23 квітня 2013 року Справа № 18/1914/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,
суддів:Акулової Н.В.,
Владимиренко С.В. -доповідач,
розглянув касаційну скаргу Полтавського товариства з додатковою відповідальністю "РУБІН"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р.
та рішеннягосподарського суду Полтавської області від 27.11.2012р.
у справі№18/1914/12 господарського суду Полтавської області
за позовомФізичної особи ОСОБА_4
доПолтавського товариства з додатковою відповідальністю "РУБІН"
за участютретьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5
провизнання незаконним та скасування рішення,
ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом та заявою про уточнення до нього від 27.11.2012р. про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників від 20.03.2001р. щодо її виключення зі складу засновників.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.11.2012р. у справі №18/1914/12 (суддя Тимощенко О.М. з урахуванням ухвали суду від 29.01.2013р. про виправлення описки в вступній, описовій та резолютивній частинах рішення), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Пуль О.А., суддів Білоусової Я.О., Хачатрян В.С.), позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів засновників Полтавського Товариства з додатковою відповідальністю "Рубін" від 20.03.2001р. в частині виключення ОСОБА_4 зі складу засновників. Стягнуто з Полтавського Товариства з додатковою відповідальністю "Рубін" на користь ОСОБА_4 1073грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. та рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2012р. у справі №18/1914/12 і прийняти нове рішення про відмову в позові.
В судове засідання представники учасників судового процесу не з'явилися, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги учасники судового процесу були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Полтавське товариство з додатковою відповідальністю "Рубін" було створене у 1993р. і зареєстроване розпорядженням Полтавського міськвиконкому за №449 від 05.05.1993р. Зі статуту Полтавського товариства з додатковою відповідальністю "Рубін" в редакції, зареєстрованій розпорядженням виконкому Полтавської міської ради №319р, та установчого договору від 27.04.1999р., суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач була одним із його засновників. Внесення позивачем коштів до статутного фонду товариства підтверджується свідоцтвом №73 від 04.02.1994р.
Посилаючись на отримання 09.09.2010р. від відповідача листа №51, з якого їй стало відомо, що вона не є учасником цього товариства, вона звернулася до прокурора Октябрського району м. Полтави із заявою про порушення її права. Прокурор її повідомив, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ПТДВ "Рубін" від 20.03.2001р. внесені зміни до статуту, якими ОСОБА_4 було виключено зі складу засновників товариства, нотаріально посвідчена письмова заява про її добровільний вихід із складу засновників відсутня.
Як зазначено судами попередніх інстанцій, позивач в обґрунтування порушення її корпоративних прав, стверджує, що ніколи не подавала відповідачу нотаріально засвідченої заяви, вартість частки у статутному капіталі товариства їй не виплачено, її не повідомлено про проведення загальних зборів товариства 20.03.2001р., вона не була присутня на цих зборах, а також в порядку денному цих зборів відсутнє питання про виключення її зі складу засновників даного товариства, у зв'язку з чим просить визнати недійсними рішення загальних зборів засновників від 20.03.2011р. в частині виключення її зі складу засновників.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 20.03.2001р. відбулися загальні збори учасників Полтавського товариства з додатковою відповідальністю "Рубін" з порядком денним: 1. Розгляд заяв про добровільний вихід зі складу учасників товариства (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18). 2. Про нову облікову політику та законодавство України. 3. Про виключення з товариства. 4. Звіт виконавчого органу товариства, затвердження висновків ревізійної комісії та річного балансу за 2000 рік, оцінка майна товариства, визначення порядку розподілу прибутку та покриття збитків. 5. Про оновлення складу ревізійної комісії. 6. Про затвердження змін та доповнень до установчих документів товариства. 7. Різне (Про затвердження внутрішніх документів та положень товариства. Про вступ до Асоціації ювелірів України). Загальні збори по третьому питанню вирішили: "За неодноразове невиконання рішень вищого органу товариства, грубе порушення вимог статуту товариства виключити зі складу товариства на умовах Закону України "Про господарські товариства" ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Розрахунок із виключеними (вибувшими) учасниками здійснити у відповідності до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".
