11.5
Іменем України
26 квітня 2013 року Справа № 812/1125/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Лагутіна А.А.,
при секретарі судового засідання: Рязанській Є. О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Дашко Т. І. (довіреність № 787 від 05.02.2013 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Енгельса» до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2013 року № ВП 35918688, -
28 січня 2013 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ім. Енгельса» (далі - Позивач або СТОВ «Ім. Енгельса») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції (далі - Відповідач або ВДВС) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2013 року № ВП 35918688.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 січня 2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції Несвіт Н.П. на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №22157044 від 30.10.2010 року відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника - СТОВ «Ім. Енгельса» виконавчого збору в розмірі 40604,67 грн.
30 жовтня 2010 року головний державний виконавець Білоус С.М. виніс постанову про стягнення виконавчого збору, в порядку вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», так як боржник в добровільному порядку в семиденний строк Наказ №30/234 не виконав.
22 березня 2011 року на підставі ч.1 п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого документа - наказу 19/238, виданого 29.11.2009 року господарським судом Луганської області, яким з боржника - СТОВ «Ім.Енгельса» на користь TOB "Українська лізінгова компанія" прострочену заборгованість в загальній сумі 406076,66 грн.
Позивач вважав, що постанову про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору №№22157044 від 30.10.2010 року, необхідно було прийняти не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження ВП № 22157044, а саме не пізніше 23.03.2011 року. Однак в супереч вимогам чинного законодавства, ВДВС Новопсковського РУЮ, порушуючи термін, 09.01.2013 року прийняв незаконну постанову про відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного у позові, позивач просив скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2013 року № ВП 35918688.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав письмове заперечення на позов, в якому зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження 09.01.2013 року № ВП 35918688 винесена у відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», тому підстави для її скасування відсутні (аркуші справи 19-21).
Враховуючи доводи викладені у запереченні, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України від 21.04.1999 року № 606-ХIV "Про виконавче провадження"(далі - Закон №6 06),
Відповідно до ст.1 Закону №606, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ст.5 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Статтею 5 Закону № 606 визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст. 49 Закону № 606, виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;
6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;
8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.
У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень,
затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.
У разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 47 Закону, постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у ВДВС перебувало виконавче провадження, відкрите на виконання наказу Господарського суду Луганської області № 19/238 від 29.11.2009 року про стягнення з СТОВ «Ім. Енгельса» на користь TOB „Українська лізингова компанія" заборгованість на суму 406076,66 грн.
Боржником, рішення суду у строк для добровільного виконання, виконано не було. Керуючись вимогами ст. 46 Закону № 606 державним виконавцем 30.10.2010 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яка позивачем не оскаржувалась (аркуш справи 74).
22.03.2011 року, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606, державним в виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (аркуш справи 11).
В супереч вимогам ч. 7 ст. 28 Закону № 606, державним виконавцем після закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження на виконання постанови про стягнення виконавчого збору відкрито не було.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 83 Закону № 606, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Постанови, зазначені в частинах другій - четвертій цієї статті, можуть, бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленому цим Законом.
Керуючись вимогами ст. 83 Закону № 606, виконуючим обов'язки начальника ВДВС було здійснено перевірку вказаного виконавчого провадження та виявлення порушення вимог Закону № 606, а саме по вказаному виконавчому провадженню державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, згідно матеріалів виконавчого провадження виконавчий збір боржником не було сплачено. Відповідно до ст. 28 Закону № 606, державним виконавцем не винесено постанову про виділення в окреме виконавче провадження постанови про виконавчий збір.
Так, 09.01.2013 року, постановою виконуючого обов'язки начальника ВДВС про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.03.2011 року та зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії з дотриманням вимог ст. 28 Закону № 606 (аркуші справи 22).
09.01.2013 року, за наслідками перевірки виконавчого провадження, державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 22157044 про стягнення з СТОВ «Ім. Енгельса» на користь TOB „Українська лізингова компанія" боргу на суму 406076,66 грн., та відповідно до вимог п. 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень у постанові зазначено про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження (аркуш справи 26).
Постанова про закінчення виконавчого провадження від 09.01.2013 року та постанова про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження було направлено на адресу позивача 09.01.2013 року за вих. №113, 114 згідно Журналу реєстрації вихідної кореспонденції (аркуші справи 27-39).
09.01.2013 року, відповідно до вимог ст. 17, 19, 28 Закону № 606, п. 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень державним виконавцем винесена оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 35918688 на виконання постанови про стягнення виконавчого збору (аркуш справи 10).
Порушення щодо процедури прийняття рішень по виділенню в окреме виконавче провадження виконавчого провадження по стягненню судового збору відповідачем були усунені.
За таких обставин суд дійшов висновку, що проведені дії відповідача по винесенню оскаржуваної постанови вчинені з дотриманням вимог Закону № 606 та Інструкції з організації примусового виконання рішень, крім того постанова про стягнення виконавчого збору позивачем не оскаржувалась та відповідно до вимог Закону № 606 є виконавчим документом, який підлягає виконанню ВДВС.
Суд констатує, що порушення зі сторони відповідача строків винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, на яке вказує позивач, не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, а відтак позовні вимоги визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є суб'єктом владних повноважень, не повертаються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Енгельса» до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2013 року № ВП 35918688, відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 07 травня 2013 року.
Суддя А.А. Лагутін