"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/71600/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року
у справі №2а-7354/10/1870
за позовом Селянського фермерського господарства «Ладуха В.Б.» (надалі - СФГ «Ладуха В.Б.»)
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі - Конотопської МДПІ Сумської області)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У вересні 2010р. позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, поставлені питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000062303/2 від 10.08.2010р. з податку на додану вартість та №0000072303/2 від 10.08.2010р. з фіксованого сільськогосподарського податку.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2011р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000062303/2 від 10.08.2010р. в частині застосування до СФГ «Ладуха В.Б.» штрафних фінансових санкцій з податку на додану вартість. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000072303/2 від 10.08.2010р. з фіксованого сільськогосподарського податку. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового, яким відмовити в задоволені позову повністю.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, в період з 26.02.2010р. по 17.03.2010р. Конотопською МДПІ здійснено планову виїзну перевірку СФГ «Ладуха В.Б.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р.
За наслідками перевірки складено акт №115/23-3/1104620 від 22.03.2010р., згідно якого, податковим органом зафіксовано наступні порушення: п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: заниження позивачем податкове зобов'язання від реалізації основних засобів ФГ "Едельвейс-2007"; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість ", що виявлено у завищенні податкового кредиту з ПДВ за травень 2008р. внаслідок віднесення до податкового кредиту суми ПДВ без податкових накладних; ст.3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" - заниження фіксованого податку, внаслідок заниження об'єкту оподаткування.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000062303/0 від 01.04.2010р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість та №0000072303/0 від 01.04.2010р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку.
Приймаючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, колегія апеляційного суду цілком вірно та обґрунтовано виходила з наступного.
Відповідно до п.п.7.4.5. п.п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено те, що суми податку на додану вартість, що повністю залишаються у розпорядженні платників податку для цільового використання, підлягають перерахуванню на окремий рахунок (спецрахунок).
Матеріалами справи підтверджено, що 15.01.2008р. між ПП "Хімагромаркетинг 2000" та СФГ «Ладуха В.Б.» укладено договір поставки №Х2-13-0001 засобів захисту рослин. На виконання умов вказаного договору в травні 2008р. ПП "Хімагромаркетинг 2000" було поставлено засоби захисту рослин, що підтверджено видатковими накладними від 19.05.2008р., 23.05.2008р. та податковими накладними: №1313 від 23.05.2008р., №1213 від 19.05.2008р. №1212 від 19.05.2008р.
Також, у копії Додатку №2 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" платника СФГ «Ладуха В.Б.» за травень 2008р., позивачем у вказаній декларації відображена сума податкового кредиту за операціями з контрагентом ПП "Хімагромаркетинг 2000" за травень 2008р., яка відрізняється від суми вказаної в акті перевірки.
Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Дані положення регулюються ч.2 п.4 "Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини".
Позивачем 09.09.2007р., згідно біржових договорів (угод) купівлі-продажу транспортного засобу, продано ФГ "Едельвейс - 2007" автомобілі: КАМАЗ 53212, ГАЗ 4301, КАМАЗ5511, КС 2561 ЗИЛ 130, УРАЛ 5557, УАЗ 3909, НЕФАЗ 8560-012, ГКБ 8551, КАМАЗ 55102, КАМАЗ 5511, КАМАЗ 55102, ЗИЛ-ММЗ 4502 та 11.01.2008р. автомобіль ОДАЗ 38705.
У пункті 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Вищезазначені положення регулюються п.4.1. ст.4 Закону "Про податок на додану вартість".
Згідно з п.6.3.1. п.6.1. ст.6 Закону "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за операціями по реалізації транспортних засобів контрагенту ФГ "Едельвейс -2007", оскільки в матеріалах справи відсутні дані про нарахування позивачем податку на додану вартість по зазначених угодах купівлі - продажу транспортних засобів.
Поряд з цим податковий орган в акті перевірки визначив, що СФГ «Ладуха В.Б.» у 2007р. використовувало земельні ділянки, площа яких не включалась до об'єкту оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" визначено, що об'єкт оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
В акті перевірки Конотопською МДПІ Сумської області вказано на використання позивачем в 2007р. земельної ділянки площею 33,6 га на території Гвинтівської сільської ради по 15 договорам, і які не враховані для нарахування фіксованого податку.
В матеріалах справи наявна копія звіту СФГ «Ладуха В.Б.» за 4 квартал 2007р. за Формою №1 ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, згідно якого позивачем вказані договори були враховані для нарахування фіксованого податку.
Поряд з цим, суд попередньої інстанції, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, зазначає, що податковим органом не надано жодного доказу, які б підтверджували наявність у СФГ «Ладуха В.Б.» права власності, або права користування на земельну ділянку площею 69,15 га (не витребувані земельні частки (паї), яка за інформацією відділу Держкомзему у Буринському районі Сумської області від 09.09.2009р. №577, використовувалась позивачем без правовстановлюючих документів.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області - залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В.Вербицька
___________________ О.В.Муравйов