Справа № 1309/2-590/12 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/783/404/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія: 27
18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого-судді Курій Н.М.,
суддів: Каблака П.І., Шандри М.М.,
за секретаря Данилик І.І.,
з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про повернення боргу,
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2012 року вищезазначений позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 18 700,00 доларів США боргу, що в еквіваленті становить 149 239,00 грн..
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 492,00 грн. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини справи.
Апелянт зазначає, що на момент написання боргової розписки (19 січня 2001 року) діяв Цивільний Кодекс УРСР 1963 року, а перехідні положення нового Цивільного кодексу 2003 року (п.9) стосуються лише договорів, а не розписок.
Апелянт стверджує, що судом неправильно дана оцінка доказам у справі, оскільки в матеріалах справи відсутній договір позики та оригінал розписки.
Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 100), про причини неявки суд не повідомив та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, тому розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 січня 2001 року відповідач ОСОБА_4 позичив в ОСОБА_2 18 700,00 дол. США для купівлі квартири, які він зобов'язався повернути на вимогу позивача, що стверджується розпискою від 19 січня 2001 року (а.с. 6) та визнано відповідачем під час судового розгляду справи, що також підтверджується листами відповідача від 16.05.2011р. (а.с. 8) та від 22.08.2011р. (а.с.10) про те, що він ще не повернув борг ОСОБА_2 в сумі 18 700 дол. США відповідно до даної ним розписки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, правильно встановив та виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 не виконав свого зобов'язання за договором позики, своєчасно не повернувши суми боргу позивачеві відповідно до розписки, яка становить 18700,00 дол. США, що стверджується самою розпискою від 19 січня 2001 року (а.с. 6) та визнана відповідачем, а тому обґрунтовано дійшов висновку, що дану заборгованість слід стягнути з ОСОБА_7 на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що на момент написання боргової розписки (19 січня 2001 року) діяв Цивільний Кодекс УРСР 1963 року, а Перехідні положення Цивільного кодексу 2003 року (п.9) стосуються лише договорів, а не розписок, тому суд першої інстанції не мав підстав керуватися при розгляді цього спору чинним Цивільним кодексом України спростовуються наступним.
Позивач звернувся до суду з позовом 31.01.2012 року (а.с.4), оскільки в борговій розписці відповідачем було зазначено, що він зобов'язується повернути борг в сумі 18 700 дол. США на вимогу ОСОБА_2, яка була написана останнім 06.05.2011 року та отримана боржником ОСОБА_7 10.05.2011р. (а.с.6), тобто після 01 січня 2004 року (набрання чинності Цивільним кодексом України).
Доводи апелянта про незаконність рішення суду в зв'язку з тим, що на момент ухвалення рішення в матеріалах справи знаходилася лише копія розписки ОСОБА_4 від 19 січня 2001 року про те, що відповідач ОСОБА_4 позичив в ОСОБА_2 18 700,00 дол. США для купівлі квартири не заслуговують на увагу, оскільки в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_4 визнав позов й представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції подано оригінал розписки, який долучено до матеріалів справи (а.с. 106).
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та на висновки суду не впливають.
Ураховуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку, що судом правильно встановлено фактичні обставини справи, зібраним доказам дана оцінка, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України, тому оскаржуване рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2012 року відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: