Справа № 11-539/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О.М.
Категорія ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.1 КК України Доповідач: Белена А. В.
15 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Белени А.В.,
суддів -Макарова В.О., Яременка О.Д.,
з участю прокурора -Нижника М.Т.,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_1 та прокурора у справі Мельника О.М. на вирок Галицького районного суду м. Львова від 24 грудня 2009 року,
встановила :
Цим вироком ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Чоботирки Шепетівського району Хмельницької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого
засуджено за ст.ст. 15 ч.3 ст. 185 ч.1 КК України та призначено покарання у виді штрафу в сумі 850 грн.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 змінено з взяття під варту на підписку про невиїзд.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 22.10.2009 року о 15.00 год. перебуваючи на АДРЕСА_2 та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинив замах на крадіжку майна ОСОБА_1, а саме проходячи по АДРЕСА_2 побачив автомобіль марки «Шкода Октавія»д.н.з. НОМЕР_1, який був припаркований біля будинку НОМЕР_2, він відчинив передню дверку зі сторони пасажира, та побачивши в автомобілі автомагнітолу марки «Соні»чорного кольору вартістю 600 грн. вирішив її викрасти. З цією метою ОСОБА_2 сів на переднє сидіння автомобіля, однак свого злочинного умислу не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки побачив, що до автомобіля наближається троє осіб вибіг з автомобіля та намагався втекти з місця події, під час чого був затриманий працівниками міліції.
На вирок суду потерпілий ОСОБА_1 подав апеляцію та просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.289 КК України та задовільнити його цивільний позов і стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2000 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Свої вимоги він мотивує тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки неправильно кваліфіковані дії ОСОБА_2, так як останній хотів викрасти його автомобіль, зламавши при цьому замок запалювання. Крім того судом не було досліджено покази ряду свідків, з яких впливає, що разом із засудженим було ще двоє осіб. Не враховане висновок судово трасологічної експертизи. Звертає увагу і на те, що про розгляд кримінальної справи в суді першої інстанції та про винесення вироку він (потерпілий) жодним чином судом повідомлений не був чим грубим чином було порушено його право на захист. Крім того, під час досудового слідства він заявив цивільний позов, якій суд першої інстанції під час розгляду даної кримінальної справи не розглянув.
Прокурор у справі також подав апеляцію, в якій, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, просить вирок скасувати та постановити новий вирок і призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину внаслідок його м'якості.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Нижника М.Т. на підтримку апеляції державного обвинувача та частковому підтриманні апеляції потерпілого в частині цивільного позову, пояснення потерпілого ОСОБА_1 на підтримання своєї апеляції та частковому підтриманні апеляції державного обвинувача, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілого підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 367 однією з підстав для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині перший статті 347 КПК України, при розгляді справи в апеляційному судді є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.370 КПК України істотним порушенням кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Як вбачається із оскарженого вироку, розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в діях засудженого ОСОБА_2 міститься склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України та призначив відповідне покарання, в межах санкції даної статті.
Але при цьому не звернув увагу на те, що дана кримінальна справа відносно ОСОБА_2 була порушена 22.10.2009 року слідчим СВ Галицького РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівської області за ознаками злочину, передбаченого ст.15 ч.2 ст. 289 ч.2 КК України. В подальшому, заступником начальника СВ Галицького РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівської області 11.11.2009 року кримінальна справа, порушена відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 15 ч.2 ст. 289 ч.2 України була закрита та порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.15 ч.3 ст. 185 ч.1 КК України.
Відповідно до вимог глави 35 КПК України, визначається порядок провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів у справах про злочини, які перелічені в ст. 425 КПК України, в тому числі ч.1 ст.185 КК України. Ст. 430 КПК України вказує, що визнавши матеріали про злочини, перелічені ст. 425 цього Кодексу, достатніми для розгляду в судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для провадження досудового слідства, а в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що під час порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.15 ч.3 ст. 185 ч.1 КК України було допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, оскільки постанову про порушення цієї кримінальної справи повинен був виносити прокурор.
Відповідно до п.1 ст. 374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час дізнання чи досудового слідства, були допущенні такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови.
За таких обставин вирок не може бути залишений в законній силі, а тому підлягає скасуванню з поверненням справи прокурору на додаткове розслідування.
Під час додаткового розслідування слід ретельно і детально перевірити обставини справи і здобути переконливі докази про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 15 ч.3 ст. 185 ч.1 КК України.
В зв'язку із скасуванням вироку та поверненням справи прокурору на додаткове розслідування доводи апеляцій потерпілого та прокурора у справі колегію суддів не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 374 КПК України, колегія суддів -
Апеляцію прокурора у справі Мельника О.М. та потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 24 грудня 2009 року, яким ОСОБА_2 визнано винним та засуджено по ч. 3 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України скасувати, а справу скерувати на додаткове розслідування прокурору Галицького району м. Львова через Галицький районний суд м. Львова.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2, обраного судом першої інстанції -підписка про невиїзд -залишити без змін.
Головуючий:
Судді: