ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-20/18409-2012 17.04.13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 22 644,92 грн.
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Парапан Л.П. (дов. № 3884/18 від 17.12.2012)
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 27.03.2013, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім" (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 22 644,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 10.07.08 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування"(Cтраховик) та Русиною Ольгою Анатоліївною (Страхувальник) було укладено договір №10909Г-а/11К від 15.04.2011 добровільного страхування наземного транспортного засобу "Subaru Impreza", державний номер АЕ 2050 ЕЕ.
В результаті ДТП, що відбулося 07.10.2011р., транспортному засобу Страхувальнику було завдано шкоду на суму 23 154, 92 грн., відповідно до страхового акту № 2011/V/MOD03079/VESKO21498 від 21.10.2011р.
07.10.2011р. власник застрахованого транспортного засобу -автомобіля " Subaru Impreza", державний номер АЕ 2050 ЕЕ, звернувся до Позивача із заявою про настання страхового випадку по договору страхування.
Сума, що була виплачена Позивачем в якості страхового відшкодування Страхувальнику за договором, складає 23 154, 92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6476 від 25.10.2011р. Під час дослідження страхового випадку Позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність Журикова С.М. (винуватця ДТП) на момент ДТП була застрахована у Відповідача за полісом № АА/322600, тому відповідно до ст.ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 9, 22, п. 2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"Відповідач несе відповідальність за матеріальну шкоду в межах ліміту 50 000 грн. встановленого полісом № АА/322600. Оскільки вказаним полісом передбачена франшиза - 510 грн. Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу суму в розмірі 22 644,92 грн в порядку регресу.
Ухвалою суду від 21.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-20/18409-2012 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2013.
Ухвалою суду від 14.01.2013 розгляд справи було відкладено на 30.01.2013.
15.01.2013, через канцелярію Господарського суджу міста Києва, від Моторного транспортного страхового бюро України надійшло повідомлення про відсутність в центральній базі даних договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного по відношенню до транспортного засобу д.н. ВМ 0283АР.
В судове засідання, призначене на 30.01.2013 представник Позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позов підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.
Ухвалою суду від 30.01.2013 розгляд справи було відкладено на 18.02.2013.
Через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання представник позивача з'явився, заявив клопотання про продовження строків розгляду справи.
Клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строків її розгляду судом задоволені.
Розгляд справи відкладено на 27.02.2013.
У зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 27.02.2013 р. справу було передано судді Підченко Ю.В. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2013р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Підченко Ю.О. та призначено розгляд справи на 27.03.2013 р.
У зв'язку із виходом з лікарняного судді Цюкало Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням Заступника. Голови господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. справу було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.
14.03.2013 через канцелярію Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення МТСБУ про страхове покриття за полісом.
В судове засідання, призначене на 27.03.2013 представник позивача в судове засідання з'явився та надав пояснення по справі.
В судове засідання, призначене на 27.03.2013 представник відповідача не з'явився.
Розгляд справи відкладено на 17.04.2013.
В судове засідання, призначене на 17.04.2013 представники сторін не з'явились.
Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
15.04.2011 між позивачем (надалі - Страховик) та Русиною Ольгою Анатоліївною (далі по тексту - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 10909Г-а (належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір добровільного страхування або Договір).
Об'єктом Договору добровільного страхування визначено транспортний засіб "Субару", державний реєстраційний номер АЕ 2050 ЕЕ.
07.10.2011 в м. Києві по про-ту. Глушкова в м. Києві відбулося зіткнення автомобіля "Субару", державний реєстраційний номер АЕ 2050 ЕЕ, що знаходився під керуванням Русиної Ольги Анатольіївни та автомобіля "Фіат", державний реєстраційний номер ВМ 0283 АР, що знаходився під керуванням Журікова Сергія Миколайовича.
В результаті ДТП автомобіль "Субару", державний реєстраційний номер АЕ 2050 ЕЕ., було пошкоджено, що підтверджується довідкою від 07.10.2011, виданою ВДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві (копія довідки міститься в справі).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 23 154,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6476 від 25.10.2011 (копія розрахункового документу міститься в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 2011/V/MOD03079/VESKO21498 (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.10.2010 (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Журікова Сергія Миколайовича п. 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Як свідчать матеріали справи цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Фіат", державний реєстраційний номер ВМ 0283 АР, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/323600 (належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи) застрахована відповідачем.
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АА/323600, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Фіат", державний реєстраційний номер ВМ 0283 АР.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "Фіат", державний реєстраційний номер ВМ 0283 АР.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Відповідно до № 6516 від 10.10.2011 про оцінку автомобіля Subaru Impreza держномер АЕ 2050 ЕЕ (копія висновку в справі), вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля внаслідок ДТП, що відбулося 07.10.2011, становить: 23 136,19 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2012 в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № РГ/3079/11/5 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 22 644,92 грн. (копія міститься в матеріалах справи).
Водночас, як зазначено позивачем та неспростовано відповідачем, останній на заяву не відреагував, грошових коштів в порядку регресу не перерахував.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Субару", з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 23 136,19 грн., а позивач сплатив 23 154,92 грн., отже сума страхового відшкодування заявленого позивача в порядку регресу до відповідача підлягає зменьшенню, та становить 23 136,19 грн.
Полісом № АА/323600 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50000 грн., франшиза за даним полісом - 510 грн. (тобто два відсотки від суми страхового відшкодування).
Отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 22 626,19 грн. з розрахунку 23 136,19 грн. (вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу з врахуванням зносу) - 510грн. (франшиза.)
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог 1 608,21 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім" (01032, м. Київ, пл.. Спортивна, буд. 3; ідентифікаційний код: 32556540) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування " (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) грошові кошти: страхового відшкодування - 22 626 грн. (двадцять дві тисячі шістсот двадцять шість) 19 коп. та судовий збір в сумі 1 608 грн. (одна тисяча шістсот вісім ) 21 коп.
3.Видати наказ.
4. Копію рішення надіслати сторонам
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.04.2013
Суддя Ю.В.Цюкало