17 квітня 2013 року Справа № 18/392/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМирошниченка С.В.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Демидової А.М.,
Плюшка І.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши заявуПолтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 25.12.2012
у справі№ 18/392/12
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс"
до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
провизнання недійсними пунктів рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними пунктів 7, 8, 9, 10, 11, 12 рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.01.2012 № 2/07-рш у справі № 2-01-50/126-2011.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.05.2012 у справі № 18/392/12 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 у справі № 18/392/12 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсними пункти 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.01.2012 № 2/07-рш у справі № 2-01-50/126-2011.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі № 18/392/12 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (далі - АМК України) подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі № 18/392/12, в якій заявник просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 24.04.2012 у справі № 5023/8634/11, від 17.07.2012 у справі № 5024/45/2012, від 07.08.2012 у справі № 5024/2495/2011, від 09.10.2012 у справі №5024/329/2012 та від 12.02.2013 у справі № 18/450/12, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
У постанові від 25.12.2012 у справі № 18/392/12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для визнання недійсними відповідних пунктів рішення територіального відділення АМК України, відповідно до яких на позивача було накладено штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендеру). При цьому, Вищий господарський суд України виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про відсутність в оспорюваному рішенні жодних доказів на підтвердження спотворення позивачем результатів торгів, тобто доказів негативного впливу дій останнього на стан конкуренції під час проведення торгів, у тому числі шляхом отримання незаконної переваги їх учасниками. Крім того, суд касаційної інстанції послався на рішення господарського суду у іншій справі (що набрало законної сили), яким було визнано недійсним вказане рішення територіального відділення АМК України, відповідні пункти якого були предметом оскарження у справі, про перегляд якої подано заяву.
Постановою від 24.04.2012 у справі № 5023/8634/11 суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову про визнання недійсним рішення відділення АМК України. При цьому, Вищий господарський суд України виходив з того, що у судових рішеннях місцевий та апеляційний господарські суди, помилково вдавшись до переоцінки висновків АМК України, будь-яких доводів на спростування висновків, викладених АМК України у спірному рішенні АМК України, не навели.
Постановою від 07.08.2012 у справі № 5024/2495/2011 суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову про визнання недійсним рішення відділення Антимонопольного комітету України. При цьому, Вищий господарський суд України виходив з встановлених обставин справи, які свідчать про те, що спірним рішенням АМК України надано оцінку фактичним обставинам справи і зроблено вірний висновок про наявність підстав для визнання дій позивача, які полягали в узгодженості дій з третьою особою-1 під час участі у тендері по закупівлі продуктів нафтоперероблення рідких, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яке виявилось у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів торгів.
У постанові від 09.10.2012 у справі № 5024/329/2012 суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в позові про визнання частково недійсним рішення. При цьому, Вищий господарський суд України виходив з встановлених обставин справи, які свідчать про те, що АМК України у спірному рішенні обґрунтовано кваліфікувало дії суб'єктів господарювання за ознаками пункту 1 статті 50, пункту 4 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як антиконкурентних узгоджених, які стосуються спотворення результатів запиту цінових пропозицій, оскільки сукупність встановлених судом обставин, характер та кількість наведених співпадіть у тендерній документації учасників державної закупівлі виключають можливість того, що пропозиції конкурсних торгів готувались кожним з цих підприємств окремо та без обміну інформацією між ними; свідчать про спільну підготовку підприємствами зазначених пропозицій.
У постанові від 17.07.2012 у справі №5024/45/2012 Вищий господарський суд України підтримав висновки судів попередніх інстанцій апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсним пунктів рішення адміністративної колегії відділення АМК України. При прийнятті постанови суд касаційної інстанції виходив з встановлених обставин справи щодо відсутності підстав для визнання недійсними спірних пунктів рішення АМК України, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що в діях позивачів вбачається склад правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Твердження про подібність правовідносин у оскаржуваній постанові та наданих заявником копіях постанов касаційного суду не має фактичного обґрунтування, оскільки на відміну від оскаржуваної постанови, при прийнятті рішення у наданих для порівняння копіях постанов, Вищий господарський суд України виходив з доведеності факту наявності у діях позивачів порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджений дій, про які йдеться у пункті 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Таким чином, різний результат вирішення справ касаційним судом не є наслідком різного застосування положень пунктів 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а є наслідком доведеності чи недоведеності фактичних обставин справи в процесі їх доказування.
Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013 у справі № 18/450/12, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ2 ГПК України.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у допуску справи № 18/392/12 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяС. Мирошниченко
Судді: С. Владимиренко
А. Демидова
І. Плюшко
С. Шевчук