Справа № 1328/2о-7557/12 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 22-ц/783/1591/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 67
15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої - судді: Шеремети Н.О.
суддів: Бойко С.М., Зверхановської Л.Д.
при секретарі: Служалі А.Ю.
з участю: ОСОБА_2, представників Головатого С.М.,
Бень З.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року, -
ОСОБА_2 звернувся із заявою, зацікавлені особи - відділ роботи з репресованими та реабілітованими Львівської обласної ради, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, відділ соціального захисту населення Шевченківського району м. Львова, просить встановити факт, яким визнати його особою, яку необґрунтовано піддано покаранню позасудовим органом і такою, що реабілітована відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Оскаржуваним рішенням заяву задоволено, встановлено факт, яким ОСОБА_2 визнано особою, яку необґрунтовано піддано покаранню позасудовим органом і такою, що реабілітована відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітованих жертв політичних репресій на Україні».
Рішення суду оскаржив Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що заявник у своїй заяві не вказав причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт необґрунтованого піддання покаранню позасудовим органом та не наводить доказів існування цього факту. Також апелянт зазначає, що суд всупереч вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України не звернув уваги, що подана заявником заява не підлягає судовому розгляду, оскільки дане питання згідно норм чинного законодавства має певний позасудовий порядок вирішення, який заявник не використав, а тому згідно п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України це є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Крім цього, апелянт вказує, що судом першої інстанції не досліджено той факт, що ОСОБА_2 не був засуджений, а мало місце лише його адміністративне виселення як члена сім»ї підпілля ОУН, також у заявника відсутня відповідна довідка, видана прокуратурою і тому на нього не поширюється дія ст. 1 Закону України «Про реабілітованих жертв політичних репресій на Україні» щодо отримання пільг, які передбачені для осіб реабілітованих за цією статтею. Оскільки між заявником та заінтересованими особами вбачається спір про право на пільги, передбачені для осіб, реабілітованих відповідно до ст. 1 ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», що відповідно до ч.4 ст. 256 ЦПК України є підставою для залишення заяви без розгляду. З наведених підстав просить рішення суду скасувати.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Головатого В.Т. в підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, представника Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради Бень З.А. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з роз"ясненнями, викладеними у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч. 6 ст.235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз"яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт, яким визнати його особою, яку необґрунтовано піддано покаранню позасудовим органом і такою, що реабілітована відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Як з»ясовано судом першої інстанції, і підтверджено заявником в суді апеляційної інстанції, встановлення зазначених фактів йому необхідне для вирішення питання про надання пільг, передбачених для осіб, які реабілітовані відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Представник зацікавленої особи Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради заперечив щодо встановлення фактів, і оскільки встановлення фактів, про які просить заявник пов»язується з подальшим вирішенням спору про право на отримання пільг відповідно до ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» , просив про закриття провадження у справі.
Матеріалами справи підтверджується, що Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради заперечує щодо надання пільг, а отже вбачається спір про право.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Оскільки із заяви ОСОБА_2, його пояснень, пояснень представника Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради вбачався спір про право, така заява підлягала залишенню без розгляду.
Відтак суд першої інстанції не мав підстав для задоволення заяви ОСОБА_2, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду.
Керуючись ч.6 ст.235, ч.4 ст. 256, ст. ст. 310, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року - скасувати, заяву ОСОБА_2 - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуюча: Шеремета Н.О.
Судді: Бойко С.М.
Зверхановська Л.Д.