01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"29" квітня 2013 р. Справа № 911/695/13-г
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства «ЛТД Будтрейдсервіс», Київська обл., м. Богуслав
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф.», Київська обл., м. Миронівка
про стягнення 41966,60 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Рева І.І. (дов. № 28/12-1 від 28.12.2012р.);
Обставини справи:
Приватне підприємство «ЛТД Будтрейдсервіс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф.» (далі - відповідач) про стягнення 41966,60 грн. заборгованості за договором про надання послуг із перевезення вантажу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг із перевезення вантажу в частині зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 41966,60 грн.
В судовому засіданні 12.03.2013 р. було оголошено перерву до 29.03.2013 р.
29.04.2013 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи підпису та печатки в документі.
Зазначене клопотання судом не задоволено з підстав, зазначених в мотивувальній частині рішення.
В судовому засіданні 29.04.2013 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що в порушення ч. 1 ст. 33 ГПК України позивачем не було надано до суду жодних документів на підтвердження факту надання відповідачу послуг по перевезенню, які відповідач не визнає. Відповідач також зазначив, що з наданого позивачем до суду акта звіряння розрахунків станом на 30.11.2011 р. та листа про визнання боргу № 44 від 24.02.2012 р. неможливо встановити факт надання послуг із перевезення вантажу та визнання відповідачем боргу, оскільки вказані документи підписані невідомою (не уповноваженою) особою ТОВ «ВІК Р.С.Ф.».
Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2013 р. підтримав позовні вимоги. В судові засідання 29.03.2013 р. та 29.04.2013 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки в судове засідання 29.04.2013 р. позивач суд не повідомив.
Представник відповідача в судових засіданнях 12.03.2013 р., 29.03.2013 р. та 29.04.2013 р. заперечував проти позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд
Встановив:
20.09.2011 р. між Приватним підприємством «ЛТД Будтрейдсервіс» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф.» (Замовник) було укладено договір № П-20/09/11-1 про надання послуг із перевезення вантажу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця призначення, тобто з господарства виробника, до пункту призначення, яким є цукровий завод, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі ТОВ «ВІК Р.С.Ф.», який бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.
Окрім безпосереднього здійснення перевезення, перевізник зобов'язується за окрему плату надати відправникові пов'язані із перевезенням вантажу транспортно-експедиційні послуги (п. 2.1. договору).
Згідно з п. 2.2. договору оформлений подорожній лист, завірений перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення матеріальної відповідальності за схоронність такого вантажу на перевізника.
Пунктом 2.4. договору встановлено, що перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його завантаження на автотранспорт та протягом всього часу перевезення до моменту відвантаження вантажу на склад вантажоодержувача та підписання уповноваженою особою вантажоодержувача товаро-транспортної накладної.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору перевізник зобов'язується визначити типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу, визначеного цим договором та у заявці, що була подана відправником, та забезпечити своєчасне подання автотранспорту для завантаження відповідно до заявки та придатного для перевезення вантажів.
Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Розрахунок проводиться за кожні 10 днів, після пред'явлення актів виконаних робіт і рахунків на оплату.
20.09.2011 р. між сторонами було підписано додаткову угоду до договору про надання послуг із перевезення вантажу від 20.09.2011 р., відповідно до умов якої сторонами встановлено наступну вартість перевезення вантажу: до 40 км. - 1,50 грн.; від 40 до 65 км. - 1,15 грн.; від 65 до 100 км. - 1,05 грн.; від 100 км. - 0,80 грн.
За твердженням позивача, ПП «ЛТД Будтрейдсервіс» належним чином виконало свої зобов'язання за договором № П-20/09/11-1 від 20.09.2011 р. про надання послуг із перевезення вантажу, що, на думку позивача, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін, відповідно до якого розмір заборгованості відповідача станом на 30.11.2011 р. складає 41966,60 грн.
Проте, як зазначає позивач, відповідач всупереч умов договору № П-20/09/11-1 від 20.09.2011 р. не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг із перевезення та не погасив вказану заборгованість.
За таких обставин, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 7 від 14.02.2012 р. про перерахування заборгованості за надані послуги із перевезення вантажу у розмірі 41966,60 грн., на яку позивачем отримано лист-відповідь вих. № 44 від 24.02.2012 р. ТОВ «ВІК Р.С.Ф.», в якому відповідач повністю визнав заборгованість перед ПП «ЛТД Будтрейдсервіс».
Таким чином, на підставі вищезазначених акта звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2011 р. та листа-відповіді вих. № 44 від 24.02.2012 р. позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № П-20/09/11-1 від 20.09.2011 р. у розмірі 41966,60 грн.
Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання відповідачу послуг із перевезення вантажу за договором № П-20/09/11-1 від 20.09.2011 р. та наявності у відповідача заборгованості з їх оплати у розмірі 41966,60 грн., а саме первинних облікових документів (товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт тощо, що передбачено п.п. 2.4., 5.1. договору), підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених їх печатками.
Наданий позивачем акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Крім того, позивачем не надані заявки ТОВ «ВІК Р.С.Ф.» на перевезення вантажу, які відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору є підставою для надання позивачем послуг з перевезення.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином не доведено факт надання ним послуг та існування заборгованості у відповідача за договором № П-20/09/11-1 від 20.09.2011 р.
Що стосується заявленого представником відповідача клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи підпису та печатки в документі, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
В обґрунтування необхідності проведення судово-почеркознавчої експертизи відповідач посилається на те, що підпис генерального директора ТОВ «ВІК Р.С.Ф.» Шульги В.І. на листі-відповіді вих. № 44 від 24.02.2012 р. візуально відрізняється від підпису на договорі № П-20/09/11-1 від 20.09.2011 р., що ставить під сумнів факт підписання вказаного листа особисто директором ТОВ «ВІК Р.С.Ф.» Шульгою В.І.
Проте, як встановлено господарським судом, лист-відповідь вих. № 44 від 24.02.2012 р. не є документом первинної облікової звітності, що містить відомості про надання позивачем послуг з перевезення за договором № П-20/09/11-1 від 20.09.2011 р. та підтверджує факт їх здійснення, в зв'язку з чим не може бути прийнятий судом в якості доказу надання послуг.
За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи підпису та печатки в документі, оскільки висновок експерта з даного питання не вплине на результат розгляду справи по суті.
Отже, в повній мірі дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «ЛТД Будтрейдсервіс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Р.С.Ф.» 41966,60 грн. боргу є необґрунтованими, недоведеними, а отже такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Суддя Рябцева О.О.
Рішення підписано 07.05.2013 р.