Справа № 1325/2-11/11 Головуючий у 1 інстанції: Федитник І.Д.
Провадження № 22-ц/783/494/13 Доповідач в 2-й інстанції: Каблак П. І.
Категорія: 48
18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Каблака П.І.
суддів: Струс Л.Б., Крайник Н.П.
з участю секретаря: Данилик І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на лікування, -
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти щомісячно в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку у зв'язку із навчанням синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з дня подачі позовної заяви з 09.09.2008 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року аліменти щомісячно в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку у зв'язку з навчанням сина ОСОБА_5 У решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі зазначає, що справа була розглянута з порушенням процесуальних строків, позов задоволено в інтересах неналежного позивача, в матеріалах справи відсутні свідоцтва про народження позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, тобто самими позивачами не доведено родинних стосунків між сторонами і відповідно - законності пред'явлених позовних вимог. Стверджує, що сторонами не представлено розрахунків витрат необхідних для навчання, не враховано, що стягувана сума на навчання кожної дитини перевищує вдвічі середню заробітну плату по Україні та ту обставину, що аліменти за ст. 199 СК України стягуються виключно за період навчання, канікулярні періоди при цьому - не враховуються. Також відповідач не згоден з стягненням аліментів з моменту подачі позовної заяви до суду. Враховуючи наведені обставини, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті ст.182 СК України.
Як вбачається з копій свідоцтв про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, їх батьком є відповідач по справі. (а.с.21-21). Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги відповідача стосовно відсутності доказів про родинні стосунки між сторонами.
З довідок №364 від 03.07.2008 року та № 1413 від 02.09.2008 року вбачається, що сини відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 навчалися в Національному університеті «Львівська політехніка» (а.с.17-18).
При визначені розміру аліментів в розмірі 1/3 частини від заробітку відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку у зв'язку із навчанням синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з дня подачі позовної заяви з 09.09.2008 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року аліменти щомісячно в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку у зв'язку з навчанням сина ОСОБА_5, районним судом вірно взято до уваги матеріальне становище відповідача, який працює, отримує стабільний заробіток і відповідно може надавати матеріальну допомогу синам. Зазначене підтверджується поясненнями ОСОБА_2, даними в судовому засіданні суду Російської федерації (28.01.2011 року) по виконанню судового доручення Турківського районного суду Львівської області (а.с.97), довідці №17/435 від 27.01.2011 року про те, що ОСОБА_2 дійсно працює помічником бурильника в філії «Уренгой бурение» ООО «Газпром бурение» (а.с.100), довідці про доходи ОСОБА_2 №5 від 10.12.2008 року (а.с.134) та іншим доказам.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка син, які продовжують навчання.
Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлений ОСОБА_3 та двома синами ОСОБА_6 та ОСОБА_7. З акту обстеження матеріально-побутових умов сім»ї (а.с.23) вбачається, що сини проживають разом з матір»ю. З заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до Турківського районного суду Львівської області від 24.07.2008 року вбачається, що останні підтримували позовні вимоги. Таким чином доводи відповідача, що позов заявлений неналежними позивачами безпідставні та спростовуються наведеним. На думку колегії суддів, позивачка ОСОБА_3 вправі була брати участь в судових засіданнях самостійно, без участі інших позивачів та без належно оформлених довіреностей на представництво їх інтересів, що не суперечить вимогам ст. 32 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред»явлення позову. В ст. 201 СК України зазначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином, щодо надання їм утримання застосовується норми ст.191 СК України. Таким чином аліменти у зв'язку з навчанням дітей вірно були стягнуті з моменту пред»явлення позовних вимог.
Стаття 199 СК України не містить такого терміну як канікулярний період (період канікул). Підстав вважати, що в період канікул батьки, при наявності змоги для надання матеріальної допомоги, таку допомогу можуть не надавати повнолітнім дітям які продовжують навчання - немає. Доводи апеляційної скарги в цій частині - результат невірного трактування апелянтом норми матеріального права.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині довготривалого розгляду цивільної справи, то слід зазначити, що у зв'язку з проживанням відповідача за кордоном, а саме - в Російській Федерації, суд першої інстанції був змушений для виконання вимог ст. 10 ЦПК України неодноразово надавати судові доручення суду іноземної держави для виконання вимог Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» у частині повідомлення відповідача про судові засідання, скерування йому копії судового рішення тощо. А відтак, довготривалий розгляд справи був зумовлений об»єктивними причинами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір утримання на дітей у зв'язку з їх навчанням буде відповідати їх інтересам, враховуючи їх стаціонарне навчання, вік та матеріальні потреби, можливості відповідача, а також слід врахувати, що обов'язок по утриманню синів, які навчались, покладається на обох батьків.
Колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судом першої інстанції прийнято рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Турківського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Каблак П.І.
Судді: Крайник Н.П.
Струс Л.Б.