При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно п.8.4 Статуту товариства (в редакції, чинній на час проведення зборів) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються шляхом розміщення на підприємстві відповідного оголошення або по телефону із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Пославшись на приписи ст.ст.61, 64 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент проведення спірних зборів), ст.116 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства", відсутність у п.3 порядку денного прізвищ осіб, про виключення яких буде розглядатися питання на зборах 20.03.2001р., а також відсутність в оскаржуваному рішенні посилань на порушення з боку позивача, що стали підставою для виключення позивача зі складу учасників товариства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що навіть за обізнаності про проведення зборів та порядок денний зборів, позивач не була повідомлена про розгляд питання щодо її виключення. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при винесенні рішення загальними зборами товариства, зокрема, з третього питання порядку денного, порушено права та охоронювані законом інтереси позивача
При цьому, твердження відповідача щодо прийняття позивачем участі у спірних зборах через представника ОСОБА_20 на підставі довіреності від 01.03.2000р. судами попередніх інстанцій не прийняті до уваги, оскільки вказана довіреність, видана 01.03.2000р. без зазначення строку дії, за приписами ст. 67 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час видачі довіреності та проведення зборів) діяла до 01.03.2001р., тоді як збори відбулися 20.03.2001р.
Врахував вищевикладені обставини, приписи ст.100, п1 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства", відхилив заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, вказав про виключення позивача з товариства без наявності правових підстав для цього та без проведення виплати вартості частки, про що позивачу стало відомо тільки з листа відповідача №51 від 09.09.2010р., участі у спірних зборах ані особисто, ані через представника не брала, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з наступних підстав.
Пославшись на п.8.4 статуту відповідача (в редакції, чинній на час проведення зборів) щодо визначеного порядку повідомлення учасників про проведення загальних зборів товариства, суди попередніх інстанцій всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясували, яка саме редакція статуту (дата прийняття та затвердження) відповідача була чинною у спірний період.
Крім того всупереч приписів вказаної норми процесуального права, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи відповідача у відзиві та запереченнях до позовної заяви щодо опублікування в газеті "Село Полтавське" оголошення про проведення спірних зборів 20.03.2001р. в обґрунтування належного повідомлення позивача про скликання зборів, не надано оцінки наявному у справі витягу з цієї газети, не перевірено вказаних обставин щодо публікації оголошення в редакції цієї газети (за архівними даними).
Разом з цим, вказав про обізнаність позивача 09.09.2010р. з отриманого листа відповідача №51 про те, що позивач не є учасником цього товариства та лише з цього часу дізналася про порушення її корпоративних прав, суди попередніх інстанцій всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надали вказаному листу належної правової оцінки та не звернули уваги, що цей лист відповідача був надісланий позивачу у відповідь на його лист від 10.08.2010р.
Крім того, судами попередніх інстанцій не надано також належної правової оцінки наявним в матеріалах справи копіям сторінок з трудової книги позивача (т.1 а.с.56-58) щодо її тимчасового працевлаштування у 2008р. на роботу до відповідача, не перевірено наявності у неї можливості довідатися про виключення зі складу учасників цього товариства до моменту отримання зазначеного листа відповідача.
Отже, судами попередніх інстанцій всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясовано на підставі належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України відсутності у позивача можливості дізнатися про порушення своїх корпоративних прав учасника відповідача у період з 20.03.2001р. по 09.09.2010р.
Водночас, суди попередніх інстанцій в обґрунтування своїх висновків про задоволення позову послалися на припущення, зазначив, що навіть за обізнаності про проведення зборів та їх порядок денний, позивач не була повідомлена про розгляд питання щодо її виключення, що не відповідає приписам ст.ст.32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим, помилковими є твердження судів попередніх інстанцій в обґрунтування відхилення заперечень відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 269 Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом; особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту; особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою; фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав; особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
При цьому слід зазначити, що право участі у товаристві, зміст якого визначений ст. 100 Цивільного кодексу України і яке є особистим немайновим, не є тотожним правомочності на участь в управлінні товариством, що, відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, є складовою корпоративних прав учасника господарського товариства, які мають економічний зміст і можуть бути відчужені особою. Отже, в розумінні ст. 269 Цивільного кодексу України корпоративне право не є немайновим, а тому відсутні підстави вважати, що на пред'явлену вимогу не поширюється позовна давність.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору, всупереч вимог ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; та ст.43 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягають скасуванню, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.
Згідно ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Полтавського товариства з додатковою відповідальністю "РУБІН" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. та рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2012р. у справі №18/1914/12 скасувати.
Справу №18/1914/12 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя:М. Запорощенко
Судді: Н. Акулова
С. Владимиренко