Справа № 11- 525/11 Головуючий у 1 інстанції: Маліновська - Микич О.В.
Доповідач: Белена А. В.
01 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Белени А.В.,
суддів -Голубицького С.С., Перетятька В.О.,
з участю прокурора -Нижника М.Т.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора у справі Мальковича М.С. та засудженої ОСОБА_1 на вирок Яворівського районного суду Львівської області від 18 березня 2011 року,
встановила :
Цим вироком ОСОБА_1,
яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мужеловичі Яворівського району Львівської області, українка, громадянка України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючої, заміжньої, проживаючої у АДРЕСА_1, раніше не судимої,
засуджена за ст.296 ч.1 КК України на один рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком один рік.
Вирішено питання з речовими доказами.
ОСОБА_1 визнана винною в тому, що вона 15 травня 2010 року, біля 15.30 год, знаходячись на земельній ділянці ОСОБА_6, що у селі Когути Яворівського району Львівської області, грубо порушила громадський порядок та спокій громадян з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яке виразилось у тому, що вона ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, моральності та добропорядності, безпричинно, з хуліганських спонукань підійшла до ОСОБА_4, стала виражатися в її адресу нецензурними словами, вихопила з її рук мобільний телефон марки "Nokia 6300". В цей час, коли ОСОБА_4 намагалася повернути свій телефон ОСОБА_1, перебуваючи на ґрунтовій дорозі поруч із земельною ділянкою ОСОБА_6, продовжувала свої хуліганські дії, почала штовхати ОСОБА_4 у груди, від чого остання впала на землю. Підсудна умисно наносила ОСОБА_4 удари кулаками та ногами по голові та інших частинах тіла, спричинивши останній садно за правим вухом, синці на лівому лікті, плечі, правому коліні, грудях спереду, крайові злами нігтевих пластинок двох пальців кистей, що згідно висновку судово-медичної експертизи №359 від 03.09.2010р. відноситься до легких тілесних ушкоджень, які не були небезпечні для життя, викликали розлад здоров'я до шести днів, при цьому пошкодила одяг ОСОБА_4 на суму 200 гривень, привівши його в непридатність для подальшого використання, а також пошкодила мобільний телефон марки "Nokia 6300" на суму 100 гривень, завдавши збитків на суму 300 гривень. Також ОСОБА_1 нанесла удар по обличчю громадянці ОСОБА_5, яка зробила їй зауваження стосовно вчинення порушення громадського порядку, спричинивши останній синець і дві подряпини на правій половині обличчя, дві подряпини в правій надключковій ділянці, що згідно висновку судово-медичної експертизи №360 від 03.09.2010 року відноситься до легких тілесних ушкоджень, які не були небезпечні для життя, викликали розлад здоров'я до шести днів.
Засуджена ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та постановити виправдувальний вирок. Мотивуючи це тим, що кваліфікація події як грубе порушення громадського порядку є необґрунтованим та незаконним, оскільки, грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль. Жодного обґрунтування заподіяння істотної шкоди громадському порядку ні у вироку суду, ні в обвинувальному висновку не наведено. Судом не враховано всі ці обставини, дано невірну оцінку діям всіх учасників конфлікту, а також не вказано, в чому саме полягало вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Судом невірно оцінено, що вона (ОСОБА_1) безпричинно з хуліганських спонукань підійшла до ОСОБА_4, оскільки нею стверджувалось, що вона підійшла лише для того, щоб припинити, на її думку, неправомірні дії ОСОБА_4 щодо зйомки на телефон. Між ними постійно були неприязні відносини та виникали сварки, через спір щодо земельної ділянки, яку вона, ОСОБА_1, вважає своєю.
На вирок суду прокурор у справі також подав апеляцію та зміни до неї, в якій, просить вирок скасувати та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд.
Свої вимоги він мотивує тим, що апеляція внесена у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Оскільки, з матеріалів справи вбачається що конфлікт між потерпілою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виник на ґрунті особистих неприязних відносин, причиною яких був спір щодо права власності на земельну ділянку. Крім цього, з даного приводу між ними виникали конфліктні ситуації.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Нижника М.Т. на підтримку апеляції державного обвинувача та заперечення апеляції засудженої, пояснення засудженої ОСОБА_1 на підтримання своєї апеляції та заперечення апеляції державного обвинувача, обговоривши наведені в апеляціях доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція ОСОБА_1 до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 367 КПК України однією із підстав для скасування або зміни судових рішень, зазначених в ч.1 ст. 347 КПК, при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Згідно з п.1 ст. 369 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Висновки суду про те, що ОСОБА_1 вчинила грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю було зроблено судом на неповно досліджених доказах та без дачі доказам належної оцінки. Констатуючи наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, за який передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 296 КК України, суд не перевірив наявність ознак, які характеризують кожний елемент складу злочину.
Як вбачається із оскарженого вироку, викладенні в ньому висновки не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Так, у мотивувальній частині вироку сформульоване обвинувачення, визнане судом першої інстанції доведеним в частині вчинення ОСОБА_1 хуліганства. Однак, суд належним чином не перевірив та не дав належної юридичної оцінки показам ОСОБА_1, яка на досудовому слідстві так і в судовому засіданні стверджувала, що конфлікт між нею та ОСОБА_4 виник на ґрунті неприязних стосунків, коли ОСОБА_4 почала її знімати на камеру мобільного телефону, між ними були постійні погані відносини та виникали сварки через спір щодо земельної ділянки. Про неприязні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, щодо земельної ділянки, підтвердила в судовому засіданні як потерпіла ОСОБА_4 так і допитані в судовому засіданні свідки.
Щодо, висновків суду, що ОСОБА_1 нанесла удар по обличчю ОСОБА_5 за те, що остання зробила їй зауваження стосовно вчинення порушення громадського порядку, не знайшло свого підтвердження під час розгляду даної справи в апеляційному суді. З показів ОСОБА_5 як на досудовому слідстві (а.с.61) так і в судовому засіданні (а.с. 167) не вбачається, що остання робила зауваження ОСОБА_1 щодо порушення громадського порядку.
Наведене колегії суддів дає підстави зробити висновок, що дії ОСОБА_1, внаслідок яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, були обумовлені, виключно, особистими неприязними відносинами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство»суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.
Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги, що мотивом дій ОСОБА_1 були особисті неприязні стосунки, а об'єктом її посягання було здоров'я осіб, - колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України доведена.
За таких обставин вирок не може бути залишений в законній силі, а тому підлягає скасуванню.
При розгляді справи суд першої інстанції повинен повно та всебічно дослідити обставини справи, усунути зазначені недоліки, виявити позицію потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо за заподіяння їм легких тілесних ушкоджень та постановити по справі законне й обґрунтоване судове рішення..
Керуючись ст.ст.365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляцію прокурора у справі Мальковича М.С. задовольнити, а апеляцію засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 18 березня 2011 року про засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 296 КК України - скасувати.
Кримінальну справу повернути у Яворівський районний суд Львівської області на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Головуючий:
Судді: