Справа № 1327/1849/11 Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.
Провадження № 22-ц/783/953/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія 53
20 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої судді: Берези В.І., суддів: Павлишина О.Ф., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі: Брикайло М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації, третя особа начальник відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації - Монастирський Роман Теофілович про стягнення щорічної винагороди за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків, заборгованості по заробітній платі, посадового окладу на оздоровлення, моральну та матеріальну шкоду, -
оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову.
Рішення суду оскаржив позивач, ОСОБА_2, просить таке скасувати та задовольнити позов: зобов'язати Відділ освіти Сокальської РДА виплатити на її користь щорічну грошову допомогу відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року №898 за 2009-2010 навчальний рік з врахуванням вимог ст. 117 КЗпП України; зобов'язати Відділ освіти Сокальської РДА виплатити на її користь щорічну грошову допомогу відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року за 4 місяці роботи 2005-2006 навчального року з вересня по грудень 2005 року з врахуванням вимог ст. 117 КЗпП України; зобов'язати Відділ освіти Сокальської РДА виплатити на її користь допомогу на оздоровлення відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту» за 2009-2010 навчальний рік з врахуванням вимог ст. 117 КЗпП України; визнати дії Відділу освіти Сокальської РДА щодо невиплати заробітної плати за 4 дні січня 2011 року незаконними; зобов'язати Відділ освіти Сокальської РДА виплатити їй заробітну плату за 4 дні січня 2011 року в сумі 206 грн. 69 коп. з врахуванням вимог ст. 117 КЗпП України; зобов'язати Відділ освіти Сокальської РДА переглянути розмір її щорічної грошової винагороди за 2008-2009 навчальний рік та зобов'язати виплатити різницю між перерахованою та вже фактично виплаченою сумами з врахуванням вимог ст. 117 КЗпП України; зобов'язати Відділ освіти Сокальської РДА виплатити на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 1000 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконне та необґрунтоване, ухвалене з неправильним застосуванням та грубим порушенням норм процесуального та матеріального права. Мотивує тим, що суд прийшов до невірного висновку про те, що щорічна грошова винагорода за 2009-2010 навчальний рік не була їй виплачена, так як в той час вона не працювала. Спростовує дану обставину тим, що неотримання цієї допомоги зумовлено незаконним звільненням з роботи, на якій вона була поновлена. Окрім того, з підстав незаконного звільнення вона не змогла отримати допомоги на оздоровлення і вважає, що така повинна бути виплачена незалежно від грошової компенсації за невикористану відпустку. Посилається на відсутність графіку роботи працівників за період з 31.12.2010 року по 19.01.2011 року, а тому такі не можуть бути застосовані до неї. Зазначає також про заниження розміру щорічної грошової винагороди за 2008-2009 навчальний рік в сумі 258 грн. 27 коп.
В запереченні на апеляційну скаргу начальник Відділу з питань освіти, сім'ї та молоді Сокальської районної державної адміністрації, Монастирський Р.Т., зазначає, що рішення є законне, апеляційну скаргу слід відхилити.
В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явилися апелянт та представник відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта в підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, який заперечує проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач була прийнята вперше на посаду вчителя християнської етики Реклинецької ЗШ І-ІII ступенів з неповним тижневим навантаженням на строк з 01.09.2005 року по 3l.05.2006 року. В подальшому, трудовий договір неодноразово переукладався. Наказом відділу освіти Сокальської райдержадміністрації від 28.08.2009 року позивачку було звільнено з займаної посади з 31.08.2009 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 29.11.2010 року визнано незаконним та скасовано наказ від 28.08.2009 року про звільнення ОСОБА_2 з посади вчителя християнської етики, її поновлено на даній посаді та стягнено з відділу освіти на користь позивачки 12 331 грн. 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судові витрати. На підставі даного рішення суду позивач приступила до виконання обов'язків вчителя Реклинецької ЗШ І-ІІІ ступеня з 14.12.2010 року та звільнена з даної посади наказом по відділу освіти від 03.10.2011 року № 01-3/483 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до п.1 ст.57 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 року №1060-ХІІ, держава забезпечує педагогічним працівникам надання щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині, що стосується виплати щорічної винагороди за сумлінну працю за 2009 рік в більшому розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно нагороджено грошовою винагородою за відповідний рік в розмірі 60% посадового окладу, в сумі 258 грн. 27 коп. Згідно з ч.3 та ч.4 Порядку надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форм власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року № 898, щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу. Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу.
Відтак, на підставі наказу директора Реклинецької ЗШ від 24.10.2011 року (а.с.38) позивача нагороджено грошовою винагородою за 2009 рік в розмірі 60 % посадового окладу. Як вбачається з вищезгаданого Порядку, питання її розміру відноситься до компетенції дирекції школи і вирішується з урахуванням, зокрема, внеску працівника у діяльність школи.
Щодо щорічної грошової винагороди за сумлінну працю за 2009-2010 навчальний рік, яка не була виплачена апелянту, слід зазначити таке. Відповідно до Положення про щорічну грошову винагороду Реклинецької ЗІІІ III ступенів, щорічна грошова винагорода виплачується за поточний рік пропорційно до відпрацьованого часу в ньому (педагогічним працівникам, які працювали в поточному році і на час виплати знаходяться у відпустках, на пенсії, грошова винагорода виплачується пропорційно часу, відпрацьованому в даному році) на підставі наказу директора школи та погодження з профспілковим комітетом. Суд першої інстанції вірно зазначив, що апелянт в період 2009-2010 навчальний рік не працювала у зв'язку з вимушеним прогулом, а тому відсутні підстави для виплати цієї винагороди.
Питання щодо виплати щорічної грошової допомоги за чотири місяці роботи 2005-2006 навчального року не може бути вирішене апеляційним судом, оскільки виходить за межі вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Не заслуговує на увагу посилання апелянта на те, що відділом освіти не проведено виплати заробітної плати за 4 дні січня 2011 року в сумі 205,69 грн. Дане твердження спростовується табелем обліку робочого часу (а.с.44), згідно з яким ОСОБА_2 була відсутня на роботі 5, 10, 11, 12 січня. Дані дні, окрім 10 січня (в який позивач не працювала і не повинна була працювати), правильно визнані прогулами і не оплачені.
Крім того, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що такий має право на допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2009-2010 навчальний рік.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надано право надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.
Таким чином, працівникам може виплачуватись передбачена статтею 57 Закону України «Про освіту» допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянту було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2009-2010 навчальний рік (за 72 календарні дні невикористаної відпустки за період з 01.09.2009 року по 28.11.2010 року виплачено 2518 грн. 56 коп., згідно з листом Відділу освіти Сокальської РДА (а.с.70)).
А тому, оскільки позивачу не надавалась відпустка, а було виплачена компенсація за відпустку пропорційно відпрацьованому часу, позивач не мав права на матеріальну допомогу на оздоровлення.
Також, слід зазначити, що у зв'язку з відсутністю порушень прав апелянта, немає підстав для відшкодування моральної шкоди.
Згідно зі ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Береза В.І.
Судді: Павлишин О.Ф.
Штефаніца Ю.Г.