Справа № 11- 417/11 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.
Доповідач: Белена А. В.
26 травня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -судді Белени А.В.,
суддів - Макарова Ю.М., Перетятька В.О.,
при секретарі -Кирилейзі Ю.С.,
за участю прокурора - Нижника М.Т.,
захисника -адвоката ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_4,
у відкритому судовому засіданні розглянувши кримінальну справу за апеляцію прокурора у справі Грищука М.О. на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 24 лютого 2011 року,
встановила:
Цією постановою
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Червонограда Львівської 0області, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, проживаючий у АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 309 ч.1 КК України і провадження по справі відносно нього закрито у відповідності вимог ч.4 ст.309 КК України.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
Органами досудового слідства, ОСОБА_4, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч.1 КК України, а саме в тому, що він 15 листопада 2010 року, близько 15:00 з метою незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів для особистого вживання, прибув у квартиру НОМЕР_1 до ОСОБА_5, що по АДРЕСА_2, де незаконно придбав у останнього 5 мл. наркотичної речовини, яка знаходилася в одноразовому медичному шприці об'ємом 5 мл, після чого 1 мл даної наркотичної речовини вжив внутрівенно, а решту переніс за місцем свого проживання у квартиру АДРЕСА_1, де став незаконно зберігати у сумці оранжевого кольору.
18 листопада 2010 року о 19:30 год., працівник реанімаційного відділення Червоноградської міської лікарні ОСОБА_6, знаходячись у вказаному відділенні лікарні, при перевірці даної сумки їй ОСОБА_4, передача продукти харчування підсудному, виявив одноразовий медичний шприц об'ємом 5 мл із рідиною світло-коричневого кольору в кількості 4 мл, про що в подальшому повідомив працівників міліції, і цього ж дня добровільно видав вказаний шприц працівникам міліції.
Згідно висновку експерта №106 від 21.01.2011 року, у вищевказаному медичному шприці, виявлено опій (опій ацетильований), який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса опію ( опію ацетильованого) в перерахунку на суху речовину становить 0,08 грам.
На дану постанову суду першої інстанції прокурор, який брав участь у розгляді справи, подав апеляцію, в якій просить постанову скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суддів, у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону.
Свої вимоги він мотивує тим, що суд першої інстанції вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України повинен був з'ясувати чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї тощо.
Наркоманія, як визначено у ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», це психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною. Відповідно, особа вважається хворою на наркоманію, коли за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до згаданого Закону встановлено діагноз «наркоманія».
Довідкою Угнівського міжрайонного наркодиспансеру Сокальського району від 24.02 2011 року стверджується, що ОСОБА_4, з 20.02.2011 року проходить курс стаціонарного лікування з діагнозом «Психічні і поведінкові розлади в наслідок вживання опіоїдів».
Так, в зв'язку з тим, що підсудний звернувся до лікувального закладу лише після порушення відносно нього кримінальної справи за ст. 309 ч. 1 КК України, державний обвинувач керуючись своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку, що підсудній має намір ухилятися від кримінальної відповідальності. Суд не врахував висловлену думку прокурора та не вжив заходів для перевірки питання дійсних мотивів звернення ОСОБА_4 за лікуванням і чи не викликало це бажання ухилятись від кримінальної відповідальності.
На дану апеляцію захисник -адвокат ОСОБА_1 подав заперечення, в якому вказує, що покликання прокурора на те, що суду необхідно було з'ясувати, чи дійсно ОСОБА_4 страждав на наркоманію та чи потребував лікування є безпідставним. При цьому прокурор ставить під сумнів чи поняття «наркоманія»охоплює діагноз, який був виставлений ОСОБА_4 при лікуванні в наркологічному диспансері: «психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів». Але навіть у визначенні приведеним у апеляції прокурора про те, що таке наркоманія вказано «це психічний розлад зумовлений залежністю від наркотичного засобу...». А тому очевидно, що поняття наркоманія охоплює діагноз, який був виставлений лікуючим лікарем ОСОБА_4
Крім того, захисник вказує, що судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 ще до початку судового розгляду справи по його обвинуваченню, добровільно, звернувся в наркологічний диспансер саме для проходження лікування від наркотичної залежності. Будь яких доказів того, що основна мета ухилення від відповідальності обвинуваченням не здобуто.
Заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляції, вислухавши виступ прокурора на її підтримку, ОСОБА_4 та його захисника, які заперечили апеляцію прокурора, провівши у справі судове слідство в частині правомірності застосування ч.4 ст.309 КК України відносно ОСОБА_4, допитавши підсудного та лікаря психіатра-нарколога, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи в межах, визначених у попередньому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегія судів вважає, що при звільненні ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та за ст. 309 ч.1 КК України, суд першої інстанції правильно застосував кримінальний закон.
Допитаний в якості свідка лікар психіатр-нарколог Угнівського міжрайонного наркодиспансеру Сокальського району ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_4 19.02.2011 року був госпіталізований добровільно, за власною ініціативою з діагнозом „Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Стан абстиненції, неускладнений" та йому був проведений курс лікування, який дав позитивні результати. В медичній практиці термін „наркоманія" при встановленні діагнозу не застосовується, даний діагноз хворому ОСОБА_4 був поставлений, відповідно до п.56 розділу 10 (Наркологія) „Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України", затвердженого наказом № 226 від 27.07.1998 року МОЗ України та призначене відповідний курс лікування. На той час у ОСОБА_4 була наркотична залежність 1 стадії (початкова).
За змістом ч.4 ст. 309 КК України та відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прокурсорів" від 26.04.2002 року № 4, звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України за дії передбачені ч.1 цієї статті, винна особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності. Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.
На підтримку свого рішення щодо звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_4, притягується до кримінальної відповідальності за незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту по ч. 1 ст. 309 КК України. Довідкою Угнівського міжрайонного наркодиспансеру Сокальського району Львівської області від 24.02.2011 року стверджується, що ОСОБА_4, з 20.02.2011 року проходить стаціонарного лікування з діагнозом „Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів". Підсудний добровільно звернувся в даний медичний заклад, він дійсно розпочав лікування від наркоманії та на думку суду першої інстанції не має наміру таким чином ухилятися від відповідальності. Тому, суд першої інстанції, відповідно до ч.4 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 звільнив від кримінальної відповідальності за ст. 309 ч.1 КК України і провадження по справі відносно нього закрив.
З огляду на вищевказане колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності слід залишити без зміни, а апеляцію прокурора у справі без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів -
Апеляцію прокурора у справі Грищука М.О. залишити без задоволення , а постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 24 лютого 2011 року про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 309 ч.1 КК України та закриття провадження по справі відносно нього залишити без змін.
Головуючий:
Судді: