36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
30.04.2013 р. Справа №917/450/13-г
За позовом Прокурора Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», м. Полтава
до Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат", м. Полтава
про стягнення грошових коштів у сумі 69 129,76 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники:
від позивача : Данілова Н.Н.
від відповідача : не з'явився, повідомлений належним чином.
від прокуратури: Саранча О.Ю.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст. 85 ГПК України (30.04.2013 р.).
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 69129,76 грн., з них: 68019,94 грн. - основна заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за №584 від 14.10.2005 р.; 154,70 грн. - 3% річних; 808,84 грн. - пені та 146,28 грн. - інфляційних.
Представники позивача та прокуратури на задоволенні позовних вимог наполягають з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 584 від 14.10.2005 р. та додаткових угод до нього. Крім того, в заяві № 29-01/2058 від 28.03.2013 р. позивач повідомляє, що від відповідача надійшла часткова оплата основної заборгованості за опалення в сумі 18000,00 грн., тому, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в цій частині просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та в підтвердження даної проплати надає довідки та копії виписок з банківського рахунку (а.с. - 25-26, 41-43).
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали від 18.04.2013р. (в матеріалах справи), в засідання суду не з'явився, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, вимог попередніх ухвал суду не виконав. Таким чином, відповідач тричі належним чином повідомлявся про дату та час слухання справи; судом неодноразово відкладався розгляд справи для надання відповідачу можливості бути присутнім у судовому засіданні та надати пояснення стосовно спору, у тому числі у зв"язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та прокуратури, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
14.10.2005 року між сторонами було укладено договір № 584 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень до межі розподілу будівлі гуртожитку по вул. Павленківська, 18 (арк.спр. 12-13). Крім того, до даного договору були укладені Додаткові угоди.
При цьому сторони узгодили наступне:
- оплата за опалення та гаряче водопостачання стягується за фактично використану кількість теплової енергії на підставі тарифів встановлених уповноваженим органом. (п.25 договору в редакції Додаткової угоди №6);
- всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунка, виписаного позивачем (п. 26 договору);
- розрахунки за теплову енергію проводяться плановим платежем за платіжними дорученнями у розмірі 1/3 обсягів місячного споживання теплової енергії. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться проводиться до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом з урахуванням суми проміжних платежів;
- факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. Уразі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в п'ятиденний термін, як це передбачено пунктом 7з) Договору, він, підписаний позивачем в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання відповідачу теплової енергії;
- у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня у розмірі 1% за кожен день прострочки платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, якщо інше не передбачено діючим законодавством (п. 27 договору в редакції Додаткової угоди №9);
- даний договір заключний на період а) для опалення з 10.10.2005 р. по 31.12.2008 р.; б) для гарячого водопостачання з 10.10.2005 р. по 31.12.208 р.; в) в частині розрахунків до їх повного завершення. Договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення договору або його перегляд не буде заявлено однією із сторін ( п. 33 Договору в редакції Додаткової угоди №11).
Дії, спрямовані на розірвання договору чи припинення його дії, сторонами не вчинялися.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо відпуску теплової енергії та відповідно до наданих ним Актів приймання-передачі, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, відповідачу були надані послуги на загальну суму 68019,94 грн. та надіслані на адресу відповідача відповідні рахунки (копії актів приймання -передачі, рахунків та докази їх направлення відповідачу - в матеріалах справи - арк. спр.27-38) .
В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді вчасно та повністю не розраховувався, внаслідок чого у нього, за даними позивача, утворилась заборгованість у сумі 68019,94 гривень за період з 01.11.2012 року по 28.02.2013 р.
Крім того, позивач на підставі договору, ст. 230 ГК України та 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 808,84 грн. пені та 154,70 грн. 3% річних за період з 11.12.2012 р. по 28.02.2013 р., 146,28 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2012 року по січень 2013 року.
Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 69129,76 грн.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 №686-XIV (зі змінами), суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 50019,94 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір №584 "С" від 14.10.2005 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води та додаткові угоди до нього, рахунки на оплату послуг, Акти приймання-передачі теплової енергії та докази їх надсилання, докази проведення проплат відповідачем; оригінали відповідних документів оглянуті в судовому засіданні) та підлягають задоволенню. В частині стягнення 18000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з проплатою даної суми заборгованості відповідачем після порушення провадження у справі (згідно довідки №29-01/2125 від 29.03.2013 р., наданої позивачем, оплата була здійснена наступними платежами: платіжним дорученням №1462 від 18.03.2013 р. на суму 8000,00 грн., платіжним дорученням №1494 від 20.03.2013 р. на суму 2000,00 грн., платіжним дорученням №979 від 20.03.2013 р. на суму 8000,00грн., а.с. 41) та відсутністю предмету спору.
Судом перевірено методику розрахунку пені, 3% річних та індексу інфляції з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 808,84 грн. пені, 154,70 грн. - 3% річних за період з 11.12.2012 р. по 28.02.2013 р. та 65,96 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2012 року по січень 2013. В частині стягнення 80,32 грн. інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають (при розрахунку інфляційних втрат, згідно доданого до позову розрахунку, до суми основного боргу, на яку нараховуються інфляційні втрати неправомірно включена сума інфляційних втрат за попередній місяць, що призвело до завищення суми боргу, на яку нараховуються інфляційні втрати, у той час як включення інфляційних втрат до суми основного боргу та нарахування на них інфляційних втрат не допускається, що підтверджується, серед іншого, і відповідною судовою практикою (наприклад, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012р. у справі №5023/2765/12 та Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. по даній справі); крім того, нарахування інфляційних втрат здійснювалося на неправильно визначену та значно завищену суму основного боргу).
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Позивачем та прокурором надано належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач жодних доказів, які б спростовували наявність боргу чи його розмір, не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір стягується зі сторін в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст.49 ГПК України та з врахуванням приписів п.4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,75, 80 (п.1-1 ч.1),82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Колективного підприємства "Полтавський мясокомбінат"(36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 6, р/р 26009171354001 в КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 00424214) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул.Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/р 260007148 в АК "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПО 03338030) - 50019,94 грн. основного боргу, 808,84 грн. пені, 154,70 грн. 3% річних та 65,96 грн. інфляційних нарахувань.
3.Стягнути з Колективного підприємства "Полтавський мясокомбінат"(36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 6, р/р 26009171354001 в КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 00424214) до спеціального фонду державного бюджету України 1718,50 грн. судового збору.
4.Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул.Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/р 260007148 в АК "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПО 03338030) до спеціального фонду державного бюджету України 2,00 грн. судового збору.
5. Провадження у справі в частині стягнення 18000,00 грн. основного боргу - припинити.
6. В частині стягнення 80,32 грн. інфляційних втрат - відмовити.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.04.2013 р.
Суддя О.С.Мацко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).