ціною на селітру аміачну за договором поставки між сторонами спору та за договорами поставки між позивачем і Малим Приватним Підприємством Фірма "Ерідон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хімтрейд".
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним:
Відповідно до вимог ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержанні нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).
Згідно ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
В силу ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Підставою для покладання обов'язку відшкодувати збитки є порушення права (правопорушення), зокрема, передбачене ст. 610 ЦК України невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Збитками, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Виходячи з умов укладеного між сторонами договору № П-15/11-6001 від 10.11.2011 року, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу мінеральні добрива у кількості 1536 т. на загальну суму 4746240,00 грн., однак такі не виконав.
В частині 3 ст. 693 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, дана стаття передбачає правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві попередньо оплачений ним товар. У цьому випадку покупець наділяється правом на свій вибір вимагати від продавця: передачі оплаченого товару (при цьому не має значення розмір попередньої оплати -в повному обсязі чи частково) або ж повернення сплаченої грошової суми.
25 січня 2012р. позивач надіслав на адресу відповідача лист (вих. № 50), в якому просить повернути попередню оплату за аміачну селітру в біг -бегах в сумі 4746240,00 грн. згідно Договору №П-15/11-6001 від 10.11.2011 р. Відповідач здійснив повернення коштів.
Таким чином, позивач реалізував своє право на повернення сплаченої за товар грошової суми, яке передбачене чинним законодавством, як правовий наслідок - не передання продавцем повної кількості товару, що обумовлена в договорі.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що Товар поставляється до 10 лютого 2012 р., однак сторони не обумовили дати першої поставки товару. Враховуючи те, що відповідач повернув позивачу суму попередньої оплати в день вимоги - 25 січня 2012 р., що підтвердили і представники сторін в судовому засіданні, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність в діях відповідача порушення зобов'язання по Договору №П-15/11-6001.
Оскільки відсутній факт порушення зобов'язання, то відсутня і одна із складових частин цивільного правопорушення та умова до відшкодування збитків, - протипрана поведінка відповідача.
Закупка позивачем Товару (селітри) у МППФ «Ерідон»та ТзОВ «Торговий дім «Хімтрейд»є його вільним волевиявленням та добровільним розпорядженням коштами і не може вважатися збитками в розумінні чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.3 ст.189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Згідно ч.1 ст.190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Аміачна селітра реалізується на ринку за вільними цінами, а, отже, ціна може змінюватись залежно від волевиявлення сторін та конкретних умов поставки, обсягу партії, умов оплати та інших контрактних умов. Такий висновок зроблений і Державним підприємством "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків"№11/1103 від 27.07.2012р. (а.с. 67; Т.2).
Крім того, згідно вимог ч.3 ст. 226 Господарського кодексу України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Судова колегія звертає увагу і на той факт, що укладення позивачем договору на поставку Товару за ціною 2650,00 грн. без ПДВ за тонну відбулось 25.01.2012р., - одразу після отримання листа відповідача від 25.01.2012р., тобто це свідчить, про те що позивач не вчиняв дій, спрямованих на ненастання негативних наслідків, або запобіганню виникнення збитків.
Відповідач, в свою чергу, діяв згідно вимог ч.2 ст. 226 Господарського кодексу України, напевно знаючи про неможливість поставки селітри в обумовлений договором строк, з незалежних від нього підстав (внаслідок технічного реформування Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками), невідкладно повідомив про це другу сторону, що позбавляє позивача правових підстав стягнення з нього збитків.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про не обґрунтованість та не доведеність позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012 р. у справі № 5015/2722/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський»без номера від 26.09.2012 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1851 від 09.10.2012р.) - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 5015/2722/12 повернути господарському суду Львівської області.
повний текст постанови підписано 30.10.2012 р.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Юрченко Я.О